83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
25.09.09 р. Справа № 19/59пд
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Дучал Н.М.
При секретарі Шикуті О.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Лєснов С.О., за довіреністю
від відповідача: Заброда М.Л., за довіреністю
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємства «ДОНБУДСЕРВІС», м. Донецьк
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНРОСТБАНК», м. Одеса, в особі Філії «ДОНБАСЬКЕ РЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ» Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНРОСТБАНК», м. Донецьк
про визнання недійсним кредитного договору № 18 від 09.08.2007 р.
В судовому засіданні 13.04.2009 р. оголошувалася перерва до 21.04.2009 р.
Приватне підприємство «ДОНБУДСЕРВІС», м. Донецьк, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНРОСТБАНК», м. Одеса, в особі Філії «ДОНБАСЬКЕ РЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ» Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНРОСТБАНК», м. Донецьк, про визнання недійсним кредитного договору № 18 від 09.08.2007 р.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на те, що 09.08.2007 р. між ним та Відповідачем був укладений кредитний договір № 18 від 09.08.2007 р., проте договір був укладений з порушенням вимог законодавства. Позивач зазначає, що кредитний договір від його імені підписаний директором Зайцевим О.О., тоді як згідно п. 4.1 статуту ПП «ДОНБУДСЕРВІС» вищим органом управління приватним підприємством є рішення засновників (власників). Оскільки засновники підприємства - Рябушко І.В. та Старинець Н.А. - не приймали рішення про укладення спірного кредитного договору, то договір укладено директором Позивача з перевищенням своїх повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
У зв'язку з викладеним, Позивач вважає, що кредитний договорів № 18 від 09.08.2007 р. не відповідає вимогам закону, порушує права та законні інтереси Позивача, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним.
Відповідач проти позову заперечив, про що виклав у відзиві, з наступних підстав.
По-перше, Відповідач посилається на те, що згідно п. 4.4 статуту ПП «ДОНБУДСЕРВІС» керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його у відношенні з іншими юридичними особами, укладає договори, видає доручення, відкриває в банках розрахункові та інші рахунки. При цьому будь-яких обмежень повноважень керівника підприємства у статуті не встановлено. Відтак, директор Зайцев О.О. при підписанні кредитного договору № 18 від 09.08.2007 р. діяв відповідно до статуту Позивача та не перевищував своїх повноважень.
По-друге, Відповідач зауважив, що твердження Позивача про відсутність рішення засновників підприємства про укладення спірного кредитного договору не відповідає дійсності, оскільки таке рішення було закріплене в протоколі зборів засновників Позивача від 31.07.2007 р., а на зборах від 23.07.2008 р. засновниками надано згоду на збільшення процентної ставки за користування кредитом, директора уповноважено укласти договір про внесення змін до кредитного договору. Копії відповідних протоколів зборів засновників ПП «ДОНБУДСЕРВІС» були надані суду.
На підставі викладеного, Відповідач просив відмовити Позивачу у задоволенні його вимог про визнання недійсним кредитного договору № 18 від 09.08.2007 р.
13.04.09 р. до матеріалів справи № 19/59пд надійшла заява (вх. 02-41/15825 від 13.04.09 р.) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у загальній сумі 49 523,48 грн.
Ухвалою від 13.04.2009 р. Приватному підприємству “ДОНБУДСЕРВІС”, м. Донецьк відмовлено у задоволенні заяви (вх. 02-41/15825 від 13.04.09 р.) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти у загальній сумі 49 523,48 грн.
Ухвалою від 17.04.2009 р. провадження у справі зупинялося в зв'язку з оскарженням ухвали суду від 13.04.2009 р. та надсиланням справи для розгляду апеляційної та касаційної скарг. Ухвалою від 11.09.2009 р. провадження у справі поновлено.
У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, господарським судом,
09.08.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНРОСТБАНК» в особі директора філії «ДОНБАСЬКЕ РЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ» Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНРОСТБАНК» та Приватним підприємством «ДОНБУДСЕРВІС» в особі керівника Зайцева Олексія Олексійовича був укладений кредитний договір № 18. Відповідно до п. 1.1 договору банк відкриває позичальнику відзивну не відновлювальну кредитну лінію у розмірі 200 000 грн. терміном з 09.08.2007 р. до 05.02.2010 р. на поновлення оборотних коштів зі сплатою 21 % річних. Відсотки за користування кредитом нараховуються щомісячно в останній робочий день місяця, за фактичні дні користування кредитом, по методу «факт/факт» згідно з затвердженими Національним банком України «Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України» (п. 1.2 договору).
Згідно розділу 4 договору позичальник зобов'язується у процесі користування кредитом дотримуватись принципів кредитування: строковості, повернення, платності, забезпеченості (п. 4.1), щомісячно, до 5-го числа кожного місяця, сплачувати на рахунок № 20681003000018 нараховані відсотки за користування кредитом у попередньому місяці (п. 4.4), здійснювати погашення кредиту згідно графіку (Додаток 1) (п. 4.5), погасити в повному обсязі наданий банком кредит та відсотки за користуванням кредитом (розділ 1 цього договору) не пізніше 05.02.2010 р. (п. 4.6 договору).
Термін дії договору встановлюється від дня підписання його сторонами та діє до повного погашення позичальником суми кредиту та відсотків по ньому (п. 7.7 договору).
Від імені Приватного підприємства «ДОНБУДСЕРВІС» договір підписаний керівником Зайцевим О.О.
Позивач вважає, що договір з боку позичальника підписаний керівником з перевищенням повноважень, тому має бути визнаним недійсним.
З огляду на матеріали справи та положення чинного законодавства слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 Цивільного кодексу України).
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків ( ст. 11 Цивільного кодексу України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми ( договори) ( ст. 202 Цивільного кодексу України).
Заявляючи позов про визнання недійсним кредитного договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 Цивільного кодексу України).
Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч.1 ст.92 Цивільного кодексу України).
Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст.205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою ( ст. 207 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.
Згідно п. 1.1 статуту ПП «ДОНБУДСЕРВІС» засновниками підприємства є громадянка України Рябушко І.В. та громадянка України Старинець Н.А.
В п. 4.1 статуту ПП «ДОНБУДСЕРВІС» зазначено, що вищим органом управління приватним підприємством є рішення засновників (власників).
Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники), або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства (пп. 4.1.3 статуту).
На підставі приватного рішення № 1 від 12.04.2007 р. засновники ПП «ДОНБУДСЕРВІС» Рябушко І.В. та Старинець Н.А. призначили керівником підприємства Зайцева Олексія Олексійовича.
Частиною 5 ст. 65 Господарського кодексу України визначено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Відповідно до п. 4.4 статуту ПП «ДОНБУДСЕРВІС» керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його у відношенні з іншими юридичними особами, укладає договори, видає доручення, відкриває в банках розрахункові та інші рахунки.
Проаналізувавши зміст статуту ПП «ДОНБУДСЕРВІС», судом не виявлено положень, які б обмежували повноваження керівника підприємства щодо укладення договорів, зокрема не встановлено, що на укладення договорів певного виду чи на певну суму обов'язково необхідна згода засновників підприємства (відсутні такі обмеження й в законодавстві України).
Таким чином, суд приходить до висновку, що керівник приватного підприємства «ДОНБУДСЕРВІС» згідно закону та статуту підприємства мав всі повноваження на укладення кредитного договору № 18 від 09.08.2007 р., згода засновників товариства не була обов'язковою. У той же час, попри відсутність необхідності в згоді засновників, така згода в даному випадку фактично була надана засновниками.
Так, 31.07.2007 р. відбулися збори засновників приватного підприємства «ДОНБУДСЕРВІС», на яких прийняте одностайне рішення надати згоду на отримання в філії «ДРУ» ТОВ «ФІНРОСТБАНК» коштів в межах відзивної кредитної лінії у розмірі 200000 грн. строком на три роки зі сплатою відсотків в розмірі 21 % річних на поповнення обігових коштів підприємства, з передаванням у заставу банку належного товариству автонавантажувача ДВ 1792,33, ринковою вартістю 65000 грн., та уповноважити Зайцева О.О. на укладення кредитного договору та договору застави вказаного майна. Дане рішення закріплене відповідним протоколом, копія якого надана Відповідачем до матеріалів справи.
Крім того, згідно протоколу зборів засновників приватного підприємства «ДОНБУДСЕРВІС» від 23.07.2008 р. засновниками було прийняте рішення надати згоду на підвищення відсоткової ставки за користування кредитними коштами про кредитному договору № 18 від 09.08.2007 р. до рівня 27 % річних, уповноважено керівника Зайцева О.О. на укладення договору про внесення змін до кредитного договору.
Отже, наведені протоколи засновників приватного підприємства «ДОНБУДСЕРВІС» свідчать про те, що кредитний договір № 18 від 09.08.2007 р. укладений за згоди засновників підприємства, а тому посилання Позивача на відсутність такої згоди є безпідставним та спростовується матеріалами справи.
Проаналізувавши обставини справи та вищевказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що на момент укладання кредитного договору керівник ПП “ДОНБУДСЕРВІС” Зайцев О.О. мав необхідний обсяг цивільної дієздатності для підписання кредитного договору № 18 від 09.08.2007 р., наявність якої необхідна для чинності правочину.
Виходячи з вищевказаного суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання кредитного договору № 18 від 09.08.2007 р., укладеного між ПП “ДОНБУДСЕРВІС” та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНРОСТБАНК» в особі директора філії «ДОНБАСЬКЕ РЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ» ТОВ «ФІНРОСТБАНК», недійсним, тому вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Судові витрати, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Позивача.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Відмовити Приватному підприємству «ДОНБУДСЕРВІС», м. Донецьк у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНРОСТБАНК», м. Одеса в особі Філії «ДОНБАСЬКЕ РЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ» Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНРОСТБАНК», м. Донецьк, про визнання недійсним кредитного договору № 18 від 09.08.2007 р.
Текст рішення оголошено в судовому засіданні 17.09.2009 р.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Дучал Н.М.