15 квітня 2009 р.
№ 6/138
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. -головуючого, Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.,
розглянувши матеріали касаційної скарги
Британської Ради
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2008р.
у справі
господарського суду міста Києва
за позовом
Національного університету "Києво-Могилянська академія"
до
Британської Ради
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог
Фонд державного майна України
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог
Регіональне відділення фонду державного майна України по місту Києву
про
зобов'язання прийняти зміни до договору оренди в запропонованій редакції та стягнення 8631320, 79 грн.
за участю представників:
позивача: Сироткіна С.О. (дов. від 10.12.08р. № 01/11330),
відповідача: Демір Н.В. (дов. від 19.03.2008р. №11183, 11184),
третьої особи на стороні позивача: Фролова А.В. (дов. від 10.01.2009р. №10),
третьої особи на стороні відповідача: Сібілєва С.П. (дов. від 30.09.2008р. №73)
Національний університет "Києво-Могилянська академія" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Британської Ради про зобов'язання прийняти зміни до договору оренди в запропонованій редакції та стягнення 8631320,79 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.07.2008 року у справі №6/138 в задоволенні позову Національного університету "Києво-Могилянська академія" відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2008р., рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2008 року у справі №6/138 змінено. Позов задоволено частково. Внесено зміни до договору оренди державного нерухомого майна № 83 від 28.04.1999 року, виклавши п. 3.1 договору в такій редакції: "орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - червень 2007 року: 48043,83 грн.". В решті рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаною постановою, Британська Рада звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням судом норм процесуального та матеріального права.
У відзиві Національного університету "Києво-Могилянська академія", останній просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України №02.03-10/159 від 31.03.2009р. утворено колегію у складі суддів Божок В.С.- головуючий, судді Коробенко Г.П., Муравйов О.В.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України №02.03-10/183 від 14.04.2009р. утворено колегію у складі суддів Божок В.С.- головуючий, судді Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 28.04.1999 року між Національним університетом "Києво-Могилянська Академія" (орендодавцем) та Британською Радою (орендарем) було укладено договір оренди № 83, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар, відповідач, приймає в оренду північне крило будинку, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Волоська, 12/4 площею 1907,2 кв.м., з якого 371,2 кв.м. площі відповідач використовує разом з Гете-Інститутом.
Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 договору оренди орендна плата визначається на підставі чинної Методики її розрахунку, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України з урахуванням індексу інфляції.
Спірним договором визначено розрахунок орендної плати за ставкою 1% від вартості орендованого майна за експертною оцінкою від 15.03.1999 року як для благодійних організацій на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінетів Міністрів України від 04.10.1995 року №786 із змінами та доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 18.05.1998 року №699.
Відповідно до експортної оцінки вартість наданого позивачем в оренду майна становить 3507341 грн. Орендна плата за базовий лютий місяць складає 2996 грн. без ПДВ.
Термін дії договору, відповідно до додатку 2 до договору оренди становить 18 років.
Об'єкт оренди перебуває у державній власності, позивач має право бути орендодавцем об'єкту оренди на підставі дозволу Фонду державного майна України № 10-16-3020 від 25.03.1999 року.
Спір виник в зв'язку із відмовою відповідача на пропозицію позивача щодо внесення змін до договору оренди, за яким відповідач здійснює оренду державного майна, та недоотримання позивачем, на його думку, орендної плати за весь період дії договору оренди.
Згідно з ч. 3 ст. 762 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Правила щодо зміни розмірів орендної плати встановлені ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно якої розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.
01.07.2007 року набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", статтею 118 якого визначено наступне:
"Установити, що у 2007 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Орендна плата за державне та комунальне майно визначається відповідно до її ринкової вартості у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Надати право Кабінету Міністрів України затверджувати індикативні ставки орендної плати для державного та комунального майна, яке передається в оренду в містах обласного значення, містах Києві та Севастополі.
Договори оренди державного та комунального майна, укладені до 1 січня 2007 року (крім договорів на оренду державного та комунального майна, укладених бюджетними установами, Пенсійним фондом України та його органами, а також щодо цілісних майнових комплексів), у шестимісячний термін підлягають обов'язковому перегляду відповідно до встановленої норми.
Договори про спільну діяльність, укладені державними підприємствами до 1 січня 2007 року, підлягають обов'язковому перегляду у двомісячний термін на відповідність оцінки вартості переданого державного майна його ринковій вартості та забезпеченню відповідної прибутковості такого майна.".
Таким чином, приписами даної правової норми надано право Кабінету Міністрів України затверджувати індикативні ставки орендної плати для державного та комунального майна, яке передається в оренду та зобов'язано орендодавців у шестимісячний термін з моменту набрання даним законом чинності здійснити відповідно до даної правової норми перегляд договорів, що укладені до 01.01.2007року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006р. № 1846 "Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" внесено зміни в зазначену методику та визначено орендну ставку у разі розміщення фінансових установ, згідно з додатком 2 до Методики.
Відмовляючи в позові, господарський суд 1-ї інстанції приписи даних правових норм не врахував, що призвело до їх порушення, однак правильно зазначив про те, що запропонована позивачем редакція додаткового договору є фактично пропозицією про зміну одних орендних правовідносин іншими, оскільки передбачає інший склад учасників, встановлює інші права, обов'язки, строк дії договору тощо, чого в свою чергу не взяв до уваги суд апеляційної інстанції.
Також, постановивши рішення про відмову в позові повністю, який складається з двох вимог, а саме про внесення змін до договору оренди та стягнення 8631320,79 грн., господарський суд 1-ї інстанції в мотивувальній частині рішення в порушення приписів ст. 84 ГПК України не навів мотивів відмови в позові в частині стягнення 8631320,79 грн. недоотриманої орендної плати за весь період дії договору оренди.
Змінюючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позов в частині внесення змін до договору оренди, апеляційний господарський суд на зазначене уваги не звернув та залишив рішення суду 1-ї інстанції в силі, тобто в нерозглянутій частині позову, без змін, що суперечить вимогам ст.ст. 99, 101 ГПК України, якими визначено порядок та межі перегляду справи в апеляційній інстанції.
При цьому резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції про задоволення позову шляхом внесення зміни до договору оренди державного нерухомого майна № 83 від 28.04.1999 року шляхом викладення п. 3.1 договору в новій редакції не відповідає змісту позовних вимог в цій частині, яка зводиться до зобов'язання відповідача прийняти зміни до Договору оренди № 83 в запропонованій позивачем редакції (додатковий договір т.1 а.с.118), що свідчить про вихід судом всупереч вимог ст. 83 ГПК України за межі позовних вимог без клопотання про це заінтересованої особи, та наряду із вищенаведеним є окремою підставою відповідно до вимог ч.1 ст. 11110 ГПК України для скасування судових актів винесених з порушенням норм процесуального права.
Колегія звертає увагу також на відсутність в матеріалах справи обґрунтування розрахунку збільшеного розміру орендної плати, якою оперував апеляційний господарський суд, вносячи зміни в цій частині до існуючого договору оренди.
Крім того, висновки господарського суду апеляційної інстанції щодо застосування до розрахунку орендної плати за договором оренди №83 від 28.04.1999 року 15%-ої ставки вартості орендованого майна встановленої для розміщення офісів нерезидентів, яким за визначенням суду 2-ї інстанції є відповідач у справі, з тих підстав що останнім не надані документи на підтвердження реєстрації його в Україні як благодійної організації відповідно до вимог Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" для якої розмір ставки орендної плати становить 1% від вартості орендованого майна, колегія вважає передчасними з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, Британська Рада є міжнародною благодійною організацією, яка зареєстрована Комісією з питань благодійницької діяльності Англії та Уельсу та яка здійснює свою діяльність в Україні під керівництвом Посольства Великобританії в Україні на підставі Угоди між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії.
Умови зазначеної Угоду судами попередніх інстанцій не досліджено та не з'ясовано чи розповсюджується на відповідача дія положень Закону України "Про благодійництво та благодійні організації", в тому числі і щодо реєстрації останнього в Україні як благодійної організації, з урахуванням приписів ст. 26 якого учасники благодійної діяльності мають право здійснювати міжнародну благодійну діяльність відповідно до цього Закону, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Слід також зазначити, що порядок реєстрації благодійної організації визначений ст.ст. 7, 8 розділу 2 вказаного Закону, аналіз змісту яких свідчить, що реєстрації Міністерством юстиції України підлягають благодійні організації, в тому числі і міжнародні, які створені в Україні, діяльність яких поширюється на територію України та хоча б однієї іншої держави.
Право на здійснення благодійництва та благодійної діяльності на території України іноземною міжнародною благодійною організацією, якою згідно наданих документів є Британська Рада та яка створена поза межами України, закріплено в ст. 27 розділу 5 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації", яка не містить положень щодо обов'язковості реєстрації такого роду міжнародної благодійної організації в Україні, чого, господарським судом як 1-ї та і 2-ї інстанції до уваги взято не було.
З огляду на викладене, колегія вважає, що судами першої та апеляційної інстанції не досліджено в повному обсязі матеріали та обставини справи, що мають суттєве значення для розгляду спору. Порушення господарськими судами вимог ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування постановлених по справі судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду 1-ї інстанції.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2008р. та рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2008 р. у справі № 6/138 скасувати.
Справу направити до господарського суду міста Києва на новий розгляд.
Головуючий суддя В.С. Божок
Судді: Т.Ф.Костенко
Г.П. Коробенко