Справа: № 2-а/2508/8922/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Соловей В.В. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
Іменем України
24 липня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Петрика І.Й.,
Суддів: Борисюк Л.П.,
Ключковича В.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 09 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання нарахування і виплати грошової допомоги, -
ОСОБА_3 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправними дій щодо не здійснення нарахування і виплати щомісячної грошової допомоги пенсіонеру, що проживає на території посиленого радіоекологічного контролю у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 30% від мінімальної заробітної плати, щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, та до Управління пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області про зобов'язання виплатити додаткову пенсію, відповідно до ст. ст. 37, 39, 48, 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 09 грудня 2011 року позовні вимоги задоволено частково.
На вказану постанову Управлінням пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області подано апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області залишено без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Також, на вказану постанову Управлінням праці та соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області подано апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Згідно ст. 183-2 КАС України, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно матеріалів справи, позивач постійно проживає на території, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 липня 1991 року № 106 віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю та є непрацюючим пенсіонером, що не оскаржується відповідачем.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати; - у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати. Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Проте, відповідач всупереч ст. 37 вказаного Закону виплачував позивачу щомісячну грошову допомогу в меншому розмірі, який встановлений постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 № 836, що є неправомірним.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, колегія суддів зазначає, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України, та є пріоритетним у застосуванні.
Таким чином, колегія суддів вважає, що при нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної грошової допомоги застосуванню підлягає ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розмір мінімальної заробітної плати для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.
Згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин) щорічна допомога на оздоровлення особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема інвалідам 3-ї групи виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Всупереч вказаній нормі Закону позивачу нараховування та виплата щорічної допомоги на оздоровлення у 2011 році здійснювалась в меншому розмірі, який встановлений постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 17.07.2005 № 562, що є неправомірним виходячи з наступного.
Згідно ст. 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» Кабінету Міністрів України у 2011 році було надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Разом з тим, Кабінетом Міністрів України не було реалізовано у 2011 році вказані повноваження та не прийнято відповідного нормативно-правового акту, в якому було б закріплено абсолютні суми щорічної допомоги на оздоровлення у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
З огляду на те, що постанова Кабінету Міністрів України, на яку посилається відповідач, була прийнята у 2005 році, колегія суддів вважає, що у ній не враховано та не могло бути враховано межі бюджетних асигнувань, що мали місце у 2011 році.
Таким чином, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 17.07.2005 № 562, та є пріоритетним у застосуванні.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 183-2, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 09 грудня 2011 року залишити без задоволення.
Постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 09 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та відповідно до ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Петрик І.Й.
Судді: Борисюк Л.П.
Ключкович В.Ю.
.
Головуючий суддя Петрик І.Й.
Судді: Ключкович В.Ю.
Борисюк Л.П.