Справа: № 2а/2370/3712/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В. П. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.
Іменем України
23 липня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О.
суддів: Грибан І. О., Губської О. А.
за участю секретаря: Тур В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 р. у справі за адміністративним позовом державного підприємства "Кам'янське лісове господарство" до Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ДП "Кам'янське лісове господарство" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2012 р. № 0000282301.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року рішення суду залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2015 року скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року та направлено на новий розгляд адміністративну справу до суду першої інстанції.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 р. позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.08.2010 року по 31.12.2011 року.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 28.08.2012 року № 158/16-002/00993432 та зафіксовані наступні порушення:
1) ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП "Кам'янське лісове господарство" при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України;
2) пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 24044 грн., в тому числі за вересень 2010 року - на суму 8712 грн., за жовтень 2010 року - на суму 2611 грн., за листопад 2010 року - на суму 2197 грн., за грудень 2010 року - на суму 6190 грн., за січень 2011 року - на суму 162 грн., за лютий 2011 року - на суму 2017 грн., за березень 2011 року - на суму 195 грн., за квітень 2011 року - на суму 540 грн., за червень 2011 року - на суму 579 грн., за липень 2011 року - на суму 322 грн., за серпень 2011 року - на суму 392 грн.
На підставі встановленого порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.09.2012 року № 0000282301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 29028 грн. (в тому числі, основне зобов'язання - 23917, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 5111, 00 грн.).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Аналогічні положення містились в Законі України "Про податок на додану вартість".
З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.
Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Так з матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_2 за великою кількістю господарських договорів, наявних в матеріалах справи.
Матеріали справи місять копії платіжних доручень, акти виконаних робіт, податкові накладні, лісорубні квитки, акти огляду місць заготівлі деревини інших продуктів лісу та використання корисних властивостей лісів, щоденники прийому виконаних робіт та заготовленої лісопродукції, рапорти про рух лісопродукції, реєстр товарно - транспортних накладних щодо транспортування лісової продукції на нижній склад.
Також матеріали справи містять пояснення ОСОБА_2, відібрані старшим оперуповноваженим відділення ОСДПБВДОЗШ УПМ ДПА в Черкаській області Коваленком В. В. 27.01.2012 р. (а. с. 16 - 18 Т. 4).
У вказаних поясненнях зазначено від імені ОСОБА_2, що остання мала відносини з позивачем через свого представника ОСОБА_4 та кількість найманих працівників впродовж 2011 року складала 3 особи. Про участь у конкурсних торгах їй відомо, так само, як і відомо, що три її наймані працівники займалися вирубкою лісу для позивача.
Також матеріали справи містять штатні розписи працівників позивача на 2010 р. - 2011 р. (а. с. 97 - 105 Т. 4).
Вказані розписи підтверджують доводи позивача про відсутність у нього посад лісорубів та вальників лісу.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються.
Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 р. у справі за адміністративним позовом державного підприємства "Кам'янське лісове господарство" до Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя О. О. Беспалов
Суддя І. О. Грибан
Суддя О. А. Губська
.
Головуючий суддя Беспалов О.О.
Судді: Губська О.А.
Грибан І.О.