22 липня 2015 р.Справа № 2а-6358/12/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Лях О.П.
Суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М.
при секретарі судового засідання Клочко Ю.О.
за участю представника відповідача Ткаченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства Дослідного господарства "Червоний жовтень" Інституту рослинництва ім. Юр'єва Української академії аграрних наук на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2015р. по справі № 2а-6358/12/2070 за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства Дослідного господарства "Червоний жовтень" Інституту рослинництва ім. Юр'єва Української академії аграрних наук про стягнення заборгованості,
29 травня 2012 року Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту - позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства Дослідне господарство «Червоний жовтень» Інституту Рослинництва імені В.Я. Юр'єва Української академії аграрних наук (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 18019 грн. 24 коп.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відповідачем було порушено вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Справа розглядалася судами неодноразово.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 року, у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.03.2015 року було скасовано рішення судів попередніх інстанцій та справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду на новий розгляд.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2015 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнено з Державного підприємства Дослідне господарство «Червоний жовтень» Інституту Рослинництва імені В.Я. Юр'єва Української академії аграрних наук (64235,Харківська область, Балаклійський район, с. Веселе, код ЄДРПОУ 05460456, р/р 26008035898200 у АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (610022,м.Харків,майдан Свободи,5,Держпром,1 під., к.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач - УДКСУ у Дзержинському районі, банк одержувача - ГУДКСУ у Харківській області, р/р № 31219230700003, МФО 851011, код одержувача 37999654) адміністративно-господарські санкції за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 10446,49 грн. ( десять тисяч чотириста сорок шість гривень 49 копійок) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 64,79 грн. ( шістдесят чотири гривні 79 копійок), а всього: 10511,28 грн. (десять тисяч п'ятсот одинадцять гривень 28 копійок).
В апеляційній скарзі відповідач, а під час апеляційного розгляду справи представник відповідача, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.
Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов'язку працевлаштування інвалідів.
В ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Крім того, згідно з пунктом 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 (далі - Положення), працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Разом з тим, згідно з пунктом 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. А пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Відповідно до вимог пункту 3 Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Згідно зі ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першоюст. 19 цього Закону.
З аналізу положень Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", вбачається, що на підприємстві лежить лише обов'язок щодо подачі до державної служби зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.
Наказом Державного комітету статистики № 420 від 19.12.2005 року та наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 року затверджена форма статистичної звітності №3-ПН „Звіт про наявність вакансій ", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач, середньооблікова чисельність штатних працівників якого складає на 2011 рік 109 осіб, мав створити на підприємстві 4 робочих місця для працевлаштування інвалідів. При цьому, 3 робочих місця було фактично зайнято інвалідами.
Відповідні звіти за формою 3-ПН з зазначенням посади для працевлаштування інвалідів на 1 робоче місце та її характеристик відповідачем подавались в районний центр зайнятості за наступні місяці: березень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2011 року ( а.с. 118-135).
Зважаючи , що відповідачем не було в повному обсязі виконано обов'язок, який покладено на нього ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в частині ненадання відповідної звітності за 7 місяців 2011 року, а саме: за січень, лютий, квітень, травень, червень, липень, вересень, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача за вказані проміжки часу.
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги відповідача з посиланням на Наказ Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форм звітності та інструкції щодо їх заповнення» № 420 від 19.12.2005 року» який передбачає обов»язок подання звітності за формою 3-ПН тільки в разі наявності вакантних місць, оскільки ним не унормовано положення щодо звільнення підприємств від обов'язку подання необхідної звітності в разі повної зайнятості інвалідами робочих місць.
Натомість ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", який має вищу юридичну силу, визначено обов'язок звітування про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому КМУ.
При цьому в іншій частині позовних вимог, а саме стягнення санкцій та пені за березень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, коли відповідач звітував про вакантні місця, позов не підлягає задоволенню, так як обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" за умови подання роботодавцем звітності за формою 3-ПН.
Як вбачається з розрахунку суми позову ( а.с.7) відповідну суму санкцій та пені було визначено за 12 місяців 2011 року з урахуванням звіту за формою 10-ПІ ( а.с.6) в розмірі 17908,26 грн. ( санкції) та 110,98 грн. ( пеня), а всього - 18019,24 грн.
Однак до стягнення з відповідача підлягає сума адміністративно - господарських санкцій та пені за 7 місяців 2011 року, коли підприємство не подавало звіти 3-ПН, яка складає 10511,28 грн., у тому числі 10446,49 грн. - санкції, 64,79 грн. - пеня станом на 18.05.2012 року з урахуванням наступного розрахунку.
Зі звіту 10-ПІ«Про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2011 р. вбачається, що: - середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві складає 109 осіб, з яких кількість працюючих інвалідів - 3 особи, кількість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів - 4 особи,
- кількість незайнятих робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, складає - 4-3=1 ,
- фонд оплати праці штатних працівників - 1952000 грн.,
- середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 1952000: 109 = 17908,26 грн.,
- перераховано коштів адміністративних санкцій за незайняті робочі місця для інвалідів - 0 грн.,
Тобто сума адміністративно - господарських санкцій за 7 місяців 2011 року за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів складає(17908,26х1-0)/12х7= 10446,49 грн.
Щодо суми пені, то така розраховується за прострочку сплати санкцій 31 день за період з 18.04.2012 року по 18.05.2012 року включно з підстав того, що останнім днем сплати санкцій було 17.04.2012 року, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки НБУ на час виникнення спірних правовідносин, а саме: ставка НБУ складала 7,5%, враховуючи кількість днів у поточному році одноденний розмір пені складає 7,5х120/100/366=0,02%.
Беручи до уваги розрахований вище розмір адміністративно - господарських санкцій, одноденний розмір пені, кількість днів прострочки їх сплати, розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, складає: (10446,49х0,02)х31=64,79 грн.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про неможливість застосування адміністративно-господарських санкцій та пені за незайняті робочі місця для інвалідів під час дії мораторію, оскільки відповідач перебуває у процедурі банкротства, а тому всі спори з вимогами до боржника належить розглядати за правилами господарського судочинства.
Згідно наявної в матеріалах справи ухвали Господарського суду Харківської області від 07.03.2007р. по справі № Б-39/31-07, вх. № Б-3193/2-39 відносно підприємства відповідача порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ст.ст.1,12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та владання мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. При цьому, з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати грошові зобов'язання. Тобто, з наведеного вбачається, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. З приводу зобов'язань поточних кредиторів, за ними нараховуються неустойка ( штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань та зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). В даному випадку строк виконання зобов'язань з подачі звітів форми 3-ПН та здійснення заходів щодо створення робочих місць настав у відповідача в 2011 році, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство 07.03.2007 року, дія мораторію на виконання цих зобов'язань, не розповсюджується.
Отже, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після його введення, то відповідно і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення, а спори щодо адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів та пені за порушення термінів їх сплати, відповідно до пункту 5 частини 2 статті 17 КАС України розглядаються саме за правилами адміністративного судочинства.
Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196 , п.1ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства Дослідного господарства "Червоний жовтень" Інституту рослинництва ім. Юр'єва Української академії аграрних наук залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2015р. по справі № 2а-6358/12/2070 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.
Повний текст ухвали виготовлений 24.07.2015 р.
Головуючий суддя (підпис)Лях О.П.
Судді(підпис) (підпис) Старосуд М.І. Яковенко М.М.