ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 липня 2015 року № 826/11596/15
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України, в порядку письмового провадження адміністративну справу:
за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач)
до відповідача -1 відповідача - 2 третя особа Уповноваженої особи фонду гарантування фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк" Український фінансовий світ" Гончарові С.І (далі - відповідач 1) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач 2) ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ»
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії
Позивач звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом відповідача - 1 та відповідача -2 в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача -1 про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 08.07.2014 № 45073, оформленого наказом від 18.11.2014 № 6 ;
- зобов'язати відповідача - 1 подати до відповідача - 2 інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок відповідача - 2
- зобов'язати відповідача - 2 включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок відповідача - 2.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2015 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
20.07.2015 відповідач - 1 та відповідач - 2 через канцелярію суду надали заперечення проти адміністративного позову..
В судове засідання 21.07.2015 не зявились сторони по справі, хоча належним чином повідомленні про дату, час та місце слухання справи, проте 20.06.2015 через канцелярію суду представник позивача надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Зважаючи на неприбуття сторін по справі в судове засідання, суд перейшов відповідно до ч.6 ст. 128 КАС України до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Станом на час розгляду справи по суті інших документів з приводу даного спору від сторін до суду не надходило.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Як вбачається з наявних матеріалів справи між позивачем та ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" укладено договір банківського вкладу від 08.07.2014 № 45073 на суму 199 821,05 грн. терміном до 11.08.2014.
Постановою Правління НБУ від 15.07.2014 № 410/БТ Банк віднесено до категорії проблемних у зв'язку з порушенням вимог Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою НБУ від 03.12.2003 № 516. Постановою Правління НБУ від 14.08.2014 № 491 "Про внесення ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Банк віднесено до категорії неплатоспроможних та призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів на тимчасову адміністрацію Гончарова Сергія Івановича (далі - Уповноважена особа). Наказом Уповноваженої особи від 30.10.2014 створено Комісію щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів.
За результатами роботи Комісії визнано нікчемним, зокрема, правочин (договір) банківського вкладу позивача від 08.07.2014 № 45073, що підтверджується витягом з додатку № 1 до протоколу Комісії щодо визнання нікчемними вкладів від 10.11.2014 № 1. У зв'язку з чим листом від 16.12.2014 позивача повідомлено про нікчемність договору банківського вкладу від 08.07.2014 № 45073.
Постановою Правління НБУ від 10.11.2014 № 717 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Банку.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.11.2014 № 119 прийнято рішення щодо початку процедури ліквідації Банку та призначено Уповноваженою особою на ліквідацію Банку Гончарова С.І.
Зі слів представника позивача позивач звернувся до банку-агента, що здійснює виплати вкладників Банку ПАТ "Альфа-Банк", після чого йому стало відомо про те, що його не включили до загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Після цього позивач звернувся до Уповноваженої особи із усним проханням якій виплатити гарантовану суму відшкодування за вкладом.
У свою чергу Уповноважена особа листом від 16.12.2014 № 001/962 надала відповідь та зазначила, що кошти позивача відшкодуванню не підлягають у зв'язку з тим, щодо Договір депозиту визнано нікчемним.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.
Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, також встановлюється Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 07.09.2012 № 1548/21860.
Діяльність банків України регулюється Цивільним кодексом України, Законом України "Про банки та банківську діяльність", банківським законодавством, законодавством у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства затвердженим постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 17.09.2012 № 1590/21902.
У разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до Закону України "Про банки та банківську діяльність", банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 Закону України "Про банки та банківську діяльність", або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких згідно з пунктом 12 частини першої статті 73 Закону України "Про банки та банківську діяльність" поміж іншого належить віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.
Згідно зі статтею 66 Закону України "Про банки та банківську діяльність" державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:
Адміністративне регулювання:
1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;
2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;
3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;
4) нагляд за діяльністю банків;
5) надання рекомендацій щодо діяльності банків.
Індикативне регулювання:
1) встановлення обов'язкових економічних нормативів;
2) визначення норм обов'язкових резервів для банків;
3) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських
операцій;
4) визначення процентної політики;
5) рефінансування банків;
6) кореспондентських відносин;
7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;
8) операцій з цінними паперами на відкритому ринку;
9) імпорту та експорту капіталу.
Частиною 6 статті 67 Закону України "Про банки та банківську діяльність" передбачено право Національного банку України запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку. Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду, що використовується, як правило, одночасно із заходами впливу, встановленими статтею 73 цього Закону.
Під час здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку, Національний банк України має право заборонити банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.
Статтею 75 Закону України "Про банки та банківську діяльність" передбачено обов'язок Національного банку України прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних відповідно критеріїв, визначених в ньому.
Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.
Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.
Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.
Проблемний банк у строк до 180 днів зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України та в строк до семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, та на вимогу Національного банку України повідомляти його про хід виконання цих заходів.
Національний банк України регулює діяльність банків у випадку віднесення банку до категорії проблемних згідно нормативно-правових актів Національного банку України.
Основним підзаконним нормативним актом, що регулює діяльність банків у випадку визнання їх проблемними є Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства.
Національний банк України має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку (п 5.1. Положення).
Згідно з п.п.5.2., 5.3. Положення Національний банк України для здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку одночасно з призначенням куратора банку може залучати фахівців з бухгалтерського обліку, юридичних питань, з питань платіжних систем, інформаційних технологій та з інших питань. Рішення про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку, строк дії особливого режиму контролю за діяльністю банку та повноважень куратора банку, повноваження куратора банку, відміну/дострокову відміну запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку приймає Правління Національного банку України.
Куратор банку призначається наказом Національного банку України з числа службовців Національного банку, які мають вищу економічну або юридичну освіту(п.5.4.-Положення) та наділений всіма правами та обов'язками відповідно до Положення.
Національний банк України інформує про прийняте ним рішення про віднесення до категорії проблемних з дотриманням вимог нормативно-правового акта Національного банку з питань захисту банківської таємниці банк та Фонд гарантування, філію іноземного банку та іноземний банк. Повідомлення Національного банку має містити підстави віднесення філії іноземного банку до категорії проблемних, а також вимогу до філії іноземного банку та іноземного банку про безумовне усунення допущених порушень і приведення діяльності філії іноземного банку у відповідність до вимог законодавства України.
Розділом ІV. Положення визначено загальні вимоги до плану фінансового оздоровлення/програми капіталізації банку , план фінансового оздоровлення/програма капіталізації банку, який затверджується правлінням та радою банку та строк виконання плану фінансового оздоровлення/програми капіталізації банку, який не може перевищувати 180 днів. Самим банком проводяться заходи для його фінансового оздоровлення відповідно до вимог чинного законодавства.
Національний банк України розглядає отримані заходи (план фінансового оздоровлення) та в разі потреби надає обґрунтовані зауваження, які банк (філія іноземного банку) зобов'язаний(а) урахувати.
Банк (філія іноземного банку) має право внести пропозиції щодо зміни строків (що не може перевищувати 180 днів з дня віднесення банку/філії іноземного банку до категорії проблемних) виконання окремих заходів та/або зміни переліку заходів, залежно від проблем, що можуть виникнути під час їх виконання ( п.12.7.Положення).
Банк (філія іноземного банку) зобов'язаний(а) повідомляти Національний банк України про результати виконання ним (нею) заходів (плану фінансового оздоровлення)-п.12.8.Положення).
Заходи (план фінансового оздоровлення) є завершеними в разі виконання банком (філією іноземного банку) своїх зобов'язань, у тому числі дотримання економічних нормативів, порядку формування і зберігання обов'язкових резервів, формування в повному обсязі резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями (п. 12.9. Положення).
Національний банк України приймає рішення про визнання діяльності банку (філії іноземного банку) такою, що відповідає законодавству України, у разі:
дострокового виконання банком (філією іноземного банку) прийнятих на себе зобов'язань - за умови подання банком (філією іноземного банку) відповідного клопотання та документів, що підтверджують усунення порушень у діяльності банку (філії іноземного банку), виконання банком (філією іноземного банку) заходів щодо фінансового оздоровлення банку, а також приведення банком своєї діяльності у відповідність до банківського законодавства;
приведення банком (філією іноземного банку) своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства України у визначені строки.
Рішення про визнання діяльності банку (філії іноземного банку) такою, що відповідає законодавству України, приймає Правління Національного банку України (п.12.11. Положення).
Згідно п.12.12. Положення Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Банку ( філії іноземного банку) в разі не приведення Банком (філією іноземного банку) своєї діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства протягом установленого статтею 75Закону України "Про банки та банківську діяльність".
У разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії проблемних, неплатоспроможних та ліквідації його, наступні дії щодо функціонування банку регулюються також Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до ст.26 названого Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Як підтверджується наявними у справі доказами, постановою Правління НБУ від 15.07.2014 № 410/БТ ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" віднесено до категорії проблемних.
У зазначеній постанові вказується, що Банк порушує вимоги Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03.12.2003 № 516.
На підставі постанови Правління від 14.08.2014 № 491 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Український фінансовий світ" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 14.08.2014 № 69 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Банку згідно з яким з 15.08.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Банку, код ЄДРПОУ 26444836 , МФО 377777, місцезнаходження: проспект Миру, 56, м. Донецьк, 83050, Україна.
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Банку призначено провідного спеціаліста з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова Сергія Івановича.
У відповідності до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Зокрема, Уповноваженою особою Фонду вжито заходів щодо виявлення правочинів, які мають ознаки нікчемних, для чого наказом від 30.10.2014 року було створено Комісію щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів).
За результатами роботи вказаної Комісії 10.11.2014 складено протокол, яким запропоновано Уповноваженій особі Фонду на ліквідацію визнати нікчемними правочини (договори) вкладів (депозитів), перелік яких наведено в Додатку № 1, та який є невід'ємною частиною Протоколу.
З урахуванням висновків Комісії та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.11.2014 № 237/14, Уповноваженою особою на ліквідацію Банку наказом від 18.11.2014 року № 6 визнано нікчемними правочини (договори) згідно з переліком, серед яких, зокрема, договір банківського вкладу позивача.
Таким чином, як наголосили представник Уповноваженої особи та Фонду, всі дії працівників Банку, які відображені в довідці про рух коштів, як повернення коштів за депозитними вкладами, є незаконними та направленими на протиправне створення штучного обов'язку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на відшкодування коштів за вкладами за рахунок держави.
Крім того, 31.03.2014 Управлінням Національного банку України в Донецькій області прийнято рішення № 10БТ "Про застосування до ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" заходу впливу у вигляді обмеження та зупинення здійснення окремих видів здійснюваних операцій".
Згідно з п. 2 вказаного рішення, до Банку застосовані заходи впливу щодо обмеження залучення вкладів (депозитів) від фізичних і юридичних осіб, здійснення інших активних операцій, у тому числі з іншими фінансовими інструментами, залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення, тощо.
Таким чином, суд погоджується з позицією відповідачів, що укладаючи правочин від 08.07.2014 № 45073, Банк взяв на себе зобов'язання, які не міг виконати, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є підставою для визнання зазначених договорів вкладу нікчемними.
Згідно зі ст. 76 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі:
1) не приведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним;
2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України;
3) невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами.
Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до ст. 77 зазначеного Закону банк може бути ліквідований:
1) за рішенням власників банку;
2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.
Порядок відкликання банківської ліцензії у банку, що ліквідується за ініціативою власників, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.
Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора.
Згідно із Розділом ІІІ Положення Національний банк України інформує Фонд про прийняте рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення.
Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно:
- зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування;
- зміни розміру належних їм сум;
- зміни особи вкладника;
- змін реквізитів вкладників;
- змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.
Відповідно до Розділу ІV Положення Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).
Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти на підставі укладених з ними договорів.
Згідно із ст. 38 Закону уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Таким чином, дії особи щодо переказу коштів є правочином.
Згідно з ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно із ч. 1 та 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", якщо сторона посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам. Згідно з п. 18 вказаної Постанови, нікчемними є правочини, які спрямовані на незаконне використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності або заволодіння такої власності.
Як підтверджується наявними доказами у справі, позивачем грошові кошти до каси банку не вносились, а операції по внесенню коштів здійснювались лише шляхом внесення інформації до бази даних вкладників, а оформлення квитанцій по внесенню готівкових коштів незаконно здійснювалось працівниками банку у змові з вкладниками, в тому числі і позивачем, підтвердженням зазначеного є наступне.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа Фонду має право звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку.
У повідомленні про нікчемність правочину, в тому числі договору позивача, вказано, що ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ"" в особі Уповноваженої особи звернувся з заявою до МВС України щодо відкриття кримінального провадження.
15.12.2014 Уповноваженою особою подано заяву про вчинення злочину до правоохоронних органів. За фактом звернення порушено кримінальне провадження № 1214100040017478, яке розслідується СВ Дніпровським РУГУ МВС України у м. Києві.
Зважаючи на таке, наявні у справі докази та норми наведеного законодавства, в суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивачки, оскільки в даному випадку відповідачами не було порушено законних прав та інтересів позивача на час розгляду справи, про які остання зазначає у своїй позовній заяві, та вказані відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Натомість, як сам позивач, приймав участь в укладені нікчемних правочинів (банківського договору вкладу, а насправді - дроблення рахунків інших клієнтів банку) з метою відшкодування за рахунок Державних коштів (коштів Фонду гарантування вкладів) сум вкладів, що фактично не належали позивачу.
Проаналізувавши чинне законодавство та докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені судом, оскільки на час розгляду справи правоохоронні органи з'ясовують правомірність укладення договору вкладу та інших дій пов'язаних з цим договором, а всі позовні вимоги пов'язані між собою.
Однак, за висновком суду, позивач зможе захистити свої права після з'ясування всіх обставин, правоохоронними органами, за вищезазначеним Договором.
У даному випадку, відповідачем-1 та відповідачем-2, як суб'єктами владних повноважень доведено суду правомірності їх дій (бездіяльності).
Натомість, позивач не надав суду відповідні обґрунтування, що підтверджуються допустимими доказами у справі, щодо протиправності дій (бездіяльності) відповідачів.
Ураховуючи вищевикладене у зв'язку з відсутністю на час розгляду справи в адміністративному суді інформації щодо спростування правоохоронними органами порушень вимог чинного законодавства ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" щодо укладення договору банківського вкладу позивача та враховуючи вищенаведене в сукупності та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 122,158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
В задоволені позову відмовити.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя: Я.І. Добрянська