Іменем України
"02" квітня 2009 р.
справа № 5020-2/136
За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго”
(99040, Севастополь, вул. Хрустальова, 44)
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
про стягнення 6316,76 грн.,
Суддя Шевчук Н.Г.
Представники сторін:
позивача - Гладченко О.І., довіреність № 19058/0/2-08 від 25.12.2008;
відповідача -не з'явився;
Відкрите акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 6316,76 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору про реструктуризацію заборгованості № 443-13/07 від 05.11.2007.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином у встановленому порядку за адресами, вказаними у матеріалах справи, не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв'язку з позначками „за зазначеною адресою не значиться” тощо, також можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У зв'язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
встановив:
Відносини електроенергетики в Україні регулюються Законом України „Про електроенергетику”, Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.99 № 441 та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996.
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини першої статті 26 Закону України “Про електроенергетику” споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Позивач стверджує, що 05.11.2007 між відкритим акціонерним товариством „Енергетична компанія „Севастопольенерго” („Севастопольенерго”) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 („Організація”) був укладений договір про реструктуризацію заборгованості №443-13/07, предметом якого є погашення заборгованості відповідача перед позивачем за спожиту електроенергію у сумі 7116,76 грн., яка мала місце станом на 12.10.2007 (далі - Договір) (а.с. 7-8). Позивач вважає, що відповідачем порушений встановлений цим договором графік погашення заборгованості (з листопада 2007 року по жовтень 2008 року) і залишок несплаченої заборгованості становить 800,00 грн.
Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.
Згідно положень статей 174 Господарського кодексу України та 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним. Якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
В силу приписів статті 639 цього Кодексу якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, то такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Судом встановлено, що наданий позивачем в якості доказу договір про реструктуризацію заборгованості № 443-13/07 від 05.11.2007 не містить підпису відповідача.
А тому цей договір є неукладеним і не визнається судом неналежним доказом.
На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 7116,76 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Суддя Н.Г.Шевчук
Рішення оформлено відповідно
до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 06.04.2009.
Розсилка:
1. ВАТ „Енергетична компанія „Севастопольенерго”
(99040, Севастополь, вул. Хрустальова, 44)
2. СПД ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
3. Справа