Постанова
Іменем України
03 березня 2009 року
Справа № 2-29/10039-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваля В.М.,
суддів Антонової І.В.,
Прокопанич Г.К.,
за участю представників сторін:
представник позивача: не з'явився, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДИАД";
представник відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 297 від 30.01.08, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 16 грудня 2008 року у справі № 2-29/10039-2008
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДИАД"
(вул. Бахметьєва, 46, місто Донецьк, 83117)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1, місто Сімферополь, 95022)
(АДРЕСА_2, місто Сімферополь, 95034)
про стягнення 78261,51 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2008 року у справі № 2-29/10039-2008 (суддя О.І. Башилашвілі) позов задоволено.
З фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДИАД" стягнуто заборгованість в сумі 78261,51 грн., в тому числі: 63155,87 грн. - сума основного боргу, 5632,26 грн. - пеня, 9473,38 грн. - штраф.
Не погодившись з рішенням суду, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, провадження по справі припинити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що господарський суд Автономної Республіки Крим прийняв рішення у справі за відсутності відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.
Заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.
У судове засідання 03 березня 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "ДИАД" свого представника не направило, про місце і час розгляду апеляційної скарги було повідомлено належним чином ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2009 року.
Враховуючи те, що явка представників сторін не визнавалась обов'язковою та є правом, а не обов'язком учасників судового процесу, а також те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги, судова колегія ухвалила можливим розглянути справу за відсутністю учасників судового процесу, які не з'явились у судове засідання, за наявними в матеріалах справи доказами.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
04 січня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ДИАД" та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу № 7КД/2017.
Згідно з пунктом 1.1 договору товариство з обмеженою відповідальністю "ДИАД" (продавець) зобов'язується передати у власність фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 (покупцю) продукти харчування (товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його відповідно до умов договору.
Протоколом розбіжностей, укладеним між сторонами 04 січня 2008 року, передбачено, що оплата товару відповідачем проводиться шляхом безготівкового зарахування грошових сум на розрахунковий рахунок позивача протягом тридцяти календарних днів з моменту поставки товару.
Вартість одиниці товару, а також вартість відповідної партії товару встановлюється товариством з обмеженою відповідальністю "ДИАД", та вказується в товарно-транспортних накладних (пункт 4.1 договору).
Частиною 2 статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 Цивільного кодексу закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші та ін.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з товарно -транспортними накладними № 8002138, № 8002112, № 8002118, № 8002119, № 8002123, № 8002125, № 8002126, № 8002127, № 8002181, № 8002128, № 8002130, № 8002131, № 8002134, № 8002142, № 8002171, № 8002169, № 8002111, № 8002132, № 8002136, № 8002137, № 8002168, № 8002162, № 8002165 від 17 квітня 2008 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ДИАД" - поставив відповідачу фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 товар на загальну суму 63155, 87 грн., за який останній не розрахувався, чим порушив умови договору № 7 КД/2017 від 04 січня 2008 року.
Факт передачі товару від позивача -товариства з обмеженою відповідальністю "ДИАД" відповідачу -фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1, а також його кількість та вартість підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 01 вересня 2008 року.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що оскільки відповідач -фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання, передбачені договором № 7 КД/2017 від 04 січня 2008 року, то сума основного боргу за поставку товару підлягає стягненню з відповідача.
Крім стягнення основної суми боргу товариство з обмеженою відповідальністю "ДИАД" просить стягнути пеню у розмірі 5632 грн. 26 коп. та штраф -9473 грн. 38 коп.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з частиною 1 статтею 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України закріплено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статтею 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 2 статті 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України. виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 5.2 договору № 7 КД/2017 від 04 січня 2008 року передбачено, що за несвоєчасну або неповну сплату вартості отриманого товару відповідач сплачує пеню в розмірі 0,05% не перерахованої суми за кожен день прострочки, але не більш подвійної ставки НБУ, яка діяла на час порушення зобов'язань по договору.
Таким чином, оскільки відповідач фізична особа -підприємець ОСОБА_1 чсвоєчасно не виконав зобов'язання, передбачені договором, крім стягнення з нього суми основного боргу також підлягає стягненню сума пені, нарахована за прострочку платежу.
Відповідно до пункту 5.3 договору № 7 КД/2017 від 04 січня 2008 року, при несвоєчасній чи неповній оплаті вартості отриманого товару в передбачені договором строки, покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 15% вартості неоплаченого вчасно товару. Таким чином, штраф, нарахований на суму заборгованості 63155 грн.87 коп. складає 9473 грн. 38 коп.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів, які свідчать про те, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 на момент вирішення спору заборгованість за договором купівлі-продажу № 7 КД/2017 від 04 січня 2008 року у розмірі 63155,87 грн., а також пеня у розмірі 5632,26 грн. та штраф у розмірі 9473,38 грн. погашені, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Стосовно доводів заявника апеляційної скарги про те, що його не було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи судова колегія зазначає, що ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2008 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "ДИАД" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 був прийнятий до провадження та справа призначена до слухання на 24 листопада 2008 року.
Ухвалою господарського суду від 24 листопада 2008 року розгляд справи був відкладений на 16 грудня 2008 року у зв'язку з неявкою відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вказана ухвала 01 грудня 2008 року направлена фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_1, місто Сімферополь,АДРЕСА_3, смт. Чабани, Київо-Святошинський район, Київська область.
Пунктом 3.1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18 вересня 1997 року закріплено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Господарського кодексу України та у таких випадках, місцезнаходження (місце проживання) особи визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме довідки з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців серія НОМЕР_1, місце проживання фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 - місто Сімферополь,АДРЕСА_1.
На підставі вказаного, приймаючи до уваги факт направлення копії процесуального документа про відкладення слухання справи саме за адресою - місто Сімферополь,АДРЕСА_1 - судова колегія дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги про його неповідомлення про дату, час та місце розгляду справи, є такими, що не підтверджуються доказами, наявними у матеріалах справи.
Крім того, в апеляційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить про скасування рішення та припинення провадження по справі, не надаючи будь-якого правового обґрунтування підставам вчинення зазначених процесуальних дій.
Виходячи з викладеного, Севастопольський апеляційний господарський суд дійшов висновку про повне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи, порушень або неправильного застосування норм матеріального права не встановлено.
За таких обставин вимоги фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, викладені в апеляційні скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2008 року у справі № 2-29/10039-2008 відсутні.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2008 року у справі № 2-29/10039-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Коваль
Судді І.В. Антонова
Г.К. Прокопанич