20 липня 2015 р.Справа № 820/4084/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: П'янової Я.В.
Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.
за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2015р. по справі № 820/4084/15
за позовом Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд"
до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Позивач, Комунальне підрядне спеціалізоване підприємство по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "ШЛЯХРЕМБУД" (далі - позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Західна ОДПІ, відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.04.2015 року №0001891501.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 р. адміністративний позов Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "ШЛЯХРЕМБУД" задоволено в повному обсязі.
Скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.04.2015 року №0001891501.
Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на недотримання судом вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо законності та обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання 20.07.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.01.2015 року позивачем подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року № 9078412339, що підтверджується квитанцією №2 (а.с. 50-54).
Крім того, самостійно виявивши помилки в поданій декларації за грудень 2014 року, позивачем у лютому 2015 року подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість № 9018382569 (квитанція про направлення №2), в якій комунальним підприємством в рядку 19 (від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9)) вказано суму 1818332 грн. та 20.2 (зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) зазначено суму 1818332 грн. (а.с. 25-30). Уточнююча декларація прийнята контролюючим органом без зауважень.
19.02.2015 року Комунальним підрядним спеціалізованим підприємством по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "ШЛЯХРЕМБУД" подано до відповідача декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року № 9018591209 (квитанція про направлення №2), в якій в рядку 21 (від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду) вказано суму 1818332 грн. та в рядку 21.1 (значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду) зазначено 1818332 грн. (а.с. 34-38).
Фахівцями Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "ШЛЯХРЕМБУД" (код ЄДРПОУ 03359182) з податку на додану вартість за січень 2015 року, за результатами якої складено акт №328/20-33-15-04-08/3203184, яким зафіксовано порушення вимог п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України та п.п.3 п. 5 розділу V Наказу Міністерства Фінансів України №966 від 23.09.2014 року, у зв'язку із чим завищено від'ємне значення (рядок 21.1) на суму податку на додану вартість 1818332 грн. та як наслідок занижено (рядок 25) на суму 573750,0 грн. (а.с. 12-16).
Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки, 02.04.2015 року подав на них свої заперечення до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (а.с. 17-21).
Листом від 09.04.2015 року №5578/10/20-33-15-01-21 відповідач повідомив позивача, що висновки акту перевірки від 20.03.2015 року є дійсними (а.с. 22-24).
На підставі вищевказаного акту перевірки та встановлених порушень контролюючим органом винесено податкове повідомлення -рішення: №0001891501 від 10.04.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 717187,50 грн., з яких основний платіж +573750,0 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 143437,5 грн. (а. с. 10).
Не погодившись з висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відповідна сторона, як суб'єкт владних повноважень, не довела суду правомірність прийнятого нею податкового повідомлення-рішення, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Порядок формування податкового кредиту передбачений ст. 198 Податкового кодексу України.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 Податкового кодексу України.
В силу приписів п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Вимогами п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент складання декларації за грудень 2014 року) при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент подання уточнюючого розрахунку) при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -, б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
На вимогу вищезазначених статей Податкового кодексу України, позивачем в декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року суми податку на додану вартість включені після подання уточнюючого розрахунку за грудень 2014 року та відображені як суми, що підлягають зарахуванню до складу податкового кредиту лютого 2015 року.
З акту перевірки вбачається, що на думку контролюючого органу, позивачем порушено п.п.3 п. 5 розділу V Наказу Міністерства Фінансів України №966 від 23.09.2014 року, де зазначено, що якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума: у декларації 0110 враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду), оскільки податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2014 року не містить жодних значень у рядку 19 та 20.2.
В свою чергу, колегія суддів зауважує, що Наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 року № 966 затверджено форму та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.
Відповідно до п. 9 розділу III Порядку декларація 0110 подається платником за звітний період незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларацій 0110/0121 - 0123/0130) подаються платником у визначених Кодексом випадках.
Згідно з п. 1, 2 розділу IV Порядку у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.
Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу.
Відповідно до п.50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що позивачем 19.02.2015 року подано до відповідача уточнюючий розрахунок у зв'язку із допущенням ним помилок при заповнені декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року, в якому позивачем заповнено рядок 19 та 20.2 декларації, тим самим скориговано залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду та значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду за січень 2015 року.
В апеляційній скарзі відповідач посилався на п. 7 розділу VI Порядку (в редакції Порядку від 23.09.2014 року), де вказано, що у разі виправлення показника рядка 20.2 декларації значення графи 6 такого рядка враховується при визначенні значення рядка 21.1 декларації за звітний період, у якому подано відповідний уточнюючий розрахунок.
Колегія суддів зауважує на те, що у лютому 2015 року уточнюючий розрахунок подано позивачем за грудень 2014 року. Крім того, податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2015 року надана підприємством після подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
В податковій декларації за лютий 2015 року значення графи 6 рядка 20.2 декларації враховується при визначенні значення рядка 21.1 декларації за звітний період, у якому подано відповідний уточнюючий розрахунок.
Проте, позивачем декларація з податку на додану вартість за лютий 2015 року подавалась за новою формою, відповідно до наказу Міністерства фінансів України №13 від 23.01.2015 року, де відсутній рядок 21.1, а тому позивачем заповнено рядок 19 та 20.2 декларації, тим самим скориговано залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду та значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду за січень 2015 року.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішення, що оскаржується.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України та п.п.3 п. 5 розділу V Наказу Міністерства Фінансів України №966 від 23.09.2014 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а тому воно підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2015р. по справі № 820/4084/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя П'янова Я.В.
Судді Зеленський В.В. Чалий І.С.
Повний текст ухвали виготовлений 23.07.2015 р.