ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 липня 2015 року № 826/9105/15
Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу:
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
Позивач ОСОБА_1 звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації в якому просить:
- визнати незаконними дії відповідача з відмови у взятті на облік позивача в якості внутрішньо переміщеної особи;
- визнати незаконними дії відповідача з відмови у призначенні позивачу щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території;
- зобов'язати відповідача взяти позивача на облік в якості особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції та видати відповідну довідку;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу щомісячну адресну допомогу, як особі яка переміщується з тимчасово окупованої території України починаючи з дати звернення за такою допомогою, а саме з 10.12.2014
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.05.2015 суддею Добрянською Я.І. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання 09.06.2015 представник відповідача не прибув, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи.
Позивач надав пояснення по суті позовних вимог та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.06.2015 витребувано у відповідача додаткові докази по справі.
Станом на час розгляду справи по суті жодних інших доказів чи клопотань від сторін по справі до суду не надходило.
Розглянувши по суті подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Як вбачається з наявних матеріалів справи, 10.12.2014 позивач звернувся до відповідача для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та отримання адресної фінансової допомоги, проте позивачу було відмовлено листом від 10.12.2014 № 8734, відповідно до якого зазначено, що позивач на час переміщення з тимчасово окупованої території не мав там реєстрації.
Позивач вважає таку відмову протиправною, а тому і звернувся за захистом свої прав та інтересів до суду.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача в судовому засіданні, а також вивчивши норми чинного законодавства з приводу даного спору, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народився в селі Широке Нижньогірського району Автономної Республіки Крим згідно даних паспорта НОМЕР_1, виданого 31.10.2008р. Нижньогірським РВ ГУ МВС України в АР Крим. До 01.06.2013 р. був зареєстрований в АДРЕСА_1 10.04.2014 р. був знятий з вищезазначеної реєстрації та зареєстрований в АДРЕСА_2. Також в матеріалах справи наявний наказ Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 26.03.2014 № 956-33 відповідно до якого позивача переведено до історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка студентом 1 року навчання за державним замовленням, з 1 курсу магістратури Інституту філології, історії та мистецтва Кримського гуманітарного університету, денної форми навчання з 01.04.2014 р.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Згідно із ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до ст. 4 Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Підставами для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Для отримання довідки внутрішньо переміщена особа має звернутися до структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення за місцем фактичного проживання із заявою про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Разом із заявою заявник подає, зокрема, у разі наявності - документ, що підтверджує факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону (документ, що підтверджує громадянство України, посвідчує особу чи її спеціальний статус з відміткою про реєстрацію місця проживання, військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на нерухоме майно).
Позивач на момент звернення та на час переміщення з тимчасово окупованої території не мав відмітки про реєстрацію місця проживання у паспорті, проте підтвердженням проживання позивача на території тимчасово окупованої території є наказ Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 26.03.2014 № 956-33 відповідно до якого позивача переведено до історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка студентом 1 року навчання за державним замовленням, з 1 курсу магістратури Інституту філології, історії та мистецтва Кримського гуманітарного університету, денної форми навчання.
Зазначене свідчить про те, що позивач дійсно є переміщеною особою з тимчасово окупованої території відповідно до ст.1 Закону.
З метою захисту законних прав позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи також на не надання жодних спростувань відповідачем.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних заперечень, а позивач в свою чергу довів суду неправомірність дій відповідача, а отже суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з відмови у взятті на облік ОСОБА_1 в якості внутрішньо переміщеної особи
3. Визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з відмови у призначенні ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території
4. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації взяти ОСОБА_1 на облік в якості особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції та видати відповідну довідку
5. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу, як особі яка переміщується з тимчасово окупованої території України починаючи з дати звернення за такою допомогою, а саме з 10.12.2014.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України 73,08 грн.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська