"21" липня 2015 р. м. Київ К/800/64988/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Вербицької О.В.
суддів: Маринчак Н.Є.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Монастирський»
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 року
у справі № 876/15564/13
за позовомЖитлово-будівельного кооперативу «Монастирський»
доСокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області
проскасування податкових повідомлень-рішень
Житлово-будівельний кооператив «Монастирський» (далі по тексту - позивач, ЖБК «Монастирський») звернулось з позовом до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 року адміністративний позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У запереченні на касаційну скаргу ОДПІ, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ЖБК «Монастирський» залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ЖБК «Монастирський» залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року, 01.01.2011 року по 31.12.2011 року та з 01.01.2012 року по 30.11.2012 року, за результатами якої складено акт від 20.03.2013 року №108/1601/34987300.
В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 7.11.1, пп. 7.11.7, п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», п. 4,5 ст. 1, п. 12 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», п. 4.7 ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 14.1.121, пп. 14.1.36, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, абз. 2, 4 п. 157.15 ст. 157, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: завищено значення р.26 податкової декларації попереднього звітного періоду (р.23.2 декларації за 6 кв.2010 року) на суму 3225229 грн. та залишок від'ємного значення суми податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду відповідно до поданої податкової декларації за листопад 2012 року (рядок 24 Декларації) на суму 517538 грн.
На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.04.2013 року №0000791510, яким ЖБК «Монастирський» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 517538 грн. та від 10.07.2013 року №0001961510, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 84423 грн.
За результатами адміністративного оскарження, зазначені податкові повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.
Суд першої інстанції визнав не обґрунтованими такі висновки ОДПІ, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог пп. 7.11.7 п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці «е» підпункту 7.11.1, отримані у вигляді:
- коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань;
- будь-яких інших доходів від надання культових послуг, а також пасивних доходів.
Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених в абзаці «є» підпункту 7.11.1, отримані у вигляді внесків, коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям для забезпечення потреб їх основної діяльності, та у вигляді пасивних доходів.
Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених в абзаці «ж» підпункту 7.11.1, отримані у вигляді членських внесків, відрахувань коштів підприємств, установ, організацій на культурно-масову, фізкультурну й оздоровчу роботу, безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань і пасивних доходів.
Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до вимог пп. 14.1.121 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) неприбуткові підприємства, установи та організації - підприємства, установи та організації, основною метою діяльності яких є не одержання прибутку, а провадження благодійної діяльності та меценатства і іншої діяльності, передбаченої законодавством
Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.
Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно акта перевірки, висновки ОДПІ про порушення ЖБК «Монастирський» пп. 7.11.1, пп. 7.11.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 14.1.121 п. 14.1 ст. 14 абз. 2, 4 п. 157.15 ПК України ґрунтуються на тому, що позивач здійснював діяльність, не передбачену статутом неприбуткової організації, а проводив будівництво за кошти, звільнені від оподаткування неприбуткової організації (пайові та цільові внески) для ТОВ «Сокме».
Також, в акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. 4.7, пп. 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 14.1.36, пп. 14.1.191, п. 189.4, п. 198.1, п. 198.3 ПК України, завищення податкового кредиту в сумі 3695296 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що ЖБК «Монастирський» зареєстровано як юридичну особу 26.12.2007 року Сокальською районною державною адміністрацією (свідоцтво №273821 серії А01). ЖБК «Монастирський» утворено на підставі рішення установчих зборів житлово-будівельного кооперативу, яке оформлено протоколом від 25.12.2007 року №1. Засновниками ЖБК «Монастирський» та, відповідно, його членами, є вісім фізичних осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, та одна юридична особа - ТОВ «Сокме». На цих же установчих зборах було затверджено Статут ЖБК «Монастирський». Рішенням установчих зборів ЖБК «Монастирський», яке оформлено протоколом від 04.01.2010 року №1, було затверджено нову редакцію Статуту. Новий Статут ЖБК «Монастирський» в редакції 2010 року містить ті самі положення Статуту в редакції 2007 року.
Згідно п. 15.2 Статуту ЖБК «Монастирський» джерелами формування майна кооперативу, є вступні, членські та цільові внески його членів, майно (паї), добровільно передане кооперативу його членами і яке надходить для забезпечення потреб основної діяльності кооперативу; пасивні доходи.
Відповідно до вимог п. 15.4., п. 15.5 Статуту ЖБК «Монастирський» кооператив є власником будівель, споруд, земельних ділянок, грошових та майнових внесків його членів. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної цим Статутом.
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між ЖБК «Монастирський» та ТОВ «Сокме», пов'язані з організацією будівництва житлового кварталу забудови в м. Червонограді виникли на підставі договору доручення від 20.02.2009 року.
Як встановлено судом першої інстанції, 20.02.2009 року між ТОВ «Сокме» (довіритель), який є користувачем земельної ділянки в м. Червонограді площею 7,252 га (мікрорайон «Монастирський») та ЖБК «Монастирський» (повірений) укладено договір доручення № 1 (далі - договір № 1), відповідно до умов якого повірений зобов'язується за винагороду від імені та за рахунок довірителя виконати юридичні дії, пов'язані з організацією та проведенням будівництва житлового кварталу «Монастирський» з малоповерховою щільною забудовою котеджного типу одно-двоквартирних житлових будинків з вбудованими гаражами, організацією та проведенням будівництва дитячого дошкільного закладу, дитячого майданчика, молодіжно-розважального центру, спортивного комплексу, магазину, готельного комплексу, офісного та молодіжно-розважальних центрів, а також організацію та будівництво інженерно-комунікаційних мереж і введення їх в експлуатацію для забезпечення потреб життєдіяльності житлового мікрорайону «Монастирський».
Згідно п. 1.2, п. 1.3 договору № 1 повірений забезпечує виготовлення та затвердження проектно-кошторисної документації на будівництво. Повірений для реалізації зобов'язань за договором самостійно здійснює погоджувальні процедури та отримує необхідні дозволи на розміщення об'єкту містобудування і одержує дозволи на виконання будівельних робіт.
Пунктом 1.4. договору № 1 передбачено, що повірений виконує функції замовника та організовує будівництво, зокрема, укладає угоди з генпідрядником та іншими організаціями на проведення будівельно-монтажних робіт, проводить усі організаційні роботи по веденню будівництва, в тому числі, придбанні будівельно-монтажних матеріалів та інших товарно-матеріальних цінностей. Повірений вправі використовувати власні кошти, кошти ЖБК «Монастирський», для виконання зобов'язань за цим договором з наступним їх відшкодуванням по завершенню виконання зобов'язань за цим договором.
12.03.2009 року між ЖБК «Монастирський» (замовник) та ТОВ «С-Буд» (підрядник) укладено договір № 2 (далі - договір № 2) на виконання будівельно-монтажних робіт для будівництва кварталу 2-3-4-поверхової житлової забудови котеджного типу на вул. Б. Хмельницького, 9 (мікрорайон «Монастирський») в м. Червонограді Львівської області, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати загально-будівельні роботи по будівництву кварталу 2-3-4-поверхової житлової забудови котеджного типу на вул. Б. Хмельницького, 9 (мікрорайон «Монастирський») в м. Червонограді Львівської області згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією, здати об'єкт в експлуатацію у встановлений Договором строк.
Згідно п. 1.2 договору № 2 замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну та дозвільну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти завершений будівництвом об'єкт і оплатити вартість виконаних робіт у порядку та розмірах, передбачених цим договором та додатках до нього.
Виконання будівельних робіт для будівництва кварталу 2-3-4-поверхової житлової забудови котеджного типу на вул. Б. Хмельницького, 9 (мікрорайон «Монастирський») в місті Червонограді Львівської області здійснювалося на підставі дозволу Інспекції ДАБК у Львівській області від 18.12.2008 року №9/92ж, виданого ТОВ «Сокме». Згодом цей дозвіл було продовжено до 10.11.2010 року, про що зроблено відповідну відмітку, а пізніше ТОВ «Сокме» перереєструвало дозвіл №9/92ж від 18.12.2008 року, отримавши дозвіл № 9/92ж від 26.07.2010 року.
У червні 2012 року будівництво житлового комплексу «Монастирський» було завершено, після чого на ТОВ «Сокме» оформлено 34 свідоцтва на право власності від 05.09.2012 року, відповідно, на 34 житлових будинки. Відомості про наявні у власності об'єкти житлової нерухомості (їх перелік з вказівкою на місцезнаходження та площу) ТОВ «Сокме» також відобразило у додатку №2 до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2013 рік.
В свою чергу, судом першої інстанції встановлено, що зазначену різницю ЖБК «Монастирський» сплатив ТОВ «Сокме» згідно з платіжним дорученням від 30.08.2013 року, зазначивши призначенням платежу - оплата заборгованості згідно договору №27/08-1 від 27.08.2013 року, в т.ч. 71837,67 грн. ПДВ.
З наявних у матеріалах справи актів взаєморозрахунків, платіжних доручень, тощо, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ЖБК «Монастирський» та ТОВ «Сокме» в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання за договором доручення, а ЖБК «Монастирський» став власником житлового комплексу «Монастирський».
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вчинення дій на виконання договору доручення від 20.02.2009 року в цілому узгоджується зі статутними видами діяльності ЖБК «Монастирський» (серед яких - виконання функцій замовника розроблення містобудівної, проектно-кошторисної документації на будівництво об'єкту житловий квартал «Монастирський» з малоповерховою щільною забудовою котеджного типу з торгово-побутовими об'єктами у місті Червонограді), та не суперечить законодавству України.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки зазначено, що ЖБК «Монастирський» в бухгалтерському обліку придбання будівельних матеріалів, робіт, послуг, пов'язаних з будівництвом, відображало бухгалтерським проведенням Дт205 Кт 631, виконання робіт підрядником Дт 15 Кт 631, що не відповідає проведенню фінансового-господарських операцій за договором доручення.
Судом першої інстанції встановлено, що у червні 2012 року до початку проведення документальної позапланової виїзної перевірки ЖБК «Монастирський» помилка була виправлена позивачем шляхом коригування сальдо бухгалтерських рахунків і приведено у відповідність до суті господарських операцій. Вказана помилка у веденні бухгалтерського обліку не призвела до зміни правової суті операцій чи до виникнення податкових наслідків.
Станом на 31.05.2012 року зроблено наступні зміни у бухгалтерських проведеннях Дт 3772 Кт151 - відображено дебіторську заборгованість ТОВ «Сокме» за придбані і вже використані в будівництві матеріали, надані роботи, послуги; Дт 025 - переведено усі залишки матеріалів, придбані за договором доручення та не використані станом на 31.05.2012 року, Дт 3772 Кт205- відображено заборгованість ТОВ «Сокме» за придбані і ще не використані в будівництві матеріали.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.
За таких обставин, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 року підлягає скасуванню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 року має бути залишена в силі, як така, що помилково скасована.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Монастирський» задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 року - скасувати.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 року - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
Ю.І. Цвіркун