01 квітня 2009 р.
№ 17/54/08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кравчука Г.А.,
суддів:
Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання
першого заступника Прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради
на рішення
господарського суду Миколаївської області від 26.02.2008 р.
у справі
№ 17/54/08
за позовом
фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до
Комунального підприємства "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації"
про
визнання права власності
в судовому засіданні взяли участь представники:
прокуратури:
Рудак О.В., прокурор відділу ГПУ, посв. № 72 від 14.04.2008 р.;
скаржника:
- не з'явились;
позивача:
- не з'явились;
відповідача:
- не з'явились;
У лютому 2008 р. фізична особа -підприємець ОСОБА_1(далі -Підприємець) звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, у якій просив визнати за ним право власності на самочинно переплановане нежитлове приміщення літера А -зменшена загальна площа на 24 кв. м, та збудовану мансарду літера Амс загальною площею 208,7 кв. м по АДРЕСА_1, загальною площею 838,8 кв. м, основною площею 561,9 кв. м. та внести зміни до технічного паспорту приміщення АДРЕСА_1 у зв'язку з переплануванням та добудовою мансарди.
Позовні вимоги Підприємець, посилаючись на ст. 376 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України "Про власність", обґрунтовував тим, що він самочинно добудував мансарду у належному йому нежитловому приміщенні по АДРЕСА_1, у зв'язку з чим змінились характеристики вказаного приміщення, при цьому Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Миколаївської міської ради вважає за можливе здійснити оформлення відповідних змін за наявності позитивних висновків СЕС, інспекції МНС, які у подальшому ним були одержані, та технічного висновку ліцензійного проектувальника.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.02.2008 р. (суддя Коваль С.М.) за Підприємцем визнано право власності на самочинно переплановане нежитлове приміщення літера А -зменшена загальна площа на 24 кв. м, та збудовану мансарду літера Амс загальною площею 208,7 кв. м по АДРЕСА_1, загальною площею 838,8 кв. м, основною площею 561,9 кв. м.
Рішення прийнято з посиланням на норми Цивільного кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обмежень" та мотивовано обґрунтованістю позовних вимог Підприємця.
Перший заступник Прокурора Миколаївської області звернувся в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради (далі -Рада) до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, у якому просить рішення господарського суду Миколаївської області від 26.02.2008 р. скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області. Викладені у касаційному поданні вимоги перший заступник Прокурора Миколаївської області обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято за участю неналежного відповідача і без участі Ради, чим порушено її права, та з порушенням ст. ст. 375 і 376 Цивільного кодексу України, ст. 12 Земельного кодексу України, ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Підприємець, Комунальне підприємство "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" (далі -Підприємство) та Рада не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційне подання першого заступника Прокурора Миколаївської області до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційне подання першого заступника Прокурора Миколаївської області підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи встановлено, що Підприємець здійснив добудову та перепланування приміщення АДРЕСА_1, не одержавши при цьому дозволу на будівництво.
Відповідно до частини першої ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Таким чином, Підприємець здійснив самочинне будівництво нерухомого майна.
Згідно з частинами другою -четвертою ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
З вказаних положень ст. 376 Цивільного кодексу України випливає, що спір про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно зачіпає права та охоронювані законом інтереси власника (користувача) земельної ділянки, на якій збудовано таке майно та має розглядатись за його участю.
З матеріалів справи вбачається, та про це зазначає заступник Прокурора Миколаївської області у касаційному поданні, що власником земельної ділянки, на якій Підприємець здійснив самочинне будівництво нерухомого майна, є територіальна громада м. Миколаєва, яка реалізує це право через орган місцевого самоврядування - Раду.
Таким чином, спір за позовом Підприємця про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно зачіпає права та охоронювані законом інтересі Ради та має розглядатись за її участю, проте вказане не було враховано господарським судом Миколаївської області.
Викладене свідчить, що місцевий господарський суд, вирішуючи спір, прийняв рішення, яке стосується прав та обов'язків особи, яку не було залучено до участі у справі, саме -прав та обов'язків Ради.
Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити таке.
Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частина перша та п. 1 частини другої ст. 16 Цивільного кодексу України визначають, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З наведених норм Цивільного кодексу України випливає, що позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй такого права.
Між тим, господарським судом першої інстанції не встановлено та матеріали справи не містять доказів того, що Підприємство не визнавало або оспорювало право власності Підприємця на самочинно збудоване нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1
Таким чином, місцевий господарський суд передчасно прийшов до висновку про наявність між Підприємцем та Підприємством спору.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що Підприємцем було заявлено позовні вимоги про визнання за ним права власності на самочинно переплановане нежитлове приміщення літера А -зменшена загальна площа на 24 кв. м, та збудовану мансарду літера Амс загальною площею 208,7 кв. м по АДРЕСА_1, загальною площею 838,8 кв. м, основною площею 561,9 кв. м. та про внесення змін до технічного паспорту приміщення АДРЕСА_1.
В оскаржуваному рішенні господарський суд Миколаївської області зазначив про повне задоволення позовних вимог Підприємця. Між тим, резолютивна частина вказаного рішення не містить висновку щодо позовної вимоги Підприємця про внесення змін до технічного паспорту приміщення АДРЕСА_1.
Зазначене свідчить, що рішення господарського суду Миколаївської області від 26.02.2008 р. не відповідає вимогам п. 4 частини першої ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, який встановлює, що резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.
Частиною першою та п. 3 частини другої ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що рішення господарського суду Миколаївської області від 26.02.2008 р. підлягає скасуванню як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у тому числі як таке, що стосується прав та обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, а справа при цьому має бути передана на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, залучити до участі у справі осіб, на права та обов'язки яких може вплинути рішення по справі, у статусі, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційне подання першого заступника Прокурора Миколаївської області задовольнити.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 26.02.2008 р. у справі № 17/54/08 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало