Справа: № 810/1654/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г.
Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
16 липня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.,
при секретарі Дешко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» до Київської митниці Державної фіскальної служби України про скасування рішень, -
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.
В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 16.10.2013р. між компанією Guizhou Tyre I/E Co., Ltd. (продавець) та ТОВ "Дельта - 2010" (покупець) було укладено контракт № GT-DE/2013-1016, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує шини, камери, обвідні смужки, ущільнювальні кільця (товар) на умовах поставки FOB або CFR, або CIF, або CIP, або DAP, відповідно до Incoterms 2000, відповідно до інвойсів, які є невід'ємною частиною даного контракту.
Також умовами контракту та інвойсом № 14090683001 від 12.09.2014р. передбачено, що поставка Товару здійснюється на умовах FOB Shenzhen, тобто фрахт (витрати на транспортування до кордону України) оплачує позивач.
Постачальник надав позивачу інвойс №14090683001 від 12.09.2014р., на поставку 329 шт. шин, всього на загальну суму 38 279,50 дол. США., крім того інвойсом №14090683001 від 12.09.2014р. передбачено оплата страхування товару на суму 89,71 дол. США, що разом в сумі складає 38 369,21 дол. США.
20.10.2014р., позивач подав відповідачу вантажну митну декларацію (МД) № 125130005.2014.548188 щодо розмитнення нових вантажних автомобільних пневматичних гумових шин марки ADVANCE, для вантажних автомобілів в кількості 329 шт., ввезених на підставі контракту № GT-DE/2013-1016 від 16 жовтня 2013 року, укладеного позивачем з китайським постачальником Guizhou Tyre I/E Co., Ltd.
21 жовтня 2014 року, позивач отримав від відповідача рішення про коригування митної вартості товарів № 125130005/2014/610087/2 від 21.10.2014р. та Картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № 125130005/2014/00168 від 21.10.2014р.
Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив суд скасувати рішення митного органу щодо коригування митної вартості товару.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів за шостим (резервним) методом, оскільки відповідачем надано достатньо належних документів які підтверджують заявлену в митній декларації ціну товару.
Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення врегульовані статтями 266 - 273 Митного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.08 р. «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06р. №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження».
З сукупного аналізу ст.ст. 259-262 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом. Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Згідно з приписами ст. 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.10 Постанови №1766, відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товару, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 16.10.2013р. між компанією Guizhou Tyre I/E Co., Ltd. (продавець) та ТОВ "Дельта - 2010" (покупець) було укладено контракт № GT-DE/2013-1016, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує шини, камери, обвідні смужки, ущільнювальні кільця (товар) на умовах поставки FOB або CFR, або CIF, або CIP, або DAP, відповідно до Incoterms 2000, відповідно до інвойсів, які є невід'ємною частиною даного контракту.
Відповідно до умов вказаного контракту, кількість, ціна та перелік товарів, які повинні бути поставлені позивачу, відображаються в інвойсах, які є невід'ємною частиною вказаного контракту.
Також умовами контракту та інвойсом № 14090683001 від 12.09.2014р. передбачено, що поставка Товару здійснюється на умовах FOB Shenzhen, тобто фрахт (витрати на транспортування до кордону України) оплачує позивач.
Постачальник надав позивачу інвойс №14090683001 від 12.09.2014р., на поставку 329 шт. шин, всього на загальну суму 38 279,50 дол. США., крім того інвойсом №14090683001 від 12.09.2014р. передбачено оплата страхування товару на суму 89,71 дол. США, що разом в сумі складає 38 369,21 дол. США.
Позивач сплатив на рахунок постачальника суму інвойсу №14090683001 від 12.09.2014р., до контракту № GT-DE/2013-1016 від 16 жовтня 2013 року у розмірі 38 369,21 дол. США, як попередню оплату за партію товару, про що банком 22.09.2014р. було зроблено відповідну відмітку на інвойсі №14090683001 від 12.09.2014р.
Таким чином, у відповідності до платіжного доручення в іноземній валюті № 366 від 18.09.2014р. по контракту № GT-DE/2013-1016 від 16 жовтня 2013 року здійснена попередня оплата по інвойсу №14090683001 від 12.09.2014р. на загальну суму 38 369,21 дол. США.
20.10.2014р., позивач подав відповідачу вантажну митну декларацію (МД) № 125130005.2014.548188 щодо розмитнення нових вантажних автомобільних пневматичних гумових шин марки ADVANCE, для вантажних автомобілів в кількості 329 шт., ввезених на підставі контракту № GT-DE/2013-1016 від 16 жовтня 2013 року, укладеного позивачем з китайським постачальником Guizhou Tyre I/E Co., Ltd.
Разом з митною декларацією, 20.10.2014 року позивач надав відповідачу наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами 125/2012/0001072 від 17.03.2014 p.; міжнародну CMR№ 1013 від 19.10.2014 p.; коносамент SHASEA090260 від 14.09.2014р.; платіжне доручення в іноземній валюті № 366 від 18.09.2014р.; лист - підтвердження вартості перевезення товару (транспортні витрати) Б/Н від 24.09.2014р.; прайс-лист виробника б/н від 04.08.2014 p.; прайс-лист виробника від 15.09.2014 p.; висновок про вартість характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №3606 від 17.10.2014 p.; страховий поліс №20203252010014001245 від 12.09.2014 p.; інвойс (фактура) № 14090683001 від 12.09.2014р.; пакувальний лист № 14090683001 від 12.09.2014р.; контракт (зовнішньоекономічний договір) № GT-DE/2013-1016 від 16.10.2013 р.; договір (контракт) про перевезення №1911-13 від 19.11.2013 p.; сертифікат відповідності UA1.009.0013492-14 від 03.03.2014 p.; інформація про радіологічний контроль товару 2761 від 14.09.2014р.; сертифікат про походження ССРІТ 141152064 14С5200А0028/00 від 15.09.2014р.; митна декларація країни відправлення 530420140045692678 від 09.09.2014р.
Сума поставленого позивачу товару за інвойсом № 14090683001 від 12.09.2014р. складає 38 369,21 дол. США, в тому числі витрати на страхування товару в розмірі 89,71 дол. США, що в гривневому еквіваленті (виходячи з того, станом на 21 жовтня 2014 року офіційний курс НБУ гривні до долара США складає 12,95116600 грн. за 1,00 долар США), що на момент декларування становило 496 926,00 грн. Вартість витрат на транспортування з SHEKOU (Китай) в порт Одеса (Україна), по коносаменту SНАSЕА090260 від 14.09.2014р., складає 32 750,00 грн., отже для визначення митної вартості, позивач додав до ціни інвойсу транспортні витрати, що в сумі склало 529 676,01 грн.
Проте, під час розгляду документів наданих до митного оформлення товару у посадової особи відділу митного оформлення виникли сумніви щодо митної вартості визначеної позивачем.
Так, під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення встановлено, що документи, подані до митного оформлення відповідно до ч. 2 ст. 5З Митного кодексу України, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та містили розбіжності, а саме: не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, зокрема: «експертний висновок не враховує аналіз цін виробників аналогічної продукції на ринку, не враховані всі витрати до кордону України відповідно до рахунку на перевезення). Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних, (аналогічних) товарів не застосовуються у зв'язку з невиконанням вимог ст. 59-60 МКУ.».
Тому, відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, при митному оформленні товарів декларанту запропоновано надати додаткові документи, а саме: 1) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. 2) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Враховуючи те, що вимоги ст.. 53 Митного кодексу України декларантом виконано не в повному обсязі, а саме запитувані документи, Київська Митниця ДФС відмовила у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № 125130005/2014/610087/2 від 21.10.2014р. та Картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № 125130005/2014/00168 від 21.10.2014р.
Так, пунктом 2 (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі ГАТТ) встановлено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару. Згідно з пунктом 2 (b) статті під «дійсною вартістю» повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.
Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.
Таким чином, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.
Згідно із ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ ніщо не повинно тлумачитися так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що визначення митної вартості здійснювалося відповідно до вимог ст. 266 Митного кодексу України шляхом послідовного використання методів визначення митної вартості 2-6 (ст.ст. 268-273 Митного кодексу України).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів застосовується в разі ввезення товарів у відповідний період з однаковими ознаками, а саме: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; - виробник.
Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів застосовується в разі ввезення товарів у відповідний період враховуючи такі ознаки: якість, наявність торгової марки, їх репутація на ринку.
Відповідно до ст. 60 Митного кодексу України, під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Так, методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не використовувалися відповідачем у зв'язку з відсутністю інформації щодо митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Для використання методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості, у митного органу була відсутня інформація щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України одночасно або у час, максимально наближений до часу ввезення, або на найбільш ранню дату після ввезення товарів, які оцінюються, але до сплину 90-денного строку.
Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не був використаний у зв'язку з тим, що позивачем не були надані документи на основі яких можливо застосувати даний метод: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.
Враховуючи викладене, митним органом був застосований резервний метод визначення митної вартості.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з твердженнями відповідача про неможливість застосування у спірних правовідносинах першого, другого, третього, четвертого та п'ятого методів визначення митної вартості товару, оскільки позивачем не було надано документів, які були визначені митним органом у ході митних консультацій, а тому визнає, що відповідачем обґрунтовано, саме за наведених обставин, застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України - задовольнити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року - скасувати, та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» до Київської митниці Державної фіскальної служби України про скасування рішень - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Кузьменко В. В.
Степанюк А.Г.