Справа: № 826/5189/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
Іменем України
21 липня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,
за участю секретаря Гуцул О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» про стягнення податкового боргу, -
Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - Позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості перед бюджетом у розмірі 1 183 027, 96 грн на р/р 34129999700008 одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі м. Києва (код ЄДРПОУ 37975298), банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Код банку 820019.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2015 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що податковим органом 19.06.1996 року Відповідача зареєстровано за №10711200000000366 та взято на податковий облік як платника податків в ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС 02.07.1996 року за № 275/17478.
Контролюючим органом було проведено планову виїзну перевірку Відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за результатами якої було складено акт від 18.09.2014 року №5057/26-56-22-01-03/03150071.
На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення- рішення від 13.10.2014 року №0007412201, яким Відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 7 201 937,00 грн, за основним платежем 4 801 291,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 2 400 646,00 грн.
Вищевказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено Відповідачем до суду, за результатами розгляду якого, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року у справі №826/18153/14, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.10.2014 року №0007412201 в частині донарахування податкового зобов'язання за основним платежем в частині завищення ПАТ «Київській річковий порт» витрат на суму 2 041 854,00 грн у зв'язку із віднесенням до складу витрат собівартості видобування піску, про заниження доходу на суму 19 741 651,74 грн. за рахунок не погашення заборгованості на вказану суму перед ПАТ «Сведбанк» та, відповідно, за штрафними (фінансовими) санкціями у вказаній частині.
З врахуванням наведеного, визначене зобов'язання вказаним вище податковим повідомленням-рішенням, в частині, що не скасовано, в силу ч.5 ст.254 КАС України є узгодженим.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем згідно вимог ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на час виникнення податкового боргу, на юридичну адресу Відповідача було направлено першу податкову вимогу від 12.01.2010 року №1/8 на суму 409 313,90 грн та другу податкову вимогу від 03.03.2010 року №2/165 на суму 1 340 171,35 грн.
Податкові вимоги направлені за юридичною адресою Відповідача та були отриманні останнім, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідачем сума податкового боргу, яка з врахуванням несплаченої пені у розмірі 52 592,74 грн, становить 1 183 027,96 грн непогашена.
Статтею 1 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів.
Відповідно п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Кодексу передбачено, що під податковим зобов'язанням розуміється сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно п.57.3 ст.57 Кодексу у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно п.31.1 ст.31 Кодексу строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.
Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Кодексу передбачено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Приписами п.п.129.4, 129.5 ст.129 Кодексу визначено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.
Таким чином, внаслідок несвоєчасного та не в повному обсязі погашення Відповідачем суми боргу відбулося нарахування пені в сумі 52 592,74 грн з податку на прибуток.
Отже, оскільки сума податкового зобов'язання не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу.
В матеріалах справи відсутні докази погашення Відповідачем податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями.
Наявність податкового боргу підтверджується зворотнім боком облікової картки Відповідача з податку на прибуток.
В апеляційній скарзі Відповідач посилається на оскарження постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року до Вищого адміністративного суду України, що свідчить, на його думку, про неузгодження податкових зобов'язань.
Колегія з даним твердженням апелянта не погоджується, з огляду на наступне.
Згідно ч.5 ст.254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Положеннями частини 1 статті 255 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до положень статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Таким чином, враховуючи викладене постанова Окружного адміністративного суду міста Києві від 26 січня 2015 року по справі № 826/18153/14 набрала законної чинності 05 березня 2015 року, а тому є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Крім того, згідно п.5 ч.1 ст.215 КАС України, суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття касаційного провадження вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються.
Відповідачем не надано доказів зупинення виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києві від 26 січня 2015 року.
Також, в апеляційній скарзі Відповідач вказує на те, що Позивач в порушення вимог п.3 ст.106 КАС України направив Відповідачу лише примірник позовної заяви, чим обмежив його в реалізації наданого законом права на захист.
Дані доводи апелянта колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи міститься копія списку згрупованих відправлень з відбитком поштового штемпелю, з якого вбачається, що Позивачем на адресу Відповідача 24.03.2015 року було направлено позовну заяву з додатками до неї (а.с.35).
Крім того, вказане Відповідачем процесуальне порушення не тягне за собою скасування судового рішення.
Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Виходячи з аналізу вказаних норм, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, щодо правомірності вимог Позивача - стягнення з Відповідача податкового боргу в сумі 1 183 027,96 грн, оскільки останнім заборгованість сплачена не була.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Костюк Л.О.
Троян Н.М.
Ухвала складена в повному обсязі 23 липня 2015 року.
.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді: Костюк Л.О.
Троян Н.М.