01 квітня 2009 р.
№ 5020-3/014/08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
прокурор: Попенко О.С.
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.11.2008р.
у справі № 5020-3/014 Господарського суду м. Севастополя
за позовом Заступника прокурора м. Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради
до Приватного підприємця ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Інкерманської міської Ради
про визнання недійсним договору оренди,
Заступник прокурора м. Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до Господарського суду м. Севастополя з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 та Виконавчого комітету Інкерманської міської Ради про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 31.12.2003р. №22/03.
Рішенням Господарського суду м. Севастополя від 04.09.2008р. (суддя В.О.Головко), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.11.2008р. (судді: З.Д.Маслова, В.А.Лисенко, Л.М.Заплава), позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним договір оренди нерухомого майна №22/03 від 31.12.2003р., укладений між Інкерманською міською Радою та приватним підприємцем ОСОБА_1 з моменту його укладення, стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1 в доход державного бюджету України державне мите у сумі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 59,00 грн., стягнуто з Виконавчого комітету Інкерманської міської Ради в доход державного бюджету України державне мите у сумі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 59,00 грн.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, приватний підприємець ОСОБА_1 подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Севастополя від 04.09.2008р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.11.2008р. та направити справу на новий розгляд. Свою вимогу приватний підприємець ОСОБА_1 мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга приватного підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Як вже було зазначено, прокурор, вважаючи, що майно, яке є об'єктом оренди за договором від 31.12.2003р. є комунальною власністю м. Севастополя, звернувся в інтересах Фонду комунального майна Севастопольської міської ради щодо визнання недійсним вищезгаданого договору оренди.
Господарським судом встановлено:
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. № 311 майно дитячої дошкільної установи № 72 в м. Інкермані належало до комунальної власності м. Севастополя.
18.05.1999р. рішенням IX сесії Севастопольської міської ради ХХІІІ скликання № 249 "Про безоплатне відчуження комунального майна дитячої дошкільної установи № 72 в м. Інкермані" дозволено безоплатну передачу до комунальної власності Інкерманської міської ради будівель дитячої дошкільної установи № 72 в м. Інкермані".
Правила щодо обов'язковості актів і законних вимог органів та посадових осіб місцевого самоврядування встановлені ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно ч. 1 та ч. 3 якої акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень. Таким чином, прийняті в межах повноважень акти ради є обов'язковими до виконання.
Проте, вирішуючи даний спір, господарський суд на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку не досліджував обставин щодо того чи було виконано вищезгадане рішення Севастопольської міської ради та чи використовувалось відповідне майно після прийняття вищезгаданого рішення власником.
Господарським судом встановлено, що 15.08.1999р. розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 1389-р. Управління майном м. Севастополя зобов'язано здійснити передачу будівлі дитячої дошкільної установи № 72 в комунальну власність Інкерманської міської ради.
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Проте, вирішуючи даний спір, господарський суд на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку не досліджував обставини щодо того чи було виконано вищезгадане розпорядження.
Господарським судом встановлено, що 31.12.2003р. між Інкерманською міською Радою та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди нерухомого майна № 22/03 відповідно до якого Інкерманська міська Ради передала в оренду приватному підприємцю ОСОБА_1 відповідне майно.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Таким чином, із приписів вищенаведених правових норм випливає, що виконавчий комітет, як орган місцевого самоврядування, є юридичною особою та має власні повноваження.
Як вже було зазначено, прокурор звернувся з позовом, зокрема, до Виконавчого комітету Інкерманської міської Ради, який на погляд прокурора уклав договір оренди.
Проте, як випливає з судових рішень, даний орган місцевого самоврядування оспорюваний договір з відповідачем -приватним підприємцем ОСОБА_1 не укладав, а отже і права позивача не порушував на що господарський суд попередніх інстанцій уваги не звернув.
Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Господарського суду м. Севастополя від 04.09.2008р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.11.2008р. у справі № 5020-3/014 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду м. Севастополя.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Уліцький А.М.