Справа: № 826/4240/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.
Іменем України
22 липня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кобаля М.І.,
суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.
при секретарі: Хмарській К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Відповідач) у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.11.2014 року № 0020491704 та №0020501704.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2015 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі (за текстом апеляційної скарги).
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши представника позивача, що прибув у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29.10.2014, на підставі статті 76 Податкового кодексу України, відповідачем було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на доходи з фізичних осіб позивача, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення ОСОБА_2 ст. 126 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно сплачено суму грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб за листопад 2013 року, лютий-березень 2014 року (сплачено податок пізніше граничного терміну).
Вищезазначені висновки викладені контролюючим органом в акті 29 жовтня 2014 року №3171/26-55-17-04/3265316470 (далі по тексту - акт перевірки).
Відповідно до акту перевірки, на підставі статті 126 Податкового кодексу України, 12.11.2014 податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення (форми «Ш»), а саме:
- №0020491704, яким за затримку на 87 та 52 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 19 842,85 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 3 968,57 грн. за платежем - податок на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування;
- №0020501704, яким за затримку на 22 календарних дня сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 8 741,80 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 874,18 грн. за платежем - податок на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що уточнююча декларація подана позивачем після закінчення граничного терміну подання податкової звітності, у зв'язку з чим, відповідачем, відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, правомірно розрахована штрафна 20% санкція за порушення правил сплати (перерахування) податку.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно з додатком № 5 до податкової декларації про майновий стан та доходи платника податків за 2012 рік від 11.02.2013, сума нарахованого квартального авансового платежу становить 11 062,31 грн.
Погашення вказаного податкового зобов'язання здійснено 12.02.2014, що підтверджується платіжним дорученням від 12 .02.2014 року № 15 на суму 18 218,53 грн.
10.02.2014 року позивачем подано до контролюючого органу звітну податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2013 рік.
Згідно вищезазначеної декларації, позивачем в рядку 07 додатку 05 Декларації, визначено податок на доходи фізичних осіб, що підлягає до сплати в розмірі 15 695,13 грн., граничний термін сплати - 19.02.2014, та розмір авансових платежів по 12 220,21 грн. (рядок 08 додатку 05 Декларації) граничні терміни сплати -14.03.2014 року, 14.05.2014 року, 14.08.2014 року, 14.11.2014 року.
Як зазначено контролюючим органом, з урахуванням переплати платника податку на 13.03.2014 року у сумі 3 439,53грн, сума заборгованості станом на 14.03.2014 року становить 8 780,98 грн.
07.05.2014 року позивачем подано уточнюючу податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2013 рік, відповідно до якої останнім зменшено податкові зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 11 232,74 грн., чим усунено суму податкового боргу.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що уточнююча декларація подана фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 після закінчення граничного терміну подання податкової звітності, у зв'язку з чим, з граничної дати сплати авансового внеску - 14.03.2014 року до дати подання уточнюючої декларації - 07.05.2014 року, якою зменшено самостійно визначену суму податкових зобов'язань, відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України автоматично розрахована штрафна 20% санкція за порушення правил сплати (перерахування) податку.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до п. 177.5. ст. 177 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Згідно із п.п. 177.5.1. п. 177.5 ст. 177 ПК України, авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачуються до бюджету по 25 відсотків щокварталу.
У разі зменшення суми отриманого доходу за попередній календарний квартал поточного року більше ніж на 20 відсотків у порівнянні з розрахунковою очікуваною сумою доходу на такий квартал платник податку має право зменшити суму авансового платежу, що підлягає сплаті у наступний строк, встановлений цим підпунктом, пропорційно зменшенню суми зазначеного доходу. Для такого зменшення суми авансового платежу фізичною особою - підприємцем до настання строку сплати такого авансового платежу до контролюючого органу подається заява у довільній формі, що містить розрахунок зменшення суми авансового платежу та коротке пояснення обставин, що призвели до зменшення суми отриманого доходу.
Правовими положеннями п.п. 177.5.2. п. 177.5 ст. 177 ПК України визначено, що фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набрання чинності цим Кодексом, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Вперше зареєстровані підприємці в податковій декларації також зазначають інформацію про майновий стан та доходи станом на дату державної реєстрації підприємцем. Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені підпунктом 177.5.1 пункту 177.5 цієї статті, що настануть у звітному податковому році.
Згідно із п.п. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 ПК України, остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати.
Надмірно сплачені суми податку підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку або поверненню платнику податку в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Виходячи з аналізу вказаних правових норм вбачається, що фізичні особи - підприємці зобов'язані самостійно нараховувати авансові платежі, які становлять не менш як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік та сплатити їх до бюджету по 25 відсотків щокварталу.
При цьому, суми авансових платежів відображаються у податковій декларації про майновий стан і доходи у рядку 06 додатку 5 до декларації «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності».
Порядок заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи визначається Інструкцією щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи затвердженою Наказом Міністерством фінансів України від 11.12.2013 № 793, зареєстрованим в Мін'юсті України 24 грудня 2013 р. за N 2179/24711 (далі по тексту - Інструкція).
Відповідно до п. 6.10 Інструкції у рядку 06 вказується сума авансових платежів з податку, сплачених платником податку протягом звітного податкового періоду у строки, визначені п.п. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 розділу IV ПК України.
Пунктом 6.11 Інструкції передбачено що у рядку 07.01 вказується сума податку на доходи фізичних осіб - підприємців, що підлягає сплаті до бюджету, у разі якщо за результатами остаточного розрахунку виникають податкові зобов'язання з цього податку. Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно з урахуванням сплачених ним протягом року авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати. Значення рядка 07.01 дорівнює позитивному значенню різниці між значеннями рядка 05 та рядка 06.
Таким чином, нормативно-правовим актом, що регулює порядок заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи чітко передбачено, що розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником з урахуванням саме фактично сплачених протягом року авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб, а не нарахованих у відповідності до раніше поданої декларації та заяв про зменшення суми авансового платежу.
Також, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік, сума податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб на дату сплати - 19.02.2014 року становить 15 895,13 грн.
З урахуванням переплати на 18.02.2014 року на суму 6 953,38 грн., сума заборгованості станом на 19.02.2014 року становить 8 741,75 грн.
Погашення вказаного податкового зобов'язання здійснено 13.03.2014 року, що підтверджується платіжним дорученням від 13.03.2014 року № 22 на суму 12 220,51 грн.
Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Таким чином, відповідно до звітної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 року від 10.02.2014 року, сума податку, що підлягає до сплати до бюджету становить 15 695,13 грн.
У свою чергу, відповідно до уточнюючої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік від 07.05.2014 року, сума податку, що підлягає сплаті до бюджету становить 4 462,39 грн.
Отже, зазначена позивачем сума податку 11 232,74 грн. являє собою різницю між податковими зобов'язаннями звітної та уточнюючої декларацій за 2013 рік.
Таким чином, аналізуючи вищезазначені правові положення чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що позивачем не надано належних доказів та обґрунтувань, які б спростовували висновки викладені в акті перевірки контролюючого органу, який діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та відповідають нормам податкового законодавства.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2015 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі
Головуючий - суддя М.І. Кобаль
судді: О.В. Епель
О.В. Карпушова
.
Головуючий суддя Кобаль М.І.
Судді: Епель О.В.
Карпушова О.В.