08 квітня 2009 р.
№ 11/419
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. -головуючого,
Воліка І.М.,
Мележик Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04 листопада 2008 року у справі № 11/419 Господарського суду Львівської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янка", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш", м. Львів, про стягнення 69 181,28 грн.,
за участю представників сторін:
позивача -не з'явився;
відповідача -Шелемей В.В. (дов. № 5 від 01.04.08),
У грудні 2007 року позивач -ТОВ "Слов'янка" -пред'явив у господарському суді позов до відповідача -ТОВ "Фреш" про стягнення 69 181,28 грн.
Вказував, що 02.03.2007р. між ним та відповідачем було укладено договір дистриб'юції № 16, згідно умов якого він зобов'язався поставити, а відповідач -прийняти та здійснити оплату продуктів харчування на умовах, передбачених договором.
Зазначав, що на виконання умов договору № 16 ним було здійснено поставку продуктів харчування відповідачу на загальну суму 144 287,57 грн.
Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати, позивач, згідно заяви про збільшення позовних вимог № 12 від 29.01.2008р., просив стягнути з відповідача 69 181,28 грн. основного боргу та 1 462 грн. інфляційних.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 31 січня 2008 року (суддя Сало І.В.) позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 68 905,43 грн. основного боргу, 689,05 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову провадження припинено.
Рішення в частині задоволення позовних вимог щодо сплати відповідачем заборгованості, мотивоване посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині оплати, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу.
Рішення в частині припинення провадження по стягненню інфляційних, мотивоване посиланнями на п. 1.1 ст. 80 ГПК України, оскільки позивачем не подано розрахунку нарахування інфляційних.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04 листопада 2008 року (колегія суддів у складі: Краєвської М.В. - головуючого, Галушко Н.А., Орищин Г.В.) рішення змінено, позов задоволено.
Постанова мотивована посиланнями на відмову позивачем від стягнення з відповідача інфляційних втрат.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та постановити нове рішення про відмову в позові.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, з таких підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам відповідає.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 02.03.2007р. між сторонами у справі було укладено договір дистриб'юції № 16, згідно умов якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач -прийняти та здійснити оплату продуктів харчування на умовах, передбачених договором.
В період з 16.09.07 по 27.10.07 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 73 043,17 грн., що підтверджується видатковими накладними № СЛ-05176 від 16.09.07, № СЛ-06108 від 27.10.07, № СЛ-06335 від 02.11.07 та № СЛ-06107 від 27.10.07.
Згідно ст. 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.
В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 26.11.07 листом № 134 звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість на протязі 10 днів з дня отримання претензії. Проте вказана вимога була залишена без задоволення.
За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем умов договору в частині оплати, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу, є такими, що грунтуються на нормах матеріального права та відповідають матеріалам справи.
За приписами ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.06 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Судом апеляційної встановлено, що позивач, до прийняття рішення у справі, відмовився від позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат (а.с. 46), тому судом апеляційної інстанції правильно змінено рішення місцевого суду в цій частині та розглянуто позовні вимоги з врахуванням нової ціни позову.
Враховуючи вище викладене, судом апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано задоволено позовні вимоги з врахуванням їх уточнення.
Доводи касаційної скарги про не повне з'ясування судом апеляційної інстанції всіх обставин справи та порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови, не знайшли свого підтвердження при перегляді справи судом касаційної інстанції, тому їх слід залишити поза увагою суду, а законний та обґрунтований судовий акт -без змін.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш" залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04 листопада 2008 року у справі № 11/419 залишити без змін.
Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська
Судді: І.М. Волік
Н.І. Мележик