07 квітня 2009 р.
№ 9/183
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача
- Кравцова Л.В., Деньгубов В.С.,
відповідача третьої особи
- ОСОБА_1, ОСОБА_2, - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
приватного підприємця ОСОБА_1
постанову
від 23.12.2008 Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі
№9/183
за позовом
Знам'янського міського Палацу культури
до (третя особа
приватного підприємця ОСОБА_1 - Знам'янський міськвиконком)
про
про визнання припиненим договору оренди від 11.02.2002 та зобов'язання відповідача вчинити певні дії
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15.10.2008 (судді: Шевчук О.В., Колодій С.Б., Тимошевська В.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 (судді: Кузнецова І.Л., Верхогляд Т.А., Сизько І.А.), позов задоволено частково - на підставі п.7 ч.2 ст.16, ч.1 ст.785 ЦК України, ч.2 ст.20 ГК України та ч.2 ст.26, ч.1 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визнано укладений між сторонами договір оренди від 11.02.2002 таким, що припинив свою дію 11.02.2008 року, та зобов'язано приватного підприємця ОСОБА_1 передати позивачу приміщення площею 79,2 кв.м. по вул.Жовтнева,30 в м.Знам'янська. Відмовлено в позові в частині зобов'язання відповідача повернути інше майно (обладнання) та ключі від зазначеного приміщення.
Приватний підприємець ОСОБА_1 в поданій касаційній скарзі та доповненнях до неї просить рішення та постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.25,163 ЦК УРСР, ст.ст.5,28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст.16,26,60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст.ст.1,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що Знам'янський міський Палац культури, який є неналежним позивачем, не мав правоздатності (права) на вирішення питання щодо припинення договору оренди від 11.02.2002 без розпорядження власника (Знам'янської міськради). Починаючи з 12.02.2008 року власником чи Знам'янським міськвиконкомом не приймалося рішення про припинення цього договору.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова -залишенню без змін з наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про часткове задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що листом №4 від 12.02.2008, яким отримано приватним підприємцем 16.02.2008 року, орендодавець (позивач) повідомив орендаря про припинення з 11.02.2008 року дії договору оренди від 11.02.2002 і про відмову від укладення договору на новий термін, а також запропонував передати раніше орендоване приміщення позивачу. Проте, відповідач станом на момент звернення з позовом займане приміщення орендодавцю не передав. Оскільки в матеріалах відсутні докази того, що вказаний договір оренди є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, на даний час у відповідача відсутні правові підстави користуватися вказаним приміщенням, яке підлягає поверненню орендодавцю. Окрім того, в силу вимог ч.2 ст.35 ГПК України не підлягають доведенню факти визначення Знам'янського міського Палацу культури належним орендодавцем за договором оренди від 11.02.2002 та припинення його дії з 11.02.2008 року, що встановлені рішенням господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2008 у справі №9/128 між тими ж сторонами, яке (рішення) набрало законної сили, оскільки залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2008 та постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2008.
Колегія погоджується з висновками суду з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та ко мунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Тобто, норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення договору оренди має нази ватися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди.
Враховуючи наведене судами попередніх інстанції на підставі ретельної правової оцінки умов договору оренди від 11.02.2002 та змісту листа-повідомлення орендодавця №4 від 12.02.2008 з достовірністю встановлено, а відповідачем не спростовано обставини направлення орендарю заяви про припинення договору оренди в межах місячного строку, передбаченого ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що, в свою чергу, вказує на наявність достатніх правових підстав для звільнення орендарем займаного приміщення.
Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при перегляді в касаційному порядку судових рішень у справах, пов'язаних зі звільненням нежилих приміщень, що належать до державної та комунальної власності (постанови ВСУ від 22.03.2005 у справі №1/135-20/51, від 24.05.2005 у справі №36/237, від 27.12.2005 у справі №3/84, від 28.02.2006 №1/135-20/51).
Оскільки відповідно до ст.ст.2,3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування державним майном є договір оренди, а відповідач не надав доказів як пролонгації договору оренди, так і доказів укладення угоди про продовження договору оренди на новий строк, то цей договір оренди припинив свою дію і у відповідача відсутні підстави для подальшого перебування у цьому приміщенні.
Твердження скаржника про відсутність у Знам'янського міського Палацу культури повноважень для вирішення питання щодо припинення договору оренди від 11.02.2002 без розпорядження власника (Знам'янської міськради), яким починаючи з 12.02.2008 року не приймалося рішення про припинення цього договору, спростовуються наступним.
Виходячи із системного аналізу змісту положень ст.764 ЦК України, ч.4 ст.284 ГК України та ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", автоматична пролонгація договору оренди (продовження його дії на той самий строк та на тих самих умовах) має місце виключно в разі відсутності заперечень орендодавця.
Посилання скаржника на те, що заперечення проти продовження користування орендованим майном вправі надавати Знам'янська міська рада, Знам'янський міськвиконком чи відділ культури Знам'янського міськвиконкому, спростовуються змістом ст.764 ЦК України, ч.4 ст.284 ГК України та ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно яких заява про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну його дії направляється однією із сторін договору (орендодавцем чи орендарем).
З матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та відповідачем не доведено внесення змін до договору оренди від 11.02.2002 шляхом заміни орендодавця (позивача на одного з перелічених вище органів місцевого самоврядування), а тому безпредметні посилання скаржника на відсутність у Знам'янського міського Палацу культури цивільної правоздатності стосовно комунального майна взагалі не мають значення для вирішення даного спору.
Колегія погоджується з висновком суду про те, що саме позивач є орендодавцем за договором оренди, тому немає підстав вважати, що заперечення стосовно оренди спірного об'єкта мали бути заявлені з боку третьої особи чи інших органів місцевого самоврядування, оскільки норма ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" чітко надає таке право лише стороні за договором, в даному випадку орендодавцю (Знам'янський міський Палац культури), а не будь-якому іншому органу.
Водночас факт укладення позивачем, як належним орендодавцем, договору оренди від 11.02.2002 стосовно нерухомого майна площею 79,2 кв.м. випливає з вимог абзацу 4 ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції від 13.09.2001р.), відповідно до якої орендодавцями щодо комунального майна можуть виступати комунальні підприємства самостійно, а саме - щодо нерухомого майна площею до 200 кв.м., яке перебуває у комунальній власності. Більше того, апеляційним судом також встановлено надання позивачу дозволу на укладення вказаного договору оренди, що оформлено рішенням Знам'янського міськвиконкому від 15.03.2002 №138.
Окрім того, враховуючи вимоги ч.2 ст.35 ГПК України апеляційний суд правильно зазначив про те, що не підлягають доведенню факти визначення Знам'янського міського Палацу культури належним орендодавцем за договором оренди від 11.02.2002 та припинення дії цього договору з 11.02.2008 року, що встановлені рішенням господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2008 у справі №9/128 між тими ж сторонами, яким відмовлено в позові приватного підприємця ОСОБА_1 про визнання пролонгованим договору оренди від 11.02.2002. Вказане рішення набрало законної сили, оскільки залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2008 та постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2008. Ухвалою Верховного Суду України від 12.02.2009 відмовлено приватному підприємцю ОСОБА_1 у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 18.12.2008 у справі №9/128.
Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 у справі №9/183 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 -без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун