17 липня 2015 року м. Київ К/9991/57664/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Кобилянського М.Г.,
Кочана В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року в справі за його позовом до Кам'янець-Подільського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки її виплати,
У березні 2011 року ОСОБА_4 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що у лютому 2009 року звільнений з органів внутрішніх справ за власним бажанням. Під час проходження служби ним не було використано 30 днів чергової відпустки за 2007 рік та 4 дні за 2008 рік, а також при звільненні не було виплачено грошову компенсацію замість них.
Просив стягнути грошову компенсацію в сумі 1 528,79 грн., втрату частини доходів з урахуванням індексу інфляції в сумі 601,75 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 12 333,15 грн.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та залишено позовну заяву без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, позивач ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.
Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції чинній на час звернення до суду, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
У обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач посилався на те, що про невикористану відпустку дізнався 23 жовтня 2009 року з довідки Кам'янець-Подільського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, а також що з такими позовними вимогами звертався у порядку цивільного судочинства та провадження у справі було закрито.
Апеляційний суд обгрунтовано виходив з того, що зазначені причини пропуску строку звернення до суду не можна визнати поважними з огляду на те, що про невикористану відпустку він знав на час звільнення, що було підтверджено ним у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи.
Інших доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач не зазначив.
Відмовляючи у задоволенні позову окружний суд виходив з того, що оскільки позивач не звертався з рапортом про надання відпустки, то підстав для стягнення грошової компенсації немає. Проте суд не звернув увагу на недотримання позивачем процесуального строку, а тому апеляційний суд правомірно скасував рішення суду першої інстанції та залишив позовну заяву без розгляду.
Рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм процесуального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування та ухвалення нового судового рішення не вбачається.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/ В.М. Кочан /підпис/