21 липня 2015 року м. Київ К/800/64511/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Вербицької О.В.
суддів: Маринчак Н.Є.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2014 року
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року
у справі № 813/7615/13-а
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар»
доСпеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів
проскасування податкових повідомлень - рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Яблуневий Дар») звернулось з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач, СДПІ) про скасування податкових повідомлень - рішень.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2014 року адміністративний позов задоволено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року апеляційну скаргу СДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Яблуневий Дар» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 2010-1012 років, за результатами якої складено акт від 03.06.2013 року № 3/34-00/32475074.
В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 8 085 845,69 грн., та занижено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 770 359,00 грн.
На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, СДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.09.2013 року №0000153400/4603, яким ТОВ «Яблуневий Дар» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 770 359,00 грн. та №0000163400/4611, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 8 085 845,69 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «Яблуневий Дар» та ПП «Укрєвробудпроект», ТОВ «БК Стандарт плюс», ТОВ «Експортно імпортна компанія «Верес», ПП «Ремагродеталь» були здійсненні господарські операції щодо придбання послуг за договорами від 28.07.2011 року № 28/07, від 05.11.20110 року №05/11-01, від 30.05.2011 року було №30/05-01, від 30.06.2011 року №30/06.
Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, тощо.
Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.
Використання позивачем придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.
Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «Укрєвробудпроект», ТОВ «БК Стандарт плюс», ТОВ «Експортно імпортна компанія «Верес», ПП «Ремагродеталь» на час спірних відносин були зареєстровані як платники податку (відповідно до вимог чинного законодавства).
Також, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки СДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2014 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
Ю.І. Цвіркун