Справа: № 826/3533/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.
Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
Іменем України
21 липня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,
за участю секретаря Гуцул О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» та Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,-
Приватне акціонерне товариство «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (далі - Відповідач) про визнання бездіяльності, вчиненої шляхом неповернення (неперерахування) коштів за помилково/надміру сплаченими Позивачем, платежами із земельного податку за штрафними (фінансовими) санкціями щодо нього в період з 22.01.2012 року до 21.01.2015 року (протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми) в розмірі 572 712, 63 грн шляхом погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) Позивача із податку на додану вартість на вказану суму, протиправною;
зобов'язання повернути (перерахувати) за помилково/надміру сплаченими Позивачем, платежами із земельного податку за штрафними (фінансовими) санкціями щодо нього в період з 22.01.2012 року до 21.01.2015 року (протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми) в розмірі 572 712, 63 грн шляхом погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) позивача із податку на додану вартість на вказану суму відповідно до положень статей 17, 43 Податкового кодексу України; зобов»язання Відповідача подати звіт про виконання судового рішення у 30-денний строк з дня набрання ним законної сили, або в інший встановлений судом строк.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 травня 2015 року адміністративний позов задоволено частково; зобов»язано Відповідача повторно розглянути заяву Позивача про повернення помилково/надміру сплачених грошових зобов»язань шляхом погашення грошового зобов»язання (податкового боргу) з інших платежів, з урахуванням висновків суду; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В апеляційних скаргах апелянти посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача та представника Відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги Позивача слід відмовити, а апеляційну скаргу Відповідача слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно п.2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року №901 «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій, що передаються до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації», Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації передані повноваження з управління корпоративними правами держави у розмірі 100% щодо Відкритого акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв'язку «Діпрозв'язок».
23 серпня 2012 року наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації «Про перейменування та затвердження в новій редакції статуту Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок»», Відкрите акціонерне товариство «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв'язку «Діпрозв'язок» перейменовано в Приватне акціонерне товариство «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок».
Отже, Позивач є суб'єктом господарювання державного сектору економіки, 100 % акцій якого належать державі в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
01 вересня 2014 року Позивачем, з метою перевірки обґрунтованості нарахування та сплати земельного податку, направлено запит №937/03 до Державного агентства земельних ресурсів та Державному підприємству «Центр Державного земельного кадастру» про надання інформації по земельним ділянкам, закріпленим за Позивачем на праві власності, праві користування або іншим правовим титулам.
З наявних в матеріалах справи листів-відповідей Головного управління Держземагенста у Волинській області від 19 вересня 2014 року №0-3.41-3851/2-14, Головного управління Держземагенста у Дніпропетровській області від 19 вересня 2014 року №21-4-0.2-8253/2-14, Головного управління Держземагенста у Донецькій області від 19 вересня 2014 року №21-5-0.61-4987/2-14, Головного управління Держземагенста у Житомирській області від 19 вересня 2014 року №21-6-0.32-5337/2-14, Головного управління Держземагенста у Закарпатській області від 19 вересня 2014 року №21-7-0.4-6469/2-14, Головного управління Держземагенста у Запорізькій області від 22 вересня 2014 року №21-8-0.2-8681/2-14, Головного управління Держземагенста у Івано-Франківській області №б/н, Головного управління Держземагенста у Київській області №б/н, Головного управління Держземагенста у Кіровоградській області від 19 вересня 2014 року №21-11-0.3-7170/2-14, Головного управління Держземагенста у Луганській області №б/н, Головного управління Держземагенста у Львівській області від 23 вересня 2014 року №21-13-0.4-8396/2-14, Головного управління Держземагенста у Миколаївській області від 19 вересня 2014 року №21-14-0.3-6751/2-14, Головного управління Держземагенста у Одеській області №б/н, Головного управління Держземагенста у Полтавській області від 22 вересня 2014 року №21-16-0.5-6904/2-14, Головного управління Держземагенста у Рівненській області №б/н, Головного управління Держземагенста у Сумській області від 19 вересня 2014 року №21-18-0.4-6607/2-14, Головного управління Держземагенста у Тернопільській області від 19 вересня 2014 року №21-19-0.61-4196/2-14, Головного управління Держземагенста у Харківській області від 22 вересня 2014 року №21-20-9-11571/9-14, Головного управління Держземагенста у Херсонській області від 19 вересня 2014 року №21-21-0.5-4771/2-14, Головного управління Держземагенста у Хмельницькій області від 19 вересня 2014 року №21-22-0.42-9830/2-14, Головного управління Держземагенста у Черкаській області від 24 вересня 2014 року №21-23-0.4-4232/2-14, Головного управління Держземагенста у Чернівецькій області від 23 вересня 2014 року №21-24-0.4-3840/2-14, Головного управління Держземагенста у Чернігівській області від 23 вересня 2014 року №21-25-0.21-6784/2-14, Головного управління Держземагенста у місті Києві від 24 вересня 2014 року №21-26-0.22-5058/2-14 вбачається, що станом на 01 січня 2013 року, земельні ділянки за Позивачем не зареєстровані.
22 січня 2015 року Позивач звернувся до Відповідача з заявою №60/03 щодо повернення (перерахування) коштів за помилково/надміру сплаченими платежами із земельного податку та штрафними (фінансовими) санкціями за період з 22.01.2012 року до 21.01.2015 року в розмірі 572712, 63 грн шляхом погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) Позивача з податку на додану вартість на вказану суму.
За результатами розгляду вказаної заяви 05 лютого 2015 року Відповідач листом «Про надання відповіді» повідомив Позивача, що за останнім обліковуються земельні ділянки за адресою: місто Київ, вулиця Солом'янська, 3, та місто Київ, вулиця Озерна, 7. Відомості щодо зміни правовстановлюючих документів на землю в податковій інспекції відсутні. Тому Відповідач дійшов висновку, що Позивач є платником земельного податку.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що з листів-відповідей Державного агентства земельних ресурсів та його територіальних управлінь, вбачається, що земельні ділянки за Позивачем станом на 01 січня 2013 року не зареєстровані. Отже, спірне рішення було прийнято Відповідачем без дослідження та без врахування всіх обставин, оскільки Позивач до 01 січня 2013 року не був платником земельного податку.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.
Згідно п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Пунктом 31.1 статті 31 Кодексу передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою
За приписами п.36.1 ст.36 Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно п.54.1 ст.54 Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою .
Відповідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Підпунктом 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
Згідно п.87.1 ст.87 Кодексу, джерелами сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків можуть бути, зокрема, суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. В даному випадку сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Відповідно п.87.9 ст.87 Кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Положеннями статті 43 Кодексу передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно п.п.286.1, 286.2 ст.286 Кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Згідно п.287.3 ст.287 Кодексу податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідачем до суду першої інстанції було надано витяг з бази даних «Кадастр» по юридичних особах станом на 18.01.2015 року (ділянки, право користування по яких не оформлене), з якого вбачається, що за Позивачем обліковується земельна ділянка по вулиці Солом»янській, 3, м.Київ; кадастровий номер земельної ділянки 72.141.006; довідка про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №Ю-33228 від 12.07.2011 року.
Крім того, Позивачем в поданих додатках 1 по деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельну ділянку державної та комунальної власності) від 17.02.2012 року та від 17.02.2013 року (за інші періоди додаток 1 не подавався) в графі відомості про наявність земельних ділянок зазначено витяг №Ю-33228/2011, кадастровий номер ділянки 72.141.006, цільове призначення - змішане використання.
Таким чином, Позивач є платником земельного податку.
В апеляційній скарзі Позивач зазначає про бездіяльність Відповідача, та вказує, що останнім не підготовлено висновку про повернення відповідних сум коштів Позивачу з відповідного бюджету.
Колегія суддів звертає увагу, що вищезазначені доводи апелянта спростовується наявним в матеріалах справи листом контролюючого органу від 05.02.2015 року №2600/10 «Про надання відповіді», який за своїм змістом є відмовою у наданні Позивачу висновку про повернення (перерахуванні) помилково/надміру сплачених Позивачем коштів (а.с. 44).
Згідно ст.19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що оскільки Позивач є платником земельного податку, то контролюючим органом правомірно відмовлено Позивачу в поверненні (перерахуванні) коштів за помилково/надміру сплаченими платежами із земельного податку та штрафними (фінансовими) санкціями щодо нього в період з 22.01.2012 року до 21.01.2015 року в розмірі 572 712, 63 грн.
Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову суду та прийняти нову постанову.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення питання, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог та прийняття в цій частині нової постанови, якою в задоволенні позовних вимог Позивачу відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 травня 2015 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нову постанову наступного змісту.
Приватному акціонерному товариству «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Костюк Л.О.
Троян Н.М.
Постанова складена в повному обсязі 24 липня 2015 року.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді: Костюк Л.О.
Троян Н.М.