ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
02 квітня 2009 р.
Справа № 3/34
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич Марії Миколаївни
При секретарі судового засідання Максимів Н.Б.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до відповідача: ПідприємцяОСОБА_2, АДРЕСА_2
про стягнення 23 785 грн. 72 коп. заборгованості.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_3 - представник, (довіреність ВМВ № 972107 від 05.02.09р.)
СУТЬ СПОРУ: про стягнення 23785,72 грн. в т.ч. 9267,01 грн. основного боргу та 14518,71 грн. пені за просрочку платежу.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи ухвалами суду від 03.03.09р. та 17.03.09р. з повідомленням про вручення поштового відправлення, відзиву на позов не подав, в зв"язку з чим, відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача в обгрунтування своїх доводів, враховуючи вимоги чинного законодавства встановив наступне.
Відповідно до умов укладеного між сторонами Договору б/н від 15.04.08р. Продавець (позивач) зобов"язався поставити товар в асортименті по цінах вказаних в накладних, які є невід"ємною частиною цього Договору, а Покупець (відповідач) зобов"язався прийняти та оплатити поставлений товар.
Згідно з частинами 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на коритсь другої сторони (Кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов"язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Як свідчать обставини справи, на виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 22 475 грн. 87 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи розхідними накладними.
Згідно п. 5.1. Договору, покупець зобов"язаний здійснювати розрахунок за товар не пізніше 21 календарного дня з отримання товару, який поставляється згідгно даного Договору.
Однак, як стверджує позивач та вбачається з позовних матеріалів, за поставлени товар відповідач розрахувався частково в розмірі 13 208 грн. 77 коп., в зв"язку з чим, станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 9 267 грн. 01 коп. та підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків за період з 17.04.08р. по 06.02.09р.
За таких обставин, враховуючи наведене, беручи до уваги відсутність доказів у спростування доводів позивача, доказів про оплату заборгованої суми у встановлені договором терміни, підписання відповідачем акту звірки розрахунків, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення 9 267 грн. 01 коп. основної заборгованості та наявність підстав для її задоволення.
Щодо стягнення пені суд вважає за правильне вказати наступне.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення 14518,71 грн пені за просрочку платежу, виходячи із розміру пені / 1 відсоток/, передбаченої п. 8.1 договору б/н від 15.04.2008р. Терміни платежу передбачені п.5.1 названого договору. Позивач стверджує про їх порушення, відповідач доводів позивача не спростував, відповідно до чого суд приходить до висновку про те, що факт просрочки платежів мав місце в конкретному періоді та сумі відповідно до поданого розрахунку позивачем.
Проте, заявлений до стягнення розмір пені е неправильним, оскільки :
- відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором, але тільки у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено законом. Пунктом 6 ст.231 ГК України конкретизовано правило стягнення штрафних санкцій саме за порушення грошового зобов"язання, а саме: штрафні санкції за порушення грошового зобов"язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
- Закон України від 22 листопада 1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" теж передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за просрочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Проте, стаття 3 названого закону передбачає, що розмір пені обчислюється від суми просроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
- відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України - сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов"язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Таким чином, враховуючи, що ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" по відношенню до всіх платників грошових коштів обмежив розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України - вимога позивача про стягнення пені в більшому розмірі є такою, що порушує цей закон, а тому така вимога не підлягає задоволенню судом.
Отже, виходячи із доведеного факту просрочки спірної суми, заявленої вимоги про стягнення пені за просрочку платежу, розмір якої є більшим розміру вказаному в ст.3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", вимог діючого законодавства - заявлена до стягнення пеня підлягає задоволенню в розмірі не більшому подвійної облікової ставки Нацбанку України, яка діяла за період прострочення платежу, тобто в розмірі 943 грн. 72 коп. В решті позовних вимог щодо стягнення пені - в позові слід відмовити.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторін прпорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, Законом України "Про відповідальність занесвоєчасне виконання грошових зобов"язань", ч. ч. 1, 7 ст. 193, п. п. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст. 6, ч. 1 ст. 509, ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 75 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задоволити частково.
Стягнути з ПідприємцяОСОБА_2, АДРЕСА_2(код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2) - 9 267 грн. 01 коп. основної заборгованості, 943 грн. 72 коп. пені, 102 грн. 17 коп. витрат по сплаті державного мита та 50 грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог - в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Фрич Марія Миколаївна
рішення підписане 07.04.09
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
________________ Бабінець Уляна Василівна