ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 липня 2015 року № 826/10975/15
Cуддя Окружного адміністративного суду м. Києва Нагорянський С.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом
Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАР Україна"
про
стягнення заборгованості
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАР Україна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 9390,00 грн. та пені у розмірі 469,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік відповідач вказав, що середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства у 2014 році становила 10 осіб, відповідно до 4% нормативу на підприємстві повинно бути працевлаштовано 1 особу з інвалідністю, однак відповідачем не було працевлаштовано жодної особи цієї категорії. Тобто, відповідач не виконав свого обов'язку щодо працевлаштуванню інвалідів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.
Представник позивача у судових засіданнях 23 червня 2015 року та 06 липня 2015 року підтримав адміністративний позов, просив задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, подав письмові заперечення, в яких зазначав, що згідно штатного розпису від 01 травня 2014 року та від 01 червня 2014 року кількість штатних посад працівників була змінена з 9 до 10, з яких не задіяно безпосередньо у виконанні заходів охорони всього три, а тому до відповідача не повинні застосовуватись вимоги щодо організації посад для працевлаштування інвалідів.
У судовому засіданні 06 липня 2015 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, проти якого представник відповідача не заперечував.
З урахуванням вищенаведених обставин, суд ухвалив перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, оцінивши докази, які мають значення для розгляду та вирішення справи, судом встановлено наступне.
У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АДАР Україна" подало до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2014 рік по формі 10-ПІ.
Згідно зазначеного звіту, середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства у 2014 році становила 10 осіб, відповідно до 4% нормативу на підприємстві повинно бути працевлаштовано 1 особу з інвалідністю, однак відповідачем не було працевлаштовано жодної особи.
Оскільки відповідачем не виконано 4-х відсоткового нормативу, визначеного для працевлаштування інвалідів, позивач прийшов до висновку про наявність підстав щодо сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій у розмірі 9390,00 грн. та пені у розмірі 469,50 грн.
Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, гарантії їм рівних з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначено Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-XII від 21 березня 1991 року.
Згідно ст. 18 Закону № 875-XII, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 19 Закону № 875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Тобто, на законодавчому рівні закріплено обов'язок підприємств, установ, організацій, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як було встановлено судом, протягом спірного періоду відповідач, враховуючи чисельність штатних працівників, зобов'язаний був створити 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, однак жодна особа не була працевлаштована.
14 травня 2015 року позивач звертався із листом до Шевченківського районного центру зайнятості, в якому просив надати наступну інформацію (у тому числі стосовно ТОВ "АДАР Україна"): копії звітів по формі 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за 2014 рік; повідомити, чи направлялись на підприємства у 2014 році інваліди для подальшого працевлаштування та результати такого направлення.
Разом з тим, зі змісту листа Шевченківського районного центру зайнятості від 25 травня 2015 року №2824 вбачається, що протягом 2014 року інваліди для подальшого працевлаштування, зокрема, на ТОВ "АДАР Україна" не направлялись.
Таким чином, відповідач не виконав у повному обсязі обов'язок з інформування щодо утворення (пристосування) робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів. Тобто відповідач не вжив необхідних заходів, передбачених чинним законодавством щодо недопущення правопорушення у сфері господарювання.
Згідно ст. 20 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Враховуючи встановлені по справі обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідач зобов'язаний сплатити відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню, оскільки саме з вини відповідача на підприємстві не працює передбачена нормативом кількість інвалідів.
Представник відповідача посилався на те, що основним видом діяльності товариства є надання послуг з охорони майна фізичних осіб, а тому відповідач повинен узгоджувати свою діяльність із спеціальним законодавством, а саме із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про охоронну діяльність», згідно якої, працевлаштування інвалідів здійснюється суб'єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.
Водночас, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 09 грудня 2014 року (справа № 21-523а14) дійшла висновку про те, що норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів має розраховуватися виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік (тобто від загальної чисельності працюючих).
З огляду на вищенаведене, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на необхідність врахування лише кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.
В силу ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідачем в свою чергу не надано жодних доказів інформування протягом 2014 року центру зайнятості щодо створення робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів, або доказів вжиття інших необхідних заходів, передбачених чинним законодавством
Враховуючи обґрунтованість позовних вимог та відсутність заперечень проти адміністративного позову, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Адміністративний позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАР Україна" (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, 21, код ЄДРПОУ 37930793) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 9390 (дев'ять тисяч триста дев'яносто) грн. 00 коп. та пеню у розмірі 469 (чотириста шістдесят дев'ять) грн. 50 коп.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя С.І. Нагорянський