17 липня 2015 року м. Київ К/9991/64712/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Кобилянського М.Г.,
Кочана В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2011 року в справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про підтвердження пільгового стажу для при-значення пенсії,
У жовтні 2010 року позивач звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що з січня 1990 року по грудень 1996 року працював на посаді виконроба Черкаського спеціалізованого управління № 140 закритого акціонерного товариства «Харківстальконструкція», який на підставі договору підряду виконував ремонтні роботи в Черкаському відкритому акціонерному товаристві «Азот» в цехах М-6 та И-2, робота в яких повний робочий день дає право на призначення пільгової пенсії за списком №1, але рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області від 17 грудня 2009 року було підтверджено пільговий стаж за списком №2.
Посилаючись на неправомірність рішення відповідача, позивач просив його скасувати та зобов'язати зарахувати стаж роботи з 01 січня 1990 року по 31 грудня 1996 року як пільговий за списком №1.
Постановою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2011 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, позивач просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах (за списком №1). Протоколом № 6/2 від 10 лютого 2009 року відповідачем було відмовлено у призначенні пенсії на підставі пункту 2 (3) Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також повідомлено позивача про те, що після надходження акту перевірки періоду пільгової роботи з 13 листопада 1980 року по 01 січня 1984 року рішення комісії буде переглянуто.
Відповідно до довідки арбітражного керуючого ОСОБА_5 від 21 листопада 2008 року позивач з 02 січня 1984 року по 04 червня 1985 року працював повний робочий день на державному підприємстві «Черкаське СУ-140» тресту «Харківстальконструкція» на будівництві новий виробничих будівель та споруд на посаді майстра; з 05 червня 1985 року по 31 грудня 1989 року - на посаді виконроба на будівництві новий виробничих будівель і споруд. Роботу на зазначених посадах віднесено до списку №2. З 02 січня 1990 року по 27 грудня 1996 року позивач працював на посаді виконроба по ремонту технологічного устаткування цехів М-6 та И-2 Черкаського виробничого об'єднання «Азот» й ця робота зараховується до пільгового стажу за списком №1; з 27 червня 2002 року по 31 травня 2003 року - на посаді виконроба на будівництві новий виробничих будівель і споруд, тобто така робота зараховується до пільгового стажу за списком №2.
Рішенням комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області від 17 грудня 2009 року № 23 підтверджено стаж роботи ОСОБА_4 на посаді виконроба за період з 01 січня 1990 року по 31 грудня 1996 року за фактично відпрацьованими днями в шкідливих умовах, що становить 6 років 8 місяців, які зараховуються до пільгового стажу за списком №2, оскільки робоче місце виконроба атестоване за списком №2.
Відмовляючи у задоволенні позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до наказів відкритого акціонерного товариства «Азот» та висновку Державної експертизи умов праці від 17 вересня 2002 року посада виконроба за списком №1 атестована не була, а атестована за списком №2. Також у списках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, посада виконроба відноситься до списку №2.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах. На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, а також працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.
Наказом відкритого акціонерного товариства «Азот» від 31 травня 1995 року № 400-к за результатами атестації робочих місць було затверджено перелік робочих місць, робота на яких дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. Відповідно до даного наказу посада виконроб, на якій працював позивач, не була атестована за списком №1. Відповідно до атестації по Черкаському спеціалізованому управлінню № 140 посада виконроб атестована по списку № 2 (наказ від 18 вересня 1994 року № 111).
Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 посада виконроб відноситься до списку №2 виробництв, цехів, професій та посад з тяжким умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах.
З метою забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 6 даного Порядку працівникам спеціалізованих підприємств і організацій (ремонтних, ремонтно-будівельних, монтажних та ін.), зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими умовами праці безпосередньо у виробничих структурних підрозділах інших підприємств та організацій за професіями та на посадах, передбачених Списками, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховуються періоди роботи, відпрацьовані на цих підприємствах або в організаціях, за результатами атестації відповідних робочих місць.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «а» чи «б» статті 13 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13) та від 19 травня 2015 року.
Згідно з пунктом 3 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.
У результаті розгляду заяви позивача про підтвердження стажу роботи як пільгового за списком №1 Комісією було прийнято рішення про відмову у зв'язку з відсутністю підстав.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що підстав для скасування рішення відповідача та зарахування спірного періоду роботи позивача як пільгового за списком №1 немає. За результатами атестації робочого місця та відповідно до порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, робота на посаді виконроба не дає позивачу права на зарахування пільгового стажу за списком №1.
У обґрунтування касаційної скарги позивач не посилається на докази, які б давали підстави скасувати оскаржувані судові рішення.
Судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України під-став для їх скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/ В.М. Кочан /підпис/