01 квітня 2009 р.
№ 2-8/8089-2008
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кривди Д.С. -(доповідача у справі),
суддів:
Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання
Заступника прокурора Автономної Республіки Крим
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.11.2008 року
у справі
№2-8/8089-2008 господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом
Прокурора Сімферопольського району АР Крим в інтересах держави в особі Мирнівської сільської ради
до
1) ТОВ "Ленд Девелопмент" 2) Сімферопольської районної державної адміністрації
третя особа
ОСОБА_1
про
визнання недійсним державного акту та розпорядження,
за участю представників сторін від:
позивача:
не з'явились
відповідачів:
не з'явились
третіх осіб:
ОСОБА_2 -за довіреністю від 30.03.2009р.
прокуратури:
Попенко О.С. -прокурор відділу ГП України (посвідчення №203 від 17.12.2007р.)
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.09.2008р. (суддя Чумаченко С.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.11.2008р. (судді Заплава Л.М. -головуючий, Видашенко Т.С., Лисенко В.А.), в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними державного акта на право власності на землю та розпоряджень відмовлено у повному обсязі.
Заступник прокурора АР Крим в касаційному поданні просить скасувати зазначені рішення та постанову і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційне подання третя особа спростовує доводи подання і просить постанову залишити без змін, а подання -без задоволення.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника третьої особи та прокурора, дійшла висновку, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 21.08.2007р. між громадянкою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ленд Девелопмент" був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким товариство придбало земельну ділянку площею 0,9577га, що розташована на території Мирнівської сільської ради та має цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.
На підставі вказаного договору Сімферопольська районна державна адміністрація 13.12.2007р. видала Товариству з обмеженою відповідальністю "Ленд Девелопмент" державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №628796.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ленд Девелопмент" звернулося до Сімферопольської районної державної адміністрації із клопотанням про зміну цільового призначення зазначеної земельної ділянки.
Розпорядженням Сімферопольської районної державної адміністрації №654-р від 03.03.2008 року ТОВ "Ленд Девелопмент" був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою зі зміни цільового призначення земельної ділянки під розміщення торговельно-розважального комплексу для обслуговування мешканців територіальної громади Сімферопольського району.
На підставі цього розпорядження ТОВ "Ленд Девелопмент" був замовлений та розроблений відповідний проект землеустрою, до складу якого увійшли позитивні висновки відповідних служб та контролюючих органів, що погодили зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки.
18.06.2008 року розпорядженням Сімферопольської районної державної адміністрації №1942-р був затверджений проект землеустрою по зміні цільового призначення земельної ділянки, що знаходиться в власності ТОВ "Ленд Девелопмент", під будівництво та експлуатацію торговельного комплексу для обслуговування мешканців територіальної громади Сімферопольського району.
Прокуратура Сімферопольського району АР Крим звернулася до господарського суду АР Крим в інтересах держави у особі Мирнівської сільської ради із позовом до Сімферопольської районної державної адміністрації та ТОВ "Ленд Девелопмент", в якому просить визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №628796, площею 0,9577га, виданий 13.12.2007р., визнати недійсними розпорядження Сімферопольської районної державної адміністрації від 03.03.2008р. №654-р та від 18.06.2008р. № 1942-р.
Підставою для визнання недійсними розпоряджень Сімферопольської районної державної адміністрації від 03.03.2008 р. №654-р та від 18.06.2008 р. № 1942-р, на думку прокурора, є те, що на дату укладання та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.08.2007р., а також на момент винесення оскаржуваних розпоряджень Сімферопольської районної державної адміністрації, існувала заборона на відчуження та зміну цільового призначення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, яка була встановлена відповідно до підпункту "б" п.15 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.
Згідно з підпунктом "б" пункту 15 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.
Виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) проводиться відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003. Згідно ст. 2 цього Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, п.1 договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,9577га, укладеного та нотаріально посвідченого 21.08.2007р. між ТОВ "Ленд Девелопмент" та ОСОБА_1 свідчить, що право власності ОСОБА_1 на зазначену ділянку виникло на підставі іншого договору купівлі-продажу, нотаріально посвідченого 20.07.2007р. державним нотаріусом третьої Сімферопольської державної нотаріальної контори. Тобто, громадянка ОСОБА_1 отримала право власності на спірну земельну ділянку внаслідок укладення цивільно-правової угоди, відповідно, ця ділянка не була виділена їй в натурі як власнику земельної частки (паю), що б посвідчувалося відповідним сертифікатом на право на земельну частку (пай).
За таких обставин, доводи позовної заяви про те, що заборона на продаж та зміну цільового призначення, встановлена підпунктом "б" пункту 15 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України для земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, розповсюджує свою дію і на зазначену вище земельну ділянку, суди обґрунтовано відхилили, як безпідставні.
При цьому суди встановили, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ТОВ "Ленд Девелопмент" та ОСОБА_1 є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, містить всі істотні умови, не скасований та не визнаний недійсним.
Також суди попередніх інстанцій відхилили доводи позивача про те, що ТОВ "Ленд Девелопмент", як юридичній особі, не може належати земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства.
Так, згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У відповідності до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Закон України "Про особисте селянське господарство" не регулює правовідносини, що виникають при отриманні юридичними особами земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у власність на підставі цивільно-правових угод. Діючим законодавством не встановлена заборона на придбання земельних ділянок юридичними особами внаслідок укладення договорів купівлі-продажу.
Що стосується посилань позивача на неправомірність отримання ТОВ "Ленд Девелопмент" земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у зв'язку із наявністю у складі його учасників нерезидента, суди попередніх інстанцій встановили наступне.
Пунктом 9.2 статуту ТОВ "Ленд Девелопмент" передбачено, що частка статутного капіталу цього товариства, яка належить нерезиденту Компанії "XXI Century Investments Public Limited", складає 99,99 відсотків, тобто є меншою, ніж 100 відсотків. Тобто, ТОВ "Ленд Девелопмент" є підприємством з іноземними інвестиціями, воно не є іноземним підприємством та не є іноземною юридичною особою, у розумінні ст.63 ГК України.
Приписами ч.4 ст. 22 Земельного кодексу України встановлено заборону на передачу земель сільськогосподарського призначення у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам. Ця заборона не розповсюджується на підприємства з іноземними інвестиціями, яким є ТОВ "Ленд Девелопмент".
З огляду на викладене та виходячи з меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правомірно визнали позовні вимоги в частині визнання недійсними розпоряджень такими, що не підлягають задоволенню. Доводи касаційного подання не спростовують висновки судів щодо відсутності підстав для визнання недійсними спірних розпоряджень.
Що стосується позовних вимог про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №628796, виданого 13.12.2007р., колегія зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст. 126 чинного Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.
З наведеної норми випливає, що державний акт лише посвідчує наявність в особи права власності на земельну ділянку або право користування земельною ділянкою.
Відповідний акт видається на підставі та на виконання правових актів (рішень) уповноважених на це органів про надання земельних ділянок у власність або у постійне користування і не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки такої особи щодо земельної ділянки.
Отже, зазначений державний акт не є актом в розумінні ст.12 ГПК України, який може бути оскаржено до господарського суду. У зв'язку з виникненням обставин щодо визнання недійсним (незаконним) правового акту, який саме породжував права і обов'язки посвідчені вказаним державним актом, цей державний акт втрачає свою дію та, виходячи зі змісту п. 3.10 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43, підлягає поверненню до архіву відповідного державного органу земельних ресурсів.
З огляду на зазначене судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним вищевказаного Державного акту підлягають скасуванню, а провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1, 6 ст. 111-9, ст.ст.111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційне подання задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.09.2008р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.11.2008р. у справі №2-8/8089-2008 в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним Державного акту серії ЯД №628796 на право власності на земельну ділянку площею 0,9577га, виданого 13.12.2007р. ТОВ "Ленд Девелопмент", скасувати. В цій частині позовних вимог провадження у справі припинити.
В решті рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.09.2008р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.11.2008р. у даній справі залишити без змін.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький