23 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/8401/13-а
Категорія: 8.3.12 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді -Яковлева Ю.В.
судді -Вербицької Н.В.
судді -Домусчі С.Д.
при секретарі -Богдановій С.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Балтської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Балтської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
Позивач ФОП ОСОБА_5 09.12.2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Балтської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття рішення про винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-47/1702 від 15.11.2013 року, визнання протиправною та скасування вимоги Балтської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області №Ф-47/1702 від 15.11.2013 року, зобов'язання відповідача припинити у подальшому стягнення (нарахування) єдиного соціального внеску та/або відповідної недоїмки з ОСОБА_5 як особи, що перебуває на пенсії за віком та обрала спрощену систему оподаткування.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він є пенсіонером за віком на пільгових умовах відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому, як фізична особа-підприємець, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, згідно вимог чинного пенсійного законодавства України, не повинен сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Проте всупереч чинному пенсійному законодавству відповідачем було нараховано йому недоїмку зі сплати єдиного внеску та виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-47/1702 від 15.11.2013 року. Виходячи з вищевикладеного, позивач для захисту своїх законних прав та інтересів звернувся до суду з вказаним позовом.
В судове засідання позивач не з'явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 98-99).
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов (а.с. 61-62).
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Балтської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Балтської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-47/1702 від 15.11.2013 року.
В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 173,00 гривні.
В апеляційній скарзі Балтська ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом 1-ї інстанції було встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 18.02.1997 року зареєстрований Балтською районною державною адміністрацією Одеської області як фізична особа-підприємець, та відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії Б №191476 з 01.01.2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування (а.с. 10-11, 13-14).
ОСОБА_5 перебуває на обліку в УПФУ в Балтському районі Одеської області як пенсіонер за віком на пільгових умовах (за списком № 2), що підтверджується пенсійним посвідченням від 10.02.2012 року серії НОМЕР_2 (а.с. 12).
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з несплатою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 нарахованого до сплати єдиного внеску за 2 квартал 2013 року у сумі 1194,03 гривні та за 3 квартал 2013 року у сумі 1194,0 гривні, Балтською ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-47/1702 від 15.11.2013 року на суму 2388,06 гривень (а.с. 15).
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 вищевказаного Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності
Законом України від "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 року №3609-VI (що набув чинності з 06 серпня 2011 року) статтю 4 Закону України №2464-VI було доповнено частиною четвертою, якою встановлено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Нормами ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що для звільнення від сплати єдиного внеску, особа повинна бути пенсіонером за віком або інвалідом та отримувати відповідно до зазначеного Закону пенсію або соціальну допомогу.
Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV визначено, що пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цих Законом.
Статтею 9 вказаного Закону передбачені такі види пенсійних виплат: пенсія за віком, пенсія з інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) та пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Абзацом 7 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Згідно з п. 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Згідно ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" призначаються, зокрема трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Загальні умови призначення пенсій за віком визначені у ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Таке право виникає у чоловіків після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачена можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах - із зменшенням віку, зазначеного у статті 12 цього Закону, та за наявності відповідного трудового стажу.
Виходячи з викладеного, суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку, що особи, яким пенсія за віком призначена на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не є платниками єдиного внеску за себе згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", так як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів за віком.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного суду України від 15 квітня 2014 року №21-57а14 та №21-70а14.
Відповідно до ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку, оскільки позивач з 2012 року є пенсіонером за віком на пільгових умовах, то на нього не розповсюджується обов'язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а тому оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-47/1702 від 15.11.2013 року на суму єдиного внеску за 2 та 3 квартали 2013 року у розмірі 2388,06 гривень Балтською ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області було винесено необґрунтовано, тобто без урахування фактичних обставин, що мають значення для прийняття рішення та незаконно, тобто не у порядок та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Тому позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про визнання її протиправною та скасування підлягали задоволенню.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування чи зміни постанови суду 1-ї інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає не суттєвими та такими, що висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 1 ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 та п. 1 ч. 1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Балтської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Балтської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий суддя:/підпис/Ю.В. Яковлев
Суддя:/підпис/Н.В. Вербицька
Суддя:/підпис/С.Д. Домусчі