Справа: № 826/6247/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К. Ю.
Суддя-доповідач: Беспалов О.О.
Іменем України
23 липня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О.
суддів: Грибан І. О., Губської О. А.
за участю секретаря: Тур В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-1" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2015 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-1" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ТОВ "АТП-1" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнанння протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17 березня 2015 року № 0000302202.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2015 р. позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію змінити постанову суду першої інстанції в частині мотивування шляхом виключення висновку про відсутність у позивача підстав для звільнення від оподаткування за операціями з відходами та брухтом металів з 01.01.2014 р. по 17.02.2014 р. та включити в мотивувальну частину рішення висновки про наявність у позивача таких підстав, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні при вирішенні питання про виправлення описки не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд заяви за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, апеляційну скаргу позивача - задовольнити частково, а оскаржувану постанову суду - змінити в частині мотивування з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем на підставі направлення на перевірку від 17 лютого 2015 року № 337/22-05, наказу від 17 лютого 2015 року № 376, згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по правомірності користування суб'єктом господарювання пільгою з податку на додану вартість при реалізації відходів та брухту чорних 1 кольорових за період з 01 січня 2014 року по 28 лютого 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 02 березня 2015 року № 120/26-57-22-05/37098523.
Як висновок проведеної перевірки, відповідачем встановлено порушення пункту 23 підрозділу 2 розділу XX, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185 та пункту 187.1 статті 187, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.1 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 558094 грн., в т.ч. по періодах: січень 2014 року - 243117,00 грн., лютий 2014 року - 314977,00 грн.
На підставі вищезазначених висновків відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 17 березня 2015 року № 0000302202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 697618,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 558094,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 139524,00 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У відповідності до п. 71.1.4 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
У відповідності до п. 81.1 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Як правильно встановлено судом першої інстанції в ході розгляду справи, впродовж 2013 - 2014 років позивачем укладались договори купівлі - продажу брухту, відходів чорних металів: № 190213-1 від 19 лютого 2013 року із ТОВ "Фоззі-Фуд", № 0110/14 від 01 січня 2014 року із ТОВ "Компанія Інтермаркет", № 121213/1 від 12 грудня 2013 року із ПрАТ "Київський мотоциклетний завод", № 201201 від 20 грудня 2011 року із ТОВ "Компанія "СВ Голд", № 45 від 20 лютого 2013 року із ПАТ "Уманьферммаш", № 1401-01 від 14 січня 2013 року з Інститутом Електрозварювання ім. Є.О. Патона, № 5/403-ПГ від 02 квітня 2013 року із ТОВ "Посейдон-Трейд", № 38/13 від 01 лютого 2013 року із ТОВ "Українська металургійна компанія", № 1 від 03 січня 2013 року із Кагарлицька ПМК-3.
На підтвердження реальності операцій за вищезазначеними договорами в матеріалах справи наявні копії податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт, реєстрів податкових накладних, оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунках, виписки з банківських рахунків на підтвердження оплати тощо.
В акті перевірки відповідач встановив, на його думку, декларування позивачем безтоварних операцій (а. с. 22 Т. 1).
Натомість, при дослідженні підстав для такого висновку, колегією суддів встановлено, що висновок відповідача носить декларативний характер та не містить аргументованих доказів того, що операції не здійснювались.
В свою чергу, матеріали справи, як вірно встановлено судом першої інстанції, повністю спростовують висновок відповідача про відсутність господарських операцій.
Між тим, колегія суддів акцентує увагу на протиріччі висновків відповідача, описаних в акті перевірки.
Так відповідач, зазначаючи про відсутність будь - яких господарських операцій з боку позивача у перевіряємий період з металами, також зазначив в акті перевірки і про те, що операції позивача у період з 01.01.2014 р. по 17.02.2014 р. підлягали оподаткування за загальною ставкою оподаткування, так як не можна було застосовувати в цей період податкову пільгу для такої категорії операцій.
Досліджуючи правомірність дій відповідача при проведенні перевірки, за результатами якої було винесено спірне ППР, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки підставою для проведення перевірки був підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (який надає право контролюючому органу на проведення перевірки лише в разі ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту), а докази складання відповідного запиту та вручення його позивачу в матеріалах справи відсутні, то дії щодо проведення перевірки позивача є неправомірними та безпідставними.
Крім того, суд першої інстанції зазначив про те, що наказ на проведення перевірки представникам позивача не вручався, а сама перевірка проводилась в приміщенні податкового органу та не була виїзною, всупереч прийнятому наказу.
Ці обставини стали підставою для задоволення позовних вимог позивача з огляду на практику Верховного Суду України, який в постанові від 27.01.2015 р. № 21-425а14 дійшов висновку, що невиконання вимог пп. 78.1.1 ст. 78 ПК України (безпідставне видання наказу про перевірку або його видання з порушеннями) або п.79.2 ст. 79 ПК України (невручення наказу до початку перевірки) призводять до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Як зазначив Верховний Суд України у даній справі, аналізованими нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем процедури проведення перевірки позивача за аналогією норм, застосовуваних до спірних правовідносин з нормами, що досліджувались Верховним Судом України, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
В апеляційній скарзі відповідач щодо вказаної обставини жодних доводів не надає, висновки суду першої інстанції про невручення наказу на перевірку та безпідставність його видання у зв'язку з ненадісланням позивачу запиту на отримання інформації не спростовує.
Розглядаючи справу у межах доводів апеляційної скарги в порядку ст. 195 КАС України та з урахуванням ч. 2 ст. 71 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, так як підставою для скасування ППР було саме порушення процедури проведення перевірки з урахуванням практики Верховного Суду України.
В свою чергу, встановивши товарність господарських операцій, суд першої інстанції вказав, що вказані операції в період з 01.01.2014 р. по 17.02.2014 р. не могли не оподатковуватись, зважаючи на те, що уряд в цей період не визначив переліку відходів та брухту металів, операції з постачання яких до 01.01.2015 р. звільнені від оподаткування податком на додану вартість.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Положення абзацу 1 пункту 23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2013 pоку № 713-VII (далі - Закон № 713), містять посилання щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання, у тому числі операцій з імпорту відходів та брухту чорних та кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00), а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД до 01 січня 2015 року. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Операції з вивезення в митному режимі експорту товарів, зазначених у цьому пункті, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
Сторонами не заперечується, що позивач мав право на отримання вказаної пільги з оподаткування з 01.01.2014 р. за вказаною нормою.
В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 12.01.2011 р. (далі - Постанова № 15) затверджено перелік відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема, операції з імпорту, тимчасово, до 01.01.2014 року, звільняються від обкладання податком на додану вартість відповідно до найменування товару згідно УКТЗЕД.
Чинності ця постанова на момент внесення до неї змін постановою КМ України від 05 лютого 2014 року № 43 не втрачала.
Натомість, як зазначив суд першої інстанції, постанова КМ України від 05 лютого 2014 року № 43, якою у Постанову № 15 внесені зміни шляхом заміни цифр і слова "1 січня 2014" цифрами і словом "1 січня 2015" на виконання п. 3 Прикінцевих положень Закону № 713, набрала чинності 18.02.2014 р.
Зважаючи на те, що у спірний період з 01.01.2014 р. до 17.02.2014 р. діяла постанова, що передбачала перелік металів та відходів, операції з постачання яких до 1 січня 2014 року звільняються від обкладення податком на додану вартість, суд першої інстанції прийшов до висновку, що операції, проведені позивачем у спірний період підлягають загальному оподаткуванню.
Однак, судом першої інстанції не було враховано, що норма податкового кодексу, якою передбачено нульову ставку, діяла з 01.01.2014 р., а відтак, право на звільнення від оподаткування позивач набув саме з цієї дати.
Визначальним для правильного вирішення даної справи, на думку колегії суддів, є момент настання строку сплати податкового зобов'язання.
Так в акті перевірки відповідачем зазначено, що декларування податкових зобов'язань з ПДВ позивачем за січень та лютий 2014 року відбулося 18.02.2014 р., шляхом подання податкових декларацій № 9007770365 та № 9014271877 (а. с. 23 Т. 1).
Зважаючи на те, що станом на 18.02.2014 р. Постанова № 15 (у зв'язку з набранням чинності змін до неї) визначила перелік брухту та металів, що не підлягають оподаткуванню, у позивача були відсутні правові підстави для відображення в податкових деклараціях ставок оподаткування операцій відмінних від нуля та сум ПДВ, що їм відповідають, так як ПК України передбачив пільгу для таких операцій з 01.01.2014 р.
В свою чергу, у відповідності до ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, в тому числі, платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.
Проте, колегія суддів, зважаючи на вищевстановлені обставини справи, встановила, що на момент подання податкових декларацій показники, що підлягали декларуванню, крім вже задекларованих цими деклараціями, були відсутні, а відтак, у відповідача в розумінні ст. 54 ПК України не існувало правових підстав для самостійного збільшення позивачу суми грошових зобов'язань з ПДВ.
Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом приймаються в якості належних.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні, позаяк, судом першої інстанції ухвалене правильне судове рішення, але з помилковим застосуванням норм матеріального права в частині встановлення факту відсутності у позивача пільги в період з 01.01.2014 р. по 17.02.2014 р. щодо звільнення від оподаткування на підставі абзацу 1 пункту 23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення частково не у відповідності до норм матеріального права та норм процесуального права, що, втім, до неправильного вирішення справи не призвело, а тому наявні підстави для його зміни в частині мотивування.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2015 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-1" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-1" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2015 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-1" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2015 р. змінити в частині мотивування.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя О. О. Беспалов
Суддя І. О. Грибан
Суддя О. А. Губська
Головуючий суддя Беспалов О.О.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.