Головуючий у 1 інстанції - Волгіна Н.П.
Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.
22 липня 2015 року справа №805/1229/15-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Сіваченка І.В.,розглянувши у порядку письмового провадженняапеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Володарський сортонасінницький завод» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі № 805/1229/15-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Володарський сортонасінницькийзавод»про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -
06 квітня2015 року Управління Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Володарський сортонасінницький завод» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за період січень - березень 2015 року у розмірі 2 374,68грн (а.с. 3-6).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року позовні вимоги управління задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Володарський сортонасінницький завод» на користь Управління Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за період січень-березень 2015 року в розмірі 2 374, 68 грн(а.с. 73-75).
Не погодившись з судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Володарський сортонасінницький завод» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі № 805/1229/15-апро стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області відмовити у повному обсязі,посилаючись на відсутність обов'язку у товариства щодо сплати заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки відповідач з січня 2015 року перейшов на спрощену систему оподаткування четвертої групи - сільськогосподарські товаровиробники, крім того, Товариство зазначило, що оскільки в Товаристві не проводилась атестація робочих місць, то і воно не зобов'язано відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій по Списку № 2 (а.с. 104-105).
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, письмове просили розглянути справу у їх відсутність.(а.с. 107, 108).
10 липня 2015 року Управління надало заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на норми чинного законодавства, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін (а.с. 109-111).
Колегія суддів розглядає дану справу відповідно до вимог ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень представника відповідача на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, щоТовариство з обмеженою відповідальністю «Володарський сортонасінницький завод» (код ЄДРПОУ 02769130), зареєстровано в якості юридичної особи Володарською районною державною адміністрацією Донецької області 21 вересня 2007 року за № 1 240 145 0000 000317; місцезнаходження відповідача: 87000, Донецька обл., Володарський район, смт. Володарське, вул. Пушкіна, буд. 140, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області в якості страхувальника (а.с. 10-15).
Позивачем призначено та виплачено пенсію на пільгових умовах пенсіонеру - ОСОБА_4, який працював в підприємстві відповідача та був зайнятий на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці відповідно до п. "в" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Список № 2), що підтверджується протоколом про призначення пенсії, розпорядженням про перерахунок пенсій, довідкою про підтвердження трудового стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, рішенням комісії позивача з питань підтвердження стажу роботи на посадах, які дають право на призначення стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, відомостями про зарахування пенсії (а.с.16, 17, 24-27, 56-64).
Управлінням Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області складено та надано відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період січень-березень 2015 року на загальну суму 2374,68 грн., що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача про їх отримання (а.с. 19-23).
Як вбачається з матеріалів справи, зазначені розрахунки відповідачем не оскаржені, станом на час розгляду справи не сплачені, що підтверджується карткою особового рахунку відповідача (а.с. 35-37).
При прийнятті спірного судового рішення суд першої інстанції виходив з того, що на Товариство покладено обов'язок відшкодовування управлінню Пенсійного фондуфактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій відповідно до норм чинного законодавства.
Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.
Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України № 1058-IV) передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
На момент набрання чинності Закону України № 1058-IV, питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР), відповідно, п.п. 1 та 2.
Згідно абз. 4 п.1 ст. 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених п.п. 1 та 2 ст. 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Тобто актуальним по даній справі є питання, відноситься відповідач до « платників фіксованого сільськогосподарського податку», які звільняються від відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до Закону України « Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р. № 71-У111 главу другу «фіксований сільськогосподарський податок» розділ Х1У « спеціальні податкові режими» було виключено, а відповідача віднесено в категорію платників єдиного податку четвертої групи, тобто виключене поняття «платникфіксованого сільськогосподарського податку».
З огляду на зазначене,посилання апелянта на те, що у нього відсутній обов'язок щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, у зв'язку з тим, що відповідно до Податкового кодексу України воно з 01 січня 2015 року перейшло на спрощену систему оподаткування четвертої групи - сільськогосподарські товаровиробники, а відшкодування зазначених витрат не входить до складу його податкових зобов'язань, суд вважає необґрунтованими та недопустимими, тому що спірні правовідносини регулюються положеннями Закону України № 1058-IV та Законом № 400/97-ВР, а не Податковим кодексом України.
Відповідно абз. 3 п.1 ч. 1 ст. 4 Закону № 400/97-ВР встановлена ставка збору у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абз. 4 п. 1 ст. 2 цього Закону. Оскільки судом встановлено, що спір стосується стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "б"-"з" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд вважає, що на відповідача у справі покладений обов'язок щодо покриття витрат на виплату та доставку пенсій таким особам.
Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону № 400/97-ВР розроблена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1.
Згідно п. 6.4 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року протягом десяти днів з новопризначених пенсій. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено п. 6.8 Інструкції.
Відповідно до п. 6.10 Інструкції відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідний розрахунок за спірний період (січень-березень 2015 року) управлінням направлявся відповідачу та наданий позивачем у судове засідання(а.с. 19-23).
Як зазначене позивачем, питома вага роботи ОСОБА_4 у відповідача на підприємстві на пільгових умовах складає 63,71% від місячного розміру пенсії, що складає 1242,45 грн. ( пенсія) х63,71%= 791,56 грн., що підлягає відшкодуванню відповідачем. Тобто за період січень-березень 2015 року сума відшкодування складає 2374,68 грн.
Судове рішення про скасування спірних розрахунківне приймалося, сума заборгованості товариством не відшкодована.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, вірно виходив з того, що позивач, повинен відшкодовувати управлінню Пенсійного фондуфактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.
Щодо посилання апелянта на відсутність обов'язку на відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по Списку № 2 у зв'язку з тим, що на товаристві не проводилась атестація робочих місць, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки це не є спірним питанням даної справи та розпорядження про призначення пільгової пенсії не приймалось.
Таким чином, суд вважає, що висновки апелянта є недопустимими та суперечать нормам Кодексу адміністративного судочинства України і які суд не приймає з огляду на положення ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 197, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Володарський сортонасінницькийзавод»- залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі № 805/1229/15-а- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Судді Т.Г.Арабей
І.В. Геращенко
І.В. Сіваченко