Справа: № 826/5615/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
16 липня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Мамчура Я.С.,
Шостака О.О.,
при секретарі: Оліщук А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 грудня 2014 року №0005002201 та № 0004982201.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2015 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ «Магірус ЛТД», оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ в Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі постанови СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області від 29 липня 2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Рабен Україна» з питань правильності нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ «Магірус ЛТД» за період з 01 травня 2011 року по 31 січня 2012 року, за результатами якої складено Акт від 25 листопада 2014 року № 73/26-53-22-01-26/32306522.
В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем: п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого товариством занижено податок на прибуток на суму 155559,00 грн. за IV квартал 2011 року; п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201 ПК України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 135268,00 грн., у тому числі за червень 2011 року на суму 3986,00 грн., за липень 2011 року на суму 11426,00 грн., за серпень 2011 року на суму 4790,00 грн., за вересень 2011 року на суму 19822,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 21034,00 грн., за листопад 2011 року на суму 26561,00 грн., за грудень 2011 року на суму 30706,00 грн. та за січень 2012 року на суму 16943,00 грн.
На підставі вищеозначеного Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2014 року № 0005002201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 111315,00 грн., у тому числі за основним платежем - 74210,00 грн. та 37105,00 грн. - за штрафними санкціями, та № 0004982201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 233228,00 грн., у тому числі за основним платежем - 155559,00 грн. та 77779,00 грн. - за штрафними санкціями.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як вбачається з матеріалів справи, у власності TOB «Рабен Україна» перебуває логістично-складський комплекс за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Броварська, 150, який використовується як консолідаційно-розподільчий центр для складування, транспортної обробки та організації доставки вантажів різних клієнтів по території України, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно, витяг про державну реєстрацію прав, державні акти на право власності на земельну ділянку, плани земельних ділянок та договір оренди логістичного комплексу загальною площею 23920,70 квадратних метрів, що розташований за адресою: Димерський провулок, 4, с.Красилівка, Броварського району, Київської області від 28 вересня 2012 року з додатками.
31 Жовтня 2008 pоку між Позивачем та TOB «МГЛ Метро Груп Логістика Україна» (правонаступник TOB «Метро Кеш Енд Кері Україна») укладено договір про надання логістичних послуг, відповідно до п. 1.1 якого позивач надає Торговельним підрозділам Метро Груп в межах України логістичні послуги, зокрема, роботи з розвантаження та завантаження товару, перевезення товару зі складу до центрів торгівлі Торговельних підрозділів відповідно до замовлень, розміщених Метро Груп (підп. (і) п. 1.1), вивезення партій товарів вітчизняних постачальників, що знаходяться на складах постачальників та (або) в Розподільчих Центрах TOB «Рабен Україна», та підготовка цих партій до перевезення, зазначених товарів зі складів постачальників та (або) з Розподільчих центрів TOB «Рабен Україна» до центрів торгівлі Торгівельних підрозділів (підп. (хі) п. 1.1). Виходячи з підп. (хі) п. 2.1 договору, при виконанні своїх зобов'язань TOB «Рабен Україна» має право користуватися послугами, наданими іншими перевізниками або постачальниками логістичних послуг.
З метою виконання вищеозначених договірних зобов'язань перед TOB «МГЛ Метро Груп Логістика Україна» в частині організації доставки вантажів за маршрутами: Бровари - Черкаси - Бровари, Бровари- Полтава - Бровари та по місту Київ позивачем було укладено договір транспортного експедирування з ТОВ «Магірус ЛТД» від 19 травня 2011 року № П0103, відповідно до умов якого експедитор доручає, а перевізник приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів, в тому числі в зворотній тарі автомобільним транспортом по території України згідно заявок та/або листа доставки, та/або листа забору, та/або маніфесту експедитора.
Фактичне виконання вказаних вище договірних зобов'язань підтверджується наступними первинними бухгалтерськими документами: актами здачі-прийняття робіт, рахунками фактурами, товарно-транспортними накладними та податковими накладними.
Крім того, на підтвердження оплати за придбані послуги позивачем долучено до матеріалів справи довідку Інг Банку Україна від 15 квітня 2015 року № 72512.
Вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. На момент укладення договору ТОВ «Магірус ЛТД» мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Крім того, колегія суддів враховує, що предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, що підтверджується аналізом господарських операцій з придбання та послуг і їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги податкового органу, колегія суддів вважає за необхідне відзначити наступне.
Не можуть братися до уваги доводи про те, що суб'єкт підприємництва не має ресурсів для здійснення операцій із зберігання, перевантаження та перевезення товарів власними силами, оскільки вказана обставина жодним чином не перешкоджає робити такі операції силами іншого суб'єкта підприємницької діяльності за відповідну плату. Господарська діяльність товариства може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту третіх осіб, шляхом укладання цивільно-правових угод та господарських договорів. Вирішення ж питань стосовно матеріально-технічного забезпечення господарської діяльності товариства належить до виключної компетенції такого товариства та не може коригуватися його контрагентом.
Таким чином, відомості Акту перевірки ТОВ «Магірус ЛТД» від 08.02.2012 щодо відсутності в нього основних фондів, виробничих та складських приміщень, а також транспортних засобів, що, на думку податкового органу, свідчить про неможливість здійснення контрагентом позивача господарських операцій, не є підставою для позбавлення TOB «Рабен Україна» права на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями.
Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі від 13.08.2013 по справі № К/800/24334/13 Вищого адміністративного суду.
Що стосується свідчень гр. ОСОБА_7, - то вони теж не можуть бути визнані належними і допустимими доказами у справі внаслідок наступного. Ці свідчення не були отримані (перевірені) судом першої інстанції в межах процедури, встановленої процесуальним законодавством: свідок не був допитаний судом безпосередньо, із дотриманням вимог, визначених статтею 65 КАСУ (йому не роз'яснювалися права, він не складав присяги, його не було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення). Означеним свідченням не була надана правова оцінка як доказу такими, що набрали законної сили, вироком суду, чи постановою у справі про адміністративну відповідальність. Докази, одержані з порушенням закону, не беруться до уваги судом при вирішенні справи (ст. 70 ч. 3 КАСУ, ст. 62 ч. 2 Конституції України).
Окрім того, у матеріалах справи відсутні судові рішення з приводу визнання зазначеного правочину недійсним, немає відомостей щодо наявності вироків суду, які набрали законної сили у кримінальних справах відносно посадових осіб позивача або за фактом скоєння злочину за ознаками статті 212 Кримінального кодексу України.
Також, слід зазначити, що відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.
Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Більше того, колегія суддів зазначає, що положенням п. 102.1 ст. 102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Виходячи з пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Таким чином, податкові декларації за II - III квартали 2011 року підлягали поданню: за II квартал 2011 року - до 9 серпня 2011 pоку; за III квартал 2011 року - до 10 листопада 2011 року, а строк давності за цими періодам закінчився: щодо II кварталу 2011 року - 09 серпня 2014 pоку, щодо III кварталу 2011 року - 10 листопада 2014 року.
В свою чергу, з Акту перевірки вбачається, що позивачем було включено до даних податкового обліку витрати на придбання послуг ТОВ «Магірус ЛТД» у наступному розмірі: II квартал 2011 року - 59508,00 грн.; III квартал 2011 року - 205706,00 грн.; IV квартал 2011 року - 411129,00 грн. Ставка податку на прибуток у 2011 році становила 23 % від об'єкта оподаткування. Розмір штрафної санкції, застосованої до Позивача, становив 50% від визначеної Відповідачем суми податкового зобов'язання.
Таким чином, сума, вказана відповідачем у податковому повідомленні-рішенні №0004982201 (155559,00 грн. податку та 77779,00 грн. штрафних санкцій), була обчислене виходячи із загальної суми витрат (676343,00 грн.), які мали вплив на об'єкт оподаткування Позивача у II - IV кварталах 2011 року.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те що правочини між TOB «Рабен Україна» та ТОВ «Магірус ЛТД» були укладені з метою здійснення підприємницької діяльності, наявність у посадових осіб підприємств умислу на укладення вказаних Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги не містять правового підґрунтя та спростовуються матеріалами справи.
Таким чином, допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2015 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 21 липня 2015 року.
.
Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.
Судді: Мамчур Я.С
Шостак О.О.