08 квітня 2009 р.
№ 24/763/07-6/479/08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кравчука Г.А.,
суддів:
Мачульського Г.М.,
Шаргала В.І.
за участю представників сторін:
позивача
ОСОБА_2 дов. №1264 від 02.04.2007 р.
відповідача
не з'явився
3-тіх осіб
не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
на рішення
господарського суду Запорізької області від 09.12.2008 року
у справі
№24/763/07-6/479/08
за позовом
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до
Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області
треті особи
Обслуговуючий кооператив "Мирта" Дніпрорудненське комунальне підприємство "Тепловодоканал"
про
про визнання права власності
Фізична особа -підприємець (надалі ФОП) ОСОБА_1звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області та просила визнати за нею право власності на 500 метрів каналізації з кесонами та відповідно зобов'язати відповідача зареєструвати право власності на це майно.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.12.2007 року (суддя Азізбекян Т.А.) позов задоволений, за Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 визнано право власності на мережі каналізації 500 м. із кесонами, що розташовані по вул. Санаторна в смт. Кирилівка та визначені у плані літерами КК-1-КК-7; зобов'язано Кирилівську селищну раду Якимівського району Запорізької області зареєструвати за позивачем право власності на це майно.
За касаційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Мирта" судове рішення переглянуте в касаційному порядку і постановою від 01.10.2008 року скасоване, справа направлена до господарського суду Запорізької області на новий розгляд. При цьому суд касаційної інстанції відзначив, що як стверджує скаржник, спірна каналізаційна мережа проходить і через його територію, тобто суд не дослідив обставин щодо порушень прав інших осіб, разом з тим, судом не з'ясовано на яких підставах користувався каналізаційною мережею попередній власник майна -КП "Тепловодоканал".
При новому розгляді справи до участі у справі, як третіх осіб, залучено Обслуговуючий кооператив "Мирта" та Дніпрорудненське комунальне підприємство "Тепловодоканал".
Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.12.2008 року (суддя Місюра Л.С.) в позові відмовлено з тих підстав, що позивачем не подано правовстановлюючих документів, які б підтверджували набуття права власності на каналізаційну мережу з кесонами. Більш того, на земельній ділянці позивача, яка надана для обслуговування придбаної ним бази "Волна", розташована лише частина каналізаційної мережі, інша частина проходить по вул. Санаторна в смт. Кирилівка, більш того, частина цієї мережі була добудована іншим суб'єктом господарювання вже після того, як позивачем була придбана база "Волна". Крім того, суд відзначив, що право власності на базу "Волна" зареєстровано за громадянкою ОСОБА_1, а не за Приватним підприємцем ОСОБА_1, в той же час позивач просить визнати право власності на каналізаційну мережу саме за Приватним підприємцем ОСОБА_1
Не погоджуючись з прийнятим при новому розгляді рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, просить його скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову.
У відзиві на касаційну скаргу Кирилівська селищна рада підтримує касаційну скаргу та зазначає про те, що керівники санаторію Кирилівка, кооперативу "Мирта", кооперативу "Курортний" відмовились від власності на спірну каналізаційну мережу з кесонами, не підтримують каналізаційну мережу в належному стані, не очищують кесони, що призводить до забруднення навколишнього середовища, тому селищна рада визначила власника каналізаційної мережі -підприємця ОСОБА_1
Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарським судом при новому розгляді справи встановлено, що 29.04.2003 року між Дніпрорудненським КП "Тепловодоканал" (Продавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладений договір купівлі-продажу комплексу бази відпочинку "Волна", що розташована в смт. Кирилівка, по вул. Санаторній на території санаторію "Кирилівка". Згаданий комплекс бази відпочинку належав Продавцю на праві власності. Договір купівлі-продажу містить чітко визначений перелік майна, що увійшло до складу комплексу бази відпочинку, однак, у цьому переліку відсутня каналізаційна мережа з кесонами. Суд витребовував у попереднього власника бази відпочинку - Дніпрорудненського КП "Тепловодоканал" документи, які б могли підтвердити право власності на каналізаційні мережі, проте такі документи останнім не подані.
Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЗП№122214 підприємцю ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,3908 га в АДРЕСА_1для обслуговування бази "Волна".
Відповідно до креслення водоводу і плану каналізаційної мережі, каналізація з кесонами лише частково розміщена на земельній ділянці ПП ОСОБА_1 і майже вся мережа розташована поза межами цієї ділянки і проходить по територіях санаторію "Кирилівка", кооперативу "Мирта", кооперативу "Курортний" та членів цих кооперативів.
За поясненням кооперативів, кожний кооператив чи власник бази відпочинку звертався до санаторію "Кирилівка" за дозволом на будівництво частини каналізації з кесонами та підключення до загальної вже існуючої мережі. Так, обслуговуючий кооператив "Курортний", збудував свою частину у 2005 році, тобто після придбання позивачем у 2003 році бази відпочинку "Волна". Документи, які б підтверджували будівництво каналізаційної мережі ОСОБА_1 поза межами належної їй земельної ділянки (як і на цій земельній ділянці), в матеріалах справи відсутні.
Акт приймання-передачі основних засобів від 29.04.2003 року, який містить в переліку майна спірну каналізаційну мережу і на який, зокрема, послався позивач в обгрунтування своїх вимог, суд відхилів як неналежний доказ, оскільки, як правильно відзначив господарський суд, цей акт не є правовстановлюючим документом, який може підтверджувати право власності, таким документом в даному випадку може буди лише договір купівлі-продажу (в якому, до речі, в переліку проданого майна каналізаційна мережа відсутня).
За правилами частини 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.
Набуття права власності на новостворене майно регулюється положеннями статті 331 Цивільного кодексу України.
Господарський суд, досліджуючи наявні в матеріалах справи документи, в тому числі договір купівлі-продажу від 29.04.2003 року та Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно - комплексу бази відпочинку "Волна", встановив відсутність підстав для набуття позивачем права власності на спірну каналізаційну мережу, а відтак, правомірно відмовив у позові.
Стосовно доводів Кирилівської селищної ради на підтримку касаційної скарги, то судова колегія касаційної інстанції відзначає, що у разі відсутності власника майна, таке майно слід визнати безхазяйним в порядку ст. 335 Цивільного кодексу України, і лише потім орган місцевого самоврядування набуває права вирішувати долю такого майна.
В силу вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому доводи касаційної скарги, які вимагають додаткової оцінки доказів у справі, що не входить до повноважень касаційної інстанції, не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарськими судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, вказівки, що містилися в постанові касаційної інстанції, повністю враховані, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого у справі рішення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 09.12.2008 року у справі №24/763/07-6/479/08 залишити без змін.
Головуючий суддя
Кравчук Г.А.
Суддя
Мачульський Г.М.
Суддя
Шаргало В.І.