16 квітня 2009 р.
№ 1/511-27/398
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
М. Остапенка,
суддів:
Є. Борденюк, В. Харченка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Львівського регіонального відділення
на постанову
від 23.12.2008
Львівського апеляційного господарського суду
за скаргою
Роздільського державного гірничо-хімічного підприємства "Сірка"
на дії
Підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Львівській області
у справі
№ 1/511-27/398
за позовом
прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Української державної інноваційної компанії та Львівського регіонального відділення УДІК
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісель", Роздільського державного гірничо-хімічного підприємства "Сірка"
про
стягнення 191 562,44 грн.
В судове засідання з'явились представники сторін:
прокурор
Савицька О.В. (посв.№231 від 20.07.2005)
позивача
Лобань Г.С. (дов. від 19.12.2008), Свідерська Г.В. (дов. від 12.02.2009)
Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
24.07.2008 головний державний виконавець Стельмащук П.Я. виніс постанову про арешт коштів боржника при примусовому виконанні наказу №1/511-27/398, виданого 06.06.2005 господарським судом Львівської області про солідарне стягнення з ТОВ "Лісель" та Роздільського державного гірничо-хімічного підприємства "Сірка" на користь Львівського регіонального відділення Української державної інноваційної компанії заборгованості в сумі 191 562,44 грн. Цією постановою накладено арешт на кошти в сумі 191 562,44 грн., що знаходяться на рахунку 35242003001262 в Головному управлінні Державного казначейства України у Львівській області, м. Львів, МФО 825014, ЄДРПОУ боржника 05792891 та належать Роздільському державному гірничо-хімічному підприємству "Сірка".
Не погоджуючись з вищевказаною постановою Роздільське державне гірничо-хімічне підприємство "Сірка" оскаржило її у судовому порядку посилаючись на те, що зазначений вище рахунок відкритий для фінансування робіт з природоохоронних заходів по відновленню екологічної рівноваги і ландшафту в зоні діяльності Роздільського державного гірничо-хімічного підприємства "Сірка". Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 622-р від 15.10.2003 затверджено Проект ліквідації сірчаних кар'єрів, відновлення екологічної рівноваги і ландшафту в зоні діяльності Роздільського державного гірничо-хімічного підприємства "Сірка". У Державному бюджеті України на 2008 рік у видатковій частині закладено кошти для фінансування цих робіт. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року № 175 "Про затвердження Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для реструктуризації та ліквідації об'єктів підприємств гірничої хімії і здійснення невідкладних природоохоронних заходів в зоні їх діяльності" Роздільському державному гірничо-хімічному підприємству "Сірка" виділено кошти в сумі 5 млн. грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області (суддя Н. Судова-Хомюк) від 29.09.2008 у справі № 1/511-27/398, яке постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 (колегія суддів: Д.Новосад, О.Михалюк, Г.Мельник) залишено без зміни, скасовано постанову головного державного виконавця Стельмащука П.Я. від 24.07.2008 про арешт коштів боржника при примусовому виконанні наказу № 1/511-27/398, виданого 06.06.2005 господарським судом Львівської області.
Судові рішення мотивовані тим, що кошти, які містяться на рахунку, відкритому Головному управлінні Державного казначейства України у Львівській області і на які, оскаржуваною постановою головного державного виконавця накладено арешт, є коштами державного бюджету та мають цільове призначення.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про Державний бюджет України". Пунктом 2 Прикінцевих положень даного Кодексу передбачено, що з набранням чинності цим Кодексом інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому.
Відповідно до ч. 6 ст. 51 Бюджетного кодексу України будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та Законом України "Про Державний бюджет України", не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.
Згідно з ч.1 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
Частиною 1 статті 119 Бюджетного кодексу України передбачено, що нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису, має наслідком зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, і притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності у порядку, визначеному законами України.
Крім того, порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. № 609. Цим порядком, зокрема, передбачено, що орган Державного казначейства не приймає до виконання і повертає постанову про арешт та супровідні документи у разі, коли кошторис боржника не містить відповідного коду економічної класифікації видатків бюджету, за яким обхідно здійснити арешт та безспірне списання коштів окрім рахунків з обліку власних надходжень бюджетних установ.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою Державна інноваційна фінансово-кредитна установа в особі Львівського регіонального відділення посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм права, зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ст. 50 та ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", просить ухвалу господарського суду Львівської області від 29.09.2008 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 скасувати, а скаргу Роздільського державного гірничо-хімічного підприємства "Сірка" на дії Підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Львівській області відхилити.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, виходячи з такого.
Статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Частиною 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться в кредитних установах, в порядку, передбаченому цим Законом.
Однак, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, кошти, які містяться на рахунку, відкритому Головному управлінні Державного казначейства України у Львівській області і на які, оскаржуваною постановою головного державного виконавця накладено арешт, є коштами державного бюджету та мають цільове призначення.
Враховуючи вимоги ч.1 ст. 23, ст. 51, ч.1 ст. 119 Бюджетного кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про те, що постанова головного державного виконавця Я. Стельмащука від 24.07.2008 про арешт коштів боржника, винесена всупереч вимогам чинного законодавства України, що регулює дані правовідносини, а тому підлягає до скасування.
Посилання скаржника на вихід господарського суду першої інстанції за межі своїх повноважень в порушення вимоги 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не знайшли свого підтвердження, оскільки місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваної ухвали діяв в межах вимог, заявлених Роздільським державним гірничо-хімічним підприємством "Сірка" у скарзі №09-357 від 12.08.2008 (а. с. 33).
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що господарські суди попередніх інстанцій діяли у відповідності з нормами права, а оскаржувані судові рішення є обґрунтованими і законними, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.1115,1117,1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Львівського регіонального відділення залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 у справі № 1/511-27/398 залишити без зміни.
Головуючий, суддя М. Остапенко
Судді: Є. Борденюк
В. Харченко