08 квітня 2009 р.
№ Б-50/42-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., -головуючого,
Коваленка В.М. (доповідач у справі),
Малетича М.М.,
розглянувши касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова
на ухвалу та постанову
від 23.12.2008 р. господарського суду Харківської області від 16.04.2008 р. господарського суду Харківської області
у справі
№ Б-50/42-08 господарського суду Харківської області
за заявою
приватного підприємства "Теплострой", м. Харків
про
визнання банкрутом
арбітражний керуючий
Літовченко Ю.В.
в судовому засіданні взяв участь представник:
ліквідатора приватного підприємства "Теплострой"
Капустін В.В., довір.,
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.04.2008 року порушено провадження у справі № Б-50/42-08 про банкрутство приватного підприємства "Теплострой" (далі -Боржник, Підприємство) за заявою останнього в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).
Постановою господарського суду Харківської області від 16.04.2008 року (суддя -В.О. Усатий) Підприємство визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура з призначенням ліквідатором арбітражного керуючого Літовченка Ю.В.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.12.2008 року (суддя -В.О. Усатий) ухвалено вважати вимоги Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова в сумі 81 грн. 00 коп. погашеними, припинено провадження по скарзі Інспекції на дії ліквідатора. Також, затверджені звіт та ліквідаційний баланс Боржника, останнього ухвалено ліквідувати, а провадження у справі припинено.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою судом першої інстанції, Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова, посилаючись, зокрема, на положення ст. 107 ГПК України, звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 23.12.2008 року та постанову господарського суду Харківської області від 16.04.2008 року.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 25, 31, 32, 51 Закону про банкрутство, ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст. 60 Господарського кодексу України, а також норм процесуального права.
Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Оскаржуючи постанову про визнання Боржника банкрутом, заявником касаційної скарги не враховано, що постанова про визнання боржника банкрутом вже була предметом касаційного перегляду за скаргою Інспекції, за результатами якого касаційне провадження згідно ухвали Вищого господарського суду України від 06.08.2008 року було припинено. У зв'язку з цим колегія суддів, виходячи із системного аналізу положень ГПК України та керуючись нормами п. 2 ст. 80 ГПК України дійшла висновку про необхідність припинення провадження за касаційною скаргою Інспекції на оскаржувану у даному провадженні постанову суду першої інстанції.
Стосовна посилань Інспекції на порушення місцевим господарським судом законодавства у зв'язку із прийняттям оскаржуваної ухвали та припиненням провадження у справі, суд касаційної інстанції звертає увагу на таке.
Судом першої інстанції було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що оголошення про визнання Боржника банкрутом було опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" від 06.05.2008 року № 82, тобто строк заявлення кредиторами своїх вимог до Підприємства, відповідно до п. 3 ст. 51 Закону про банкрутство, сплинув 06.06.2008 року, тоді як Інспекцією заява з вимогами до Боржника в сумі 81 грн. 00 коп. була направлена ліквідатору лише 26.06.2008 року.
Стаття 51 Закону про банкрутство встановлює особливості правового регулювання банкрутства боржника, що ліквідується власником. Разом з тим, це не виключає регулювання зазначених відносин також загальними нормами цього закону, якщо інше не передбачено спеціальними.
Згідно ч. 5 ст. 31 Закону про банкрутство вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.
Щодо посилання заявника касаційної скарги на норми ст. 23 Закону про банкрутство у зв'язку із пред'явленням вимог під час ліквідаційної процедури, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно положень ч. 3 ст. 51 Закону про банкрутство, претензії до боржника, що ліквідується власником, у всякому разі заявляються тільки на стадії ліквідаційної процедури, оскільки оголошення про визнання такого боржника банкрутом публікується вже після прийняття господарським судом відповідної постанови. Вимоги ж ч. 3 ст. 51 Закону про банкрутство встановлюють особливості для заявлення кредиторами таких претензій у вигляді строку, протягом якого допускається їх заявлення до боржника. Оскільки наслідки пропуску такого строку нормами ст. 51 Закону про банкрутство не передбачені, застосовуються визначені вище загальні положення Закону про банкрутство (зокрема, ч. 5 ст. 31).
Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що Інспекцією пропущений встановлений ч. 3 ст. 51 Закону про банкрутство строк звернення із кредиторськими вимогами до Підприємства, у зв'язку із чим такі вимоги, в силу приписів норм ч. 5 ст. 31 Закону про банкрутство, є погашеними.
Крім цього слід зазначити, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 25 Закону про банкрутство дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, скарга на дії ліквідатора була подана Інспекцією, посилаючись на своє право кредитора у справі.
Отже, оскільки визнаний правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що кредиторські вимоги Інспекції є погашеними та вона не набула статусу кредитора у справі про банкрутство Підприємства, колегія суддів також вважає правомірним висновок про припинення провадження по скарзі Інспекції на дії ліквідатора з підстав, що Інспекція не є особою, яка має право оскаржувати дії ліквідатора Боржника.
За таких обставин, доводи касаційної скарги Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 25, 31, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Харківської області від 23.12.2008 р. у справі № Б-50/42-08 залишити без змін.
3. Касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 16.04.2008 р. у справі № Б-50/42-08 припинити.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
М.М. Малетич