Справа: № 810/5231/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Міщук М.С.
22 липня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Доценку О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування вимог, -
27 вересня 2013 року ФОП ОСОБА_5 звернулась до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області (далі УПФ або відповідач), у якому просила:
- визнати протиправними та скасувати вимоги про нарахування сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №Ф283 від 17 травня 2013 року та №Ф2350 від 9 серпня 2013 року;
- зобов'язати УПФ припинити нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у подальшому.
Поставою Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано УПФ вимоги про нарахування сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №Ф283 від 17 травня 2013 року та №Ф2350 від 9 серпня 2013 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі про скасування постанови УПФ посилається на те, що від сплати єдиного внеску звільняються лише особи, які мають статус пенсіонера за віком за положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV) після досягнення віку 60 років, в той час як позивачу пенсія призначена на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року (далі Закон №796-ХІІ), тому позивач не є пенсіонером у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року (далі Закон № 2464-VI).
В частині відмови у задоволенні позову, постанова суду першої інстанції не оскаржена, а тому відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку УПФ та з жовтня 2007 року отримує пенсію за віком довічно, що підтверджується пенсійним посвідчення НОМЕР_1 Серії НОМЕР_2 від 31.10.2007 року).
Крім того, позивач є особою, яка постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю та має відповідне посвідчення Серії НОМЕР_3 (а.с.16).
30 травня 2012 року позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець та має свідоцтво платника єдиного податку Серії НОМЕР_4 (а.с.14-15).
17 травня 2013 року УПФ позивачу направлена вимога №Ф283 про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до вказаної вимоги, у позивача утворилась заборгованість зі сплати такого єдиного внеску за період з січня по березень 2012 рік у сумі 1 194 грн. 03 коп
9 серпня 2013 року відповідачем винесено вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №Ф2350 за період з квітня по червень 2013 року у сумі 1 194 грн. 03 коп.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком (довічно), у зв'язку із чим звільняється від обов'язку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тому відсутні підстави для виставлення відповідачем вимоги про сплату заборгованості з єдиного внеску.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до пенсійного посвідчення НОМЕР_1 Серії НОМЕР_2 від 31.10.2007 року, позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Визначальним для розв'язання цього спору є правильне розуміння положень частини 4 статті 4 Закону № 2464-VІ, якою визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідач вважає, що пенсіонером за віком у розумінні вищенаведеної норми є особа, якій призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважає, що таким пенсіонером може бути особа, якій призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким визначено призначення пенсії особам залежно від досягнення віку.
За загальним правилом пенсію за віком прийнято називати таку пенсію, яка встановлюється з досягненням певного віку та за наявності необхідного стажу роботи. Пенсії за віком поділяються на три види: 1) на загальних підставах; 2) пільгових; 3) спеціальних юридичних підставах (умовах).
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ однією з умов звільнення осіб від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком. Будь-яких застережень в цій нормі та в Законі №2464-VІ не має про те, що під пенсіонерами за віком слід розуміти лише тих осіб, яким призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Положення статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» кореспондуються з положеннями статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відтак, пенсія за віком може бути надана особі, яка не досягла пенсійного віку, встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за умови, якщо остання працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була призначена пенсія за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI визначені необхідні умови для звільнення від сплати єдиного внеску, а саме: особа обрала спрощену систему оподаткування і є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Положеннями вищевказаної статті не передбачено, що саме особи, яким надано пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Таким чином, спростовуються заперечення відповідача стосовно того, що звільнення від сплати єдиного внеску не стосується тих осіб, які отримують інші види пенсійних виплат, не передбачені статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має передбачене частиною 4 статті 4 Закону № 2464-VI право на звільнення від сплати єдиного внеску, адже позивач обрав спрощену систему оподаткування та отримує пенсію за віком, а тому вимоги про сплату боргу є незаконними та підлягають скасуванню.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2014 року у справі №К/800/39118/13.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивач має передбачене частиною 4 статті 4 Закону № 2464-VI право на звільнення від сплати єдиного внеску, адже позивач обрав спрощену систему оподаткування та отримує пенсію за віком.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що позивачем не пропущено місячний строк звернення до суду з оскарженням вимоги №Ф283 від 17.05.2013 року, оскільки позивач дізналася про таку вимогу лише 23.09.2013 року під час ознайомлення із матеріалами своєї пенсійної справи, а з позов звернулась 27.09.2013 року, тобто в межах місячного строку.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді:
.
Головуючий суддя Міщук М.С.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.