донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
20.07.2015 справа №908/1004/15-г
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Чернота Л.Ф.
суддівБойченко К.І., Ломовцева Н.В.
При секретарі: Максимовій О.Ю.
від позивача:Ященко Р.Ю. - представник за довіреністю №14-135 від 13.05.2014 р.
від відповідача:Ковальська Я.М. - представник за довіреністю №57/20-19 від 05.01.2015 р. Литвиненко Ж.М. - представник за довіреністю №53/20-19 від 05.01.2015 р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ
на рішення господарського суду Запорізької області
від15.04.2015 року
у справі№908/1004/15-г (суддя Гончаренко С.А.)
за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ
до відповідача Концерн «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя
простягнення 4 280 404,79 грн. збитків від інфляції, 1 815 403,13 грн. - 3% річних
У 2015р. Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Концерну «Міські теплові мережі про стягнення 4 280 404,79 грн. збитків від інфляції, 1 815 403,13 грн. - 3% річних (а.с. 3-5).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.04.2015р. в позові Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ відмовлено (а.с. 27-29).
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ, з прийнятим рішенням суду першої інстанції від 15.04.15р. не погодився, вважає його необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд: скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 15.04.2015 року у справі №908/1004/15-г; прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити; стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» суму на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 4 280 404,79 грн. та 3% річних у розмірі 1 815 403,13 грн., загалом 6 095 807,92 грн.; судові витрати покласти на Відповідача (а.с. 37-44).
Позивач у судовому засіданні наполягає на вимогах, викладених в апеляційній скарзі.
30.06.2015 р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду від Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя, надійшов відзив, який долучено до матеріалів справи, в якому відповідач просить рішення господарського суду Запорізької області від 15.04.2015р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також відповідач просив розглянути апеляційну скаргу без участі свого представника.
30.06.2015 року Донецьким апеляційним господарським судом оголошено перерву в судовому засіданні до 02.07.2015 р.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2015 р. було відкладено розгляд справи для з'ясування всіх фактичних обставин.
Розпорядженням Донецького апеляційного господарського суду від 20 липня 2015 року у зв'язку з находженням у відпустці визначеного за результатами автоматичного розподілу справи №908/1004/15 члена колегії суддів - судді О.В. Стойка з розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», з метою забезпечення подальшого розгляду справи було замінено відсутнього суддю О.В. Стойка на суддю Н.В. Ломовцеву.
20.07.2015 р. в судовому засіданні представник Концерну «Міські теплові мережі» надав на виконання ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2015 р. додаткові пояснення до відзиву з додатками, в яких відповідач вважає, що апеляційна скарга позивача на рішення господарського суду Запорізької області у справі №908/1004/15-г від 15.04.2015 року є необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавець) та Концерном «Міські теплові мережі» (покупець) договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2575/11, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання передати у власність відповідача у четверному кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями., а відповідач, в свою чергу, зобов'язався приймати цей газ та оплачувати його вартість на умовах цього договору.
Сторони передбачили розділом 3 договору порядок та умови передачі газу.
Відповідно до п. 6.1 вищевказаного договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Предметом спору за даною справою є посилання позивача на порушення умов договору відповідачем, щодо виконання зобов'язання оплати поставленого газу із значним порушенням строків, що обумовило нарахування сум річних та втрат від інфляції за період з 14.10.2012р. по 27.10.2014р. При цьому, позивач посилається на п. 6.1 договору, яким передбачено здійснення оплати за газ виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого покупцем продавцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
У відповідності до п. 3.4 договору відповідач надає продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість.
Позивач згідно умов договору зобов'язаний повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта.
Акти приймання-передачі газу, визначені п. 3.4 договору, є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
З огляду на викладене, п. 6.1 договору щодо визначення строків оплати проданого природного газу може застосовуватися виключно у сукупності з п. 3.4 договору, який передбачає наявність акту, як підстави для остаточного розрахунку.
Відповідач стверджує, що акти приймання-передачі природного газу за період з вересня по грудень 2012 року були підписані позивачем лише 26.09.2013р., про що на його думку свідчить лист позивача №9-5543/1.5-13 від 22.10.2013, що надійшов на адресу відповідача 25.10.2013 року (вхідний реєстраційний номер документу 9075), копія якого надана відповідачем до матеріалів справи. У подальшому сторонами було підписано акт звірки розрахунків станом на 31.07.2013 р.
Без підтвердженого з боку постачальника розподілу обсягів природного газу за категоріями споживачів та договорами, а також підписаних актів приймання-передачі відповідач не міг здійснювати оплату природного газу за спірний період з вини позивача, оскільки фактично спожиті відповідачем в період з вересня по грудень 2012 року обсяги природного газу не відповідали передбаченим п. 2.1. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 31.08.2012 року), з урахуванням наявності постачання природного газу для інших, ніж населення та релігійні організації, категорій споживачів, за іншими договорами на купівлю-продаж природного газу (бюджетні установи та організації та інші споживачі).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а тому обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 512 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
У даному випадку, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку, згідно з ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України.
Факт прострочення в підписанні актів приймання-передачі природного газу за спірний період спричинив невизначеність суми для проведення остаточних розрахунків, що в свою чергу позбавило відповідача можливості отримати в 2013 році субвенції з державного бюджету на погашення різниці в тарифах. Крім того, мало місце також неналежне виконання позивачем податкових зобов'язань, зокрема несвоєчасне направлення податкових накладних відповідачу. Даний факт підтверджується листами, направленими відповідачем на адресу позивача, та заявами про відмову постачальника надати податкову накладну (Додаток 8 до податкової декларації з податку на додану вартість).
Позивач нарахував 3 % річних та суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, на заборгованість відповідача, що випливає з договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2575/11 від 30.09.2011р.
Разом з тим, 23.10.2014р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Запорізькій області, Департаментом фінансів Запорізької області, Департаментом фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради, Департаментом житлово-комунального господарства Запорізької міської ради, Концерном «Міські теплові мережі», Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» відповідно до статті 16 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» було підписано договір № 892/30 про організацію взаєморозрахунків, (далі за текстом - договір про організацію взаєморозрахунків).
Пунктом 8 договору про організацію взаєморозрахунків сторона п'ята (Концерн «Міські теплові мережі») перераховує на рахунок сторони останньої («Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») кошти у сумі 21148755,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 3524792,50 грн. для погашення заборгованості за спожитий газ згідно з договором від 30.09.2011р. №14/2527/11 за 2012 рік.
Крім того, сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.
Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору. Одна із істотних умов - предмет договору - прямо визначена нормою, оскільки з договору має бути зрозуміло про суть домовленостей сторін.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
У даному випадку сторони по справі замінили первісне зобов'язання про оплату природного газу на умовах договору поставки природного газу новим зобов'язанням про оплату відповідачем на користь позивача обсягів газу вартістю 21 148 755 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету, припинивши первісне зобов'язання в цій частині. Строк виконання нового зобов'язання пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом казначейства грошових коштів з державного бюджету. Тому суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що відповідач виконав нове зобов'язання, перерахувавши грошові кошти позивачу 27.10.2014р., що підтверджується платіжним дорученням № 1, копія якого також надана до матеріалів справи.
Згідно п. 1.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 10.07.2014р. № 6 «Про внесення змін та доповнень в деякі постанови Пленуму Вищого господарського суду України» вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань.»
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних, суперечать наявним в матеріалах справи доказам не підлягають задоволенню.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 15.04.2015 року у справі №908/1004/15-г ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 15.04.2015 року у справі №908/1004/15-г залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 15.04.2015 року у справі №908/1004/15-г - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді К.І. Бойченко
Н.В. Ломовцева
Надр. 5 прим:
1 - у справу;
1 - позивачу;
1 - відповідачу;
1 - ДАГС
1- ГСЗО