Справа: № 712/319/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
16 липня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Мамчура Я.С.,
Шостака О.О.,
при секретарі: Оліщук А. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві Києві апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Черкаської міської ради, Виконавчого комітету Черкаської міської ради, де третя особа ОСОБА_4, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси з адміністративним позовом до Черкаської міської ради, Виконавчого комітету Черкаської міської ради, де третя особа ОСОБА_4, та просила ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Черкаської міської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду її заяви від 19.04.2014 про зняття статусу «службових» з житлових кімнат НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 та передачі вказаних приміщень їй у приватну власність; просила також зобов'язати відповідача прийняти мотивоване рішення по суті зазначених у заяві від 19.04.2014 питань.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 квітня 2015 року позов задоволено частково: зобов'язано виконком Черкаської міської Ради розглянути і прийняти рішення по суті звернення ОСОБА_3 від 19.06.2014 щодо зняття статусу «службової» з НОМЕР_1 АДРЕСА_1. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.
Також не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині встановлених обставин, з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_4, в якій просив змінити постанову суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що в ході судового розгляду справи відповідачем не підтверджено, а тому, відповідно, судом достеменно не з'ясовано, що НОМЕР_1 АДРЕСА_1 має статус «службової».
Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи положення ч.1 ст.195-1 КАС України та те, що 25.06.2015 провадження по справі вже зупинялось з метою витребування додаткових доказів, які були надані лише частково, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за наявними в матеріалах справи письмовими доказами та за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційних скарг і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 19.06.2014 року позивачка звернулась до Черкаської міської ради з проханням прийняти рішення про зняття статусу «службових» з житлових квартир НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в будинку по АДРЕСА_1, та про передачу цих житлових кімнат їй та членам її сім'ї у приватну власність.
Ознайомившись зі змістом наданої Черкаською міською радою відповіді від 10.07.2014 №3407-2 та вважаючи, що бездіяльність Черкаської міської ради щодо неприйняття рішення про виключення із числа службових кімнат НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в гуртожитку по АДРЕСА_1 є протиправною, не ґрунтується на положеннях чинного законодавства та порушує її конституційні права та інтереси, ОСОБА_3 звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки виключення жилого приміщення з числа службових провадиться рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, відповідачем протиправно не вирішено питання щодо наявності або відсутності підстав до виключення із числа «службових» квартири НОМЕР_1 в будинку по АДРЕСА_1. В решті суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що позивачка не зверталась у встановленому законом порядку до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради як повноважного органу на вирішення питань про наявність/відсутність підстав до приватизації кімнати НОМЕР_2 в будинку по АДРЕСА_1.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 15 Житлового кодексу Української РСР виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті приймають рішення про включення жилих приміщень до числа службових.
У п. 16 постанови Ради міністрів Української РСР «Про службові жилі приміщення» від 04.02.1988 № 37 (далі - Постанова) зазначено, що службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації, у віданні якої ці приміщення знаходяться, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація.
У рішенні зазначається, яку займає посаду або виконує роботу особа, якій надається службове жиле приміщення, склад її сім'ї, розмір приміщення, що надається, кількість кімнат у ньому та адреса.
Згідно з ч. 1 ст. 122 Житлового кодексу Української РСР на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане жиле приміщення.
Відповідно до ч. 2 п. 6 Постанови виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Аналогічні положення викладені в пункті 16 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396.
Цим Положенням передбачено, що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію (п. 17).
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Придніпровської районної ради народних депутатів у м. Черкаси від 28.03.1990 №63 квартиру НОМЕР_1 в будинку по АДРЕСА_1 було передано двірнику ОСОБА_5 як службову.
Рішенням виконавчого комітету Придніпровської районної ради народних депутатів у м. Черкаси від 19.06.1996 №252 вказана квартира була передана двірнику ОСОБА_6 (матері позивачки). Вказаним рішенням також зазначено, що дана квартира закріплена за РЕУ-1 як службова.
26 Червня 1996 ОСОБА_6 було видано ордер на вищеозначене житлове приміщення за НОМЕР_3.
Рішенням Черкаської міської ради від 26.06.2003 №3-531 «Про перелік об'єктів права міської комунальної власності та уповноваженим органів, яким вони передаються в оперативне управління» гуртожиток по АДРЕСА_1 було передано у власність територіальної громади м.Черкаси.
Таким чином, вирішення питання щодо зняття статусу «службової» з квартири НОМЕР_1 в будинку по АДРЕСА_1 належить саме до компетенції виконавчого комітету Черкаської міської ради, а саме приміщення є власністю територіальної громади, - з огляду на що колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що бездіяльність відповідача щодо прийняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 від 19.04.2014 про зняття статусу «службових» з вищевказаної квартири є протиправною.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що наявність статусу «службової» у квартири НОМЕР_2 не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.
Напроти, у відповіді виконавчого комітету Черкаської міської ради від 10.07.2014 №3407-2 зазначено про те, що квартира НОМЕР_2 перебуває у користуванні позивачки на підставі рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 20.03.2006.
З метою повного та всебічного розгляду справи, судом апеляційної інстанції ухвалою від 25.06.2015 було витребувано від Придніпровського районного суду міста Черкаси рішення від 20.03.2006. Однак, вказане рішення також не містить жодної вказівки та те, що спірна житлова квартира є службовою, що позбавляє суд можливості надати правову оцінку бездіяльності відповідача щодо прийняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 від 19.04.2014 про зняття статусу «службових» з вищевказаної квартири.
Таким чином, за відсутності відомостей про віднесення квартири НОМЕР_2 до числа службових, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку повноважним органом щодо вирішення питання про приватизацію є Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_4, колегія суддів зазначає, що вони є необґрунтованими, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, більше того спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 квітня 2015 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 21 липня 2015 року.
.
Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.
Судді: Мамчур Я.С
Шостак О.О.