23 липня 2015 р. Справа № 815/2564/15
Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Стас Л.В.
суддів-Турецької І.О., Лук'янчук О.В.,
за участю секретаря - Шановської М.О.
за участю представника відповідача - Ращенка Є.М.,
за участю апелянта - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2015 року про залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання виплатити грошову компенсацію, -
Позивач, ОСОБА_3, звернувся з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невчасної виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, а також зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області виплатити грошову компенсацію з урахуванням середнього заробітку, яка передбачена чинним законодавством України, в розмірі 64 759 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2015 року позов ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання виплатити грошову компенсацію - залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2015 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що згідно ч.2 ст.233 КЗпП України та Рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 року № 8/рп-2013 та 9/рп-2013 у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації без обмеження будь-яким строком.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, ОСОБА_3, проходив службу в органах внутрішніх справ. Наказом начальника ГУ МВС України в Одеській області від 31 березня 2008 року № 175о/с (із змінами, внесеними наказом від 13 травня 2008 року № 255 о/с), ОСОБА_3 був звільнений в запас Збройних Сил України з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу організації оперативної роботи та контролю за діяльністю міськрайлінорганів у протидії нарко-злочинності, управління по боротьбі з незаконним обігом наркотиків ГУ МВС України в Одеській області.
Згідно пояснень позивача, грошова допомога була виплачена позивачу тільки 18 лютого 2009 року, тобто тільки через 1 рік і 5 місяців після звільнення .
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач просив визнати протиправною бездіяльність ГУМВС України в Одеській області щодо несвоєчасної виплати грошової допомоги при звільненні зі служби та зобов'язати відповідача виплатити грошову компенсацію.
Залишаючи без розгляду позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було пропущено строк звернення до суду та не надано обгрунтованих доказів, які б підтверджували поважність причин його пропуску.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч.3 ст.99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи позовні вимоги щодо дотримання строку звернення до суду з адміністративним позовом, ОСОБА_3 посилався на ч.2 ст.233 КЗпП України та Рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 року № 8/рп-2013 та 9/рп-2013.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року № 8/рп-2013, в аспекті конституційного звернення щодо положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та був звільнений за власним бажанням 31.03.2008 року за п.64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Разом з цим, абз. 2 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13 зазначено, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).
Частиною 1 ст. 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно залишення позову ОСОБА_3 без розгляду у зв'язку з пропуском встановленого КАС строку звернення до суду.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції обґрунтовано звернено увагу на тому, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
Крім того, поважними причинами пропуску строку звернення до суду, відповідно до вимог КАС України, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Доводи апеляційної скарги, на думку колегії суддів, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи, а також на невірному тлумаченні норм права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б були підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги із посиланням на ч.2 ст.233 КЗпП України та Рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 року № 8/рп-2013, колегія суддів не може прийняти, оскільки, як вже зазначалося вище, вказані норми не можуть бути застосовані при вирішенні даного спору.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень процесуального права при вирішенні питання не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст.254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2015 року про залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання виплатити грошову компенсацію - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.
Головуючий:
Судді: