04 березня 2015 р. Справа № 804/20739/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
за участю:
представник позивача представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги
16.12.2014 року Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування:
- п. 13.1 вимоги від 05.11.2014 р. №04-05-05-15/10943, яким встановлено нарахування та виплата премії працівникам при наявності дисциплінарних стягнень по ВСП «Пасажирське вагонне депо Запоріжжя-1» - 14 025,33 грн., чим порушено ст. 151 Кодексу Законів про працю, ст. 15 Закону України «Про оплату праці», Додатку 10 колективного договору на 2013 рік;
- п. 13.4 вимоги від 05.11.2014 р. №04-05-05-15/10943, щодо виплати матеріальної допомоги в сумі 99 152,00 грн., працівникам «Пасажирського вагонного депо Запоріжжя-1», на яких покладена матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну залізниці, чим порушено п.10 Положення про надання працівникам пасажирського вагонного депо Запоріжжя-1 матеріальної допомоги за оздоровлення під час щорічної відпустки, ст. 15 Закону України «Про оплату праці», ст. 151 Кодексу законів про працю;
У зв'язку з чим:
відшкодувати в повному обсязі зайво виплачену заробітну плату в загальній сумі 113 177,33 грн., шляхом утримання із заробітної плати грошових коштів на підставі заяв працівників, у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи;
в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвому нарахуванні та виплаті заробітної плати в сумі 113 177,33 грн. шкоду у визначеному чинним законодавством порядку.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що діючий порядок нарахування та виплати премії не суперечить вимогам ст.ст. 97 та 148 КЗпП України та впродовж 2012-2013 років матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну залізниці, на працівників депо не покладалась, у зв'язку з чим матеріальна допомога на оздоровлення на загальну суму 136 443,07 грн. (з урахуванням єдиного внеску) виплачена на законних підставах.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, подав письмові заперечення, які залучені до матеріалів справи.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив наступне.
Так, Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області після проведення ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Придніпровська залізниця» за період з 01.10.2012 р. по 30.06.2014 р. та складання акту ревізії № 05-19/66 від 30.09.2014 р., на адресу ДП «Придніпровська залізниця» було направлено вимогу «Про усунення порушень» № 04-05-05-15/10943 від 05.11.2014 р., яку частково оскаржує позивач.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України № 499/2011 від 23.04.2011 р. (далі Положення № 499/2011), зазначена інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
За приписами пп. 4 п. 4 Положення № 499/2011, Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до п. 6 Положення № 499/2011 Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також Положенням № 499/2011 установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду з позовом в інтересах держави.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями п.7 ст.10 Закону України №2939-ХІІ від 26.01.1993 «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
На підставі наведеного суд вважає, що орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду про скасування вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 05.11.2014 р. №04-05-05-15/10943 в якій зазначено про нарахування та виплату премії працівникам при наявності дисциплінарних стягнень по ВСП «Пасажирське вагонне депо Запоріжжя-1» - 14 025,33 грн., а також виплату матеріальної допомоги в сумі 99 152,00 грн., працівникам «Пасажирського вагонного депо Запоріжжя-1», на яких покладена матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну залізниці.
В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
У даному випадку, Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області, пред'явила позивачу вимогу «Про усунення виявлених ревізією порушень» від 05.11.2014 р. №04-05-05-15/10943. При цьому оскаржувана вимога Інспекції вказує на виявлені збитки та їхній розмір.
Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Верховним Судом України в постановах від 15.04.2014 р. у справі № 21-40а14, від 13.05.2014 р. у справі № 21-89а14, від 18.09.2014 р. у справі №21-332а14, від 25.11.2014 р. у справі №21-461а14, яка, з огляду на приписи статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою та суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішеннями Верховного Суду України.
За таких обставин суд доходить до висновку, що позовні вимоги ДП «Придніпровська залізниця» не підлягають задоволенню.
Згідно частини 2 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне судові витрати віднести за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_1