79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.02.07 Справа№ 5/20-28/9 А
10 год 50 хв
За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Троттола», м. Львів
до відповідача: Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, м. Львів
про визнання нечинною першої податкової вимоги №1/975 від 18.12.2006 року, виданої ДПІ у Франківському районі м. Львова
Суддя Морозюк А.Я.
Секретар судового засідання
Брик І.С.
м. Львів, вул. Личаківська,128,
Зал судового засідання № 302.
Представники сторін
Від позивача: Дудяк Р.А. -юрисконсульт
Від відповідача: Кохан А.В. -начальник юридичного відділу; Гринів Ю.О. -начальник ДПІ у Франківському районі м. Львова
Позов заявлено Відкритим акціонерним товариством «Троттола» до Державної податкової інспекції Франківському районі м. Львова про визнання нечинною першої податкової вимоги №1/975 від 18.12.2006 року, виданої ДПІ у Франківському районі м. Львова.
В позовній заяві позивач також просив вжити заходи до забезпечення адміністративного позову шляхом заборони ДПІ у Франківському районі м. Львова вчиняти будь-які дії, спрямовані на стягнення податкового боргу, визначеного податковою вимогою №1/975 від 18.12.2006 року.
Ухвалою суду від 11.01.2007 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, попереднє судове засідання призначено на 30.01.2007 року. Також пунктом 3 ухвали від 11.01.2007 року в порядку ч.3 ст.118 КАС України призначено вирішення питання про забезпечення адміністративного позову в судовому засіданні 30.01.2007 року.
Ухвалою суду від 30.01.2007 року в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено, підготовче провадження у справі закінчено і справу призначено до судового розгляду на 20.02.2007 року.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, наведених в по зовній заяві, просить суд визнати нечинною першу податкову вимогу №1/975 від 18.12.2006 року, видану ДПІ у Франківському районі м. Львова. Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. Підпункт 1.10 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ визначає термін «податкова вимога» як «письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу». Підпункт 6.2.2 Закону № 2181-ІІІ встановлює вимоги до форми даного документу - «Податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених п.п 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу». Оспорювана податкова вимога, в порушення п.п 6.2.2 Закону № 2181-ІІІ не містить вказівки на підставу її виставлення. Також оспорювана перша податкова вимога містить наступне формулювання «починаючи з 12.12.2006 року на ваші активи розповсюджується право податкової застави згідно із Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»». Однак із даного формулювання вбачається, що право податкової застави поширюється на всі активи Позивача і не є обмежене сумою податкового боргу - 4770217,48 грн. Такі дії суперечать вимогам законодавства, оскільки: відповідно до п.п 8.2.2 даного Закону, «з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу». Проте відповідачем не враховано Рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005 року №2-рп/2005, яким положення п.п 8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону № 2181-ІІІ визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.
Відповідач у поданому суду відзиві, а його представники в судовому засіданні проти позову заперечили, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити, свої заперечення відповідач обґрунтовує наступним. Форма і зміст оспорюваної першої податкової вимоги, яка була адресована ВАТ «Троттола», відповідає вимогам Наказу ДПА України «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків» від 03.07.01 року №266, який зареєстрований у Мінюсті України 16.07.2001 року №595/5786. При цьому цей наказ розроблений з метою практичної реалізації положень ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», окрім того, в ньому зазначено, що відповідно до нього органи державної податкової служби направляють платникам податкові вимоги. Відповідно до п.п 1.10 Закону податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу. Таким чином, податкова вимога скеровується платнику податків у зв»язку із наявністю податкового боргу, який в даному випадку виник у зв»язку із несплатою узгодженої суми податкового зобов»язання з податку на прибуток в розмірі 4770217,48 грн, яка визначена у податковому повідомленні-рішенні від 13.07.2004 року № 13658/10/23-2. При цьому зазначена сума податкового зобов»язання була предметом судового оскарження по справі №5/1232-12/212 і набула статусу узгодженого податкового зобов»язання у зв»язку із прийняттям Львівським апеляційним господарським судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ВАТ «Троттола» щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 13.07.2004 року № 13658/10/23-2, а також залишення без задоволення заяви ВАТ «Троттола» про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду по зазначеній справі за нововиявленими обставинами. Щодо дій податкової інспекції по реєстрації податкової застави, відповідач зазначає, що згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень майна об»єктом застави виступають не всі активи платника, а майно, перелік якого наведений в листі Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 16.01.2007 року №7321 -приміщення за адресою: м. Львів, вул. Тобілевича, 8, вартість яких не перевищує суму податкової заборгованості. Таким чином, дії відповідача цілком узгоджуються із Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 року №2-рп/2005.
В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (першу податкову вимогу, корінець податкового повідомлення-рішення від 13.07.2004 року № 13658/10/23-2, акт опису активів та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Згідно із податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Франківському районі м.Львова від 13.07.2004 року № 13658/10/23-2, ВАТ «Троттола» визначену суму податкового зобов»язання по податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 4774146 грн.
Зазначене податкове повідомлення - рішення ДПІ у Франківському районі м.Львова від 13.07.2004 року № 13658/10/23-2 на суму 4774146 грн було предметом судового оскарження по справі №5/1232-12/212, і сума 4774146 грн набула статусу узгодженого податкового зобов»язання у зв»язку із прийняттям Львівським апеляційним господарським судом Постанови від 28.03.2006 року, якою було скасовано рішення господарського суду Львівської області від 02.12.2005 року та відмовлено у задоволенні позовних вимог ВАТ «Троттола» про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м.Львова від 13.07.2004 року № 13658/10/23-2. Також Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.12.2006 року у справі №5/1232-12/212 було залишено без задоволення заяву ВАТ «Троттола» про перегляд Постанови Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 року за нововиявленими обставинами.
Згідно із п.п 5.4.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ,із змінами і доповненнями(далі-Закон № 2181-ІІІ), узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до ст.6 Закону № 2181-ІІІ(із змінами і доповненнями), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Відповідно до п.п 1.10 ст. 1 зазначеного Закону, податкова вимога - це письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.
Як вбачається із матеріалів справи, ДПІ у Франківському районі м. Львова направила ВАТ «Троттола» першу податкову вимогу №1/975 від 18.12.2006 року по податку на прибуток підприємств на суму 4770217,48 грн.
Зазначена перша податкова вимога за своєю формою та змістом відповідає вимогам Наказу ДПА України «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків» від 03.07.01 року №266, який зареєстрований у Мінюсті України 16.07.2001 року №595/5786.
Окрім цього, матеріали справи підтверджують, що ВАТ «Троттола» було відомо про існування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м.Львова від 13.07.2004 року № 13658/10/23-2 на суму 4774146 грн податку на прибуток, як і про існування Постанови від 28.03.2006 року та Ухвали від 04.12.2006 року Львівського апеляційного господарського суду у справі №5/1232-12/212.
Таким чином, не заслуговує на увагу посилання позивача на те, що внаслідок відсутності в спірній першій податковій вимозі посилання на підстави її виставлення позивач був позбавлений можливості оцінити як обґрунтованість виникнення податкового боргу, так і дотримання вимог закону щодо дати надіслання податкової вимоги.
Необґрунтованим є і твердження позивача про те, що при виставленні спірної податкової відповідачем не враховано Рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005 року №2-рп/2005, яким положення п.п 8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону № 2181-ІІІ визнано такими, що не відповідають Конституції України, в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.
Так, в тексті першої податкової вимоги №1/975 від 18.12.2006 року зазначено, що «починаючи з 12.12.2006 року на ваші активи розповсюджується право податкової застави згідно із Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»». В даній фразі відсутнє таке формулювання як «всі активи», тому жодного порушення вимог закону у тому формулюванні, яке міститься в тексті спірної податкової вимоги, немає.
Окрім цього, як вбачається із долученого відповідачем до матеріалів справи Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень майна від 29.01.2007 року, об»єктом застави виступають не всі активи платника-позивача, а майно, перелік якого наведений в листі Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 16.01.2007 року №7321 -приміщення за адресою: м. Львів, вул. Тобілевича, 8, вартість яких не перевищує суму податкової заборгованості (див. Акт № 3/24-0 опису активів, на які поширюється право податкової застави).
Таким чином, дії відповідача цілком узгоджуються із Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 року №2-рп/2005.
Отже, як вбачається із вищенаведеного, відповідачем - ДПІ у Франківському районі м. Львова було правомірно та обґрунтовано направлено ВАТ «Троттола» першу податкову вимогу №1/975 від 18.12.2006 року по податку на прибуток підприємств на суму 4770217,48 грн, а позовна вимога про визнання її нечинною є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Судові витрати у вигляді 3 грн 40 коп судового збору покладаються на позивача.
На підставі вищенаведеного, керуючись п. 2-1, п.3, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71, 86, 87, 94, 98, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд -
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати у вигляді 3 грн 40 коп судового збору покласти на позивача.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Морозюк А.Я.