07 квітня 2009 р.
№ 20/85
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Самусенко С.С. -головуючого (доповідача),
Бернацької Ж.О.,
Малетича М.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги
ТОВ "Атем"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2009 року
у справі
№ 20/85
господарського суду
міста Києва
за скаргою
громадянина ОСОБА_1
на дії
ВДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві
за позовом
громадянина ОСОБА_1
до
1. ТОВ "Атем" 2. Компанії "S.I.T.I.- B&T GROUP S.P.A"
про
визнання простих векселів такими, що не мають вексельної сили
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.10.2008 у справі № 20/85 відмовлено ОСОБА_1у прийнятті скарги на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.
Місцевий господарський суд, посилаючись на норми Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції про проведення виконавчих дій, вважає, що скарга подана громадянином ОСОБА_1 на дії учасника виконавчого провадження підлягає розгляду у суді загальної юрисдикції відповідно до розділу VІІ Цивільного кодексу України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2009 у справі № 20/85 ухвалу господарського суду міста Києва від 07.10.2008 скасовано, апеляційну скаргу громадянина ОСОБА_1 направлено до господарського суду міста Києва для розгляду по суті.
ТОВ "Атем" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2009 у справі № 20/85, а ухвалу господарського суду міста Києва від 07.10.2008 залишити без змін.
В обґрунтування касаційної скарги ТОВ "Атем" посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, стверджує, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, посилаючись на ст.ст. 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вищим господарським судом України ухвалою від 11.03.2009 у справі №20/85 порушено касаційне провадження.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф. від 06.04.2009 у справі № 20/85 змінено та призначено наступний склад колегії суддів: Самусенко С.С. -головуючий (доповідач), Бернацька Ж.О., Малетич М.М.
Сторони процесуальним правом участі їх повноважних представників в судовому засіданні касаційної інстанції не скористалися.
З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм процесуального права апеляційним господарським судом, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до встановлених обставин та досліджених матеріалів справи господарським судом апеляційної інстанції, рішенням господарського суду міста Києва від 16.06.2007 у справі № 20/85 задоволено позов громадянина ОСОБА_1
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2007 у справі № 20/85 рішення господарського суду міста Києва від 16.06.2007 залишено без змін
Постановою Вищого господарського суду України від 26.02.2008 у справі №20/85 касаційну скаргу Компанії "S.I.T.I. B&T GROUP S.P.A" частково задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 16.06.2007 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2007 скасовано; у задоволенні позову громадянина ОСОБА_1 відмовлено.
Вищим господарським судом України прийнято додаткову постанову від 10.04.2008 у справі № 20/85, якою стягнуто з громадянина ОСОБА_1 на користь Компанії "S.I.T.I. B&T GROUP S.P.A" 25 500 грн. витрат по сплаті державного мита.
На виконання вказаної додаткової постанови Вищого господарського суду України господарським судом міста Києва видано наказ від 24.04.2008.
Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції, постановою Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві від 22.05.2008 відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 24.04.2008.
Постановою ВДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві від 24.06.2008 накладено арешт на майно громадянина ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження.
Апеляційним господарським судом встановлено, що в листі № Б-23544-25 від 11.09.2008 Департамент державної виконавчої служби повідомив громадянина ОСОБА_1 про те, що 29.06.2008 в.о. начальника ВДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві скасовано постанову від 24.06.2008 про накладення арешту на майно та прийнято нову від 29.06.2008 про накладення арешту на майно громадянина ОСОБА_1 в межах суми стягнення за виконавчим документом, яка оскаржується громадянином ОСОБА_1
29.09.2008 громадянин ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця по виконанню додаткової постанови Вищого господарського суду від 10.04.2008 у справі № 20/85.
Відмовляючи громадянину ОСОБА_1 у прийнятті вказаної скарги, місцевий господарський суд керується п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України, відповідно до якого суд відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Згідно ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладені встановлені апеляційним господарським судом обставини, ухвала господарського суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права.
Господарський суд апеляційної інстанції вірно не погодився з висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Статтею 1212 ГПК передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов, господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня коли дія мала бути вчинена.
За Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 25.11.2005 № 01-8/2228 розгляд господарськими судами скарг у порядку статті 1212 ГПК України є однією з форм судового контролю щодо виконання рішень, ухвал, постанов, а виконання рішення, ухвали постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу; зазначені скарги щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів підлягають розгляду господарським судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, інакше кажучи, тим господарським судом, який видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу); оскарження ухвал, винесених за результатами розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, здійснюється в порядку, встановленому ГПК України.
В пункті 2 постанови № 14 від 26.12.2003 Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" зазначено, що стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції (ст. 1212 ГПК). Враховуючи, що примусове виконання судових рішень, постановлених господарськими судами, згідно статті 4 Закону №202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" та статті 2 Закону № 606-XIV "Про виконавче провадження" здійснюють державні виконавці, скарги на дії чи бездіяльність останніх розглядаються господарськими судами за правилами ст. 1212 ГПК.
За змістом ст. 1212 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто в першій інстанції.
Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги ТОВ "Атем" не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження, тому Вищий господарський суд України залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду -без змін.
Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ТОВ "Атем" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2009 у справі № 20/85 залишити без змін.
Головуючий суддя С. Самусенко
Судді: Ж. Бернацька
М. Малетич