21 липня 2015 року м. Київ К/800/59404/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя:Вербицька О.В.
Судді: Маринчак Н.Є.
Цвіркун Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 р.
у справі № 826/5465/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віссманн»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення грошового зобов'язання
Товариство з обмеженою відповідальністю «Віссманн» (далі - позивач, ТОВ «Віссманн») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення грошового зобов'язання.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2014 р. у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2014 р. скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2013 №46126552207 в частині основного платежу в розмірі 393 498 грн. та в частині штрафних санкцій в розмірі 91 394,75 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Віссманн» 484 892, 75 грн., сплачених за податковим повідомленням-рішенням від 10.09.2013 р. №46126552207.
У касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 р. скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2014 р. залишити в силі.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Віссманн», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 р. - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
ДПІ у Печерському районі проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Віссманн» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки №316/26-55-22-07/30724898 від 03.09.2013 р.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у вересні 2011 року на суму 2 702 грн., листопаді 2011 року на суму 166 600 грн., грудні 2011 року на суму 189 531 грн., січні 2 012 року на суму 2 711 грн., серпні 2012 року на суму 1 119 грн., та жовтні 2012 року на суму 37 821 грн.
На підставі висновків, викладених у акті перевірки, ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2013 № 46126552207, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 400 479,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 100 120,00 грн.
Суд апеляційної інстанції визнав частково обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Віссманн» у вересні 2012 року мало господарські взаємовідносини з ТОВ «БК «Палаццо» на загальну суму 10 000 грн., в т. ч. ПДВ 1666,67 грн.
Виконання договору про виконання робіт № Л-18 /17-09-17 від 17.09.2012 р. підтверджено належним чином складеними первинними документами: протоколом погодження договірної ціни, актом здачі-приймання виконаних робіт від 28.09.2012, податковою накладною тощо.
Також позивачем укладалися договори з придбання у нерезидентів котельного обладнання в межах господарських правовідносин з Viessmann Werke GmbH&Co KG, Kцb Holzheizsysteme GmbH.
Згідно з п. 201.12 ст. 201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
Відповідно до п. 12 ст. 1 Митного кодексу України митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.
Виконання договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: митними деклараціями, специфікаціями CMR, що підтверджують поставку товару на територію України на умовах СІР тощо.
Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «БК «Палаццо» та Viessmann Werke GmbH&Co KG, Kцb Holzheizsysteme GmbH, що підтверджено належним чином складеними первинними документами.
З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ «БК «Палаццо» та Viessmann Werke GmbH&Co KG, Kцb Holzheizsysteme GmbH.
В частині відмови в задоволенні позову ТОВ «Віссманн» сторонами рішення першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку не оскаржувались.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 р. залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.
2.Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 р. залишити без змін.
3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
Ю.І. Цвіркун