Справа: № 826/1033/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
09 липня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Дешко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тітал» та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тітал» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0009452201 від 12.09.2014 та №0009462201 від 12.09.2014, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведена документальна виїзна перевірка ТОВ «Компанія Тітал» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з ПП «Калка», ТОВ "ТД «Аларкон», ТОВ «Кренфорд ЛТД», ТОВ «Тексоіл», ТОВ «Інмарко ЛТД» за період діяльності з 01.05.2011 по 30.06.2014.
За результатами перевірки складено акт від 22.08.2014 № 390/1-22-01/24571799, яким встановлені наступні порушення: ч. 1-6 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні товарів (послуг) у ТОВ «Дек Україна»; п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 3701675 грн., у тому числі за 2012 рік на суму 781395 грн., за 2013 рік на суму 2920280 грн.; п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 580435 грн., в тому числі за липень 2013 року на суму 206228 грн., за вересень 2013 року на суму 36833 грн., за жовтень 2013 року на суму 181095 грн.
На підставі акта перевірки від 22.08.2014 № 390/1-22-01/24571799 відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 12.09.2014: № 0009462201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 870652,50 грн., № 0009452201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1078419,00 грн.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями та діями податкового органу, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просив суд визнати такі дії протиправним та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не було надано суду будь-яких належних доказів нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання документів щодо цих правочинів не уповноваженими на те особами. Однак, судом відмовлено в задоволенні частини позовних вимог по взаємовідносинах з контрагентом позивача, оскільки останнім не надано аргументованих документальних підтверджень щодо цих взаємовідносин.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З сукупного аналізу підпунктів 14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вбачається, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Згідно із пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України, при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06.05.2014 по справі 752/6025/14-к провадження № 1-кс/752/1273/14 було накладено арешт на майно, яке було вилучено під час проведення обшуку в приміщенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Тітал».
Відповідно до акта від 22.08.2014 № 390/1-22-01/24571799, перевірка ТОВ «Компанія Тітал» була проведена на підставі наступних документів:
1) ПП «Калка»: договорів № 120920Т від 20.09.2012, № 121026Т від 26.10.12, № 121022T від 22.10.12, № 21105T від 05.11.12 (вилучені, відповідно до ухвали слідчого) та № 121015Т від 15.10.12 (не вилучений); специфікації до договору від 20.09.2012 (вилучена, відповідно до ухвали слідчого); картки рахунку 631 за період з 01.05.2011 по 30.06.2014; податкових накладних № 23 від 16.10.2012, № 22 від 09.11.2012, № 396 від 30.11.2012, № 57 від 12.11.2012, № 397 від 30.11.2012 (не вилучені); видаткових накладних № 844, № 845 від 30.11.2012, № 463 від 12.11.2012, № 344 від 09.11.2012, № 193 від 16.10.2012 (не вилучені);
2) ТОВ «ТД «Аларкон»: договорів зі специфікаціями № 19 від 21.06.2013 (вилучений, відповідно до ухвали слідчого) та № 18 від 21.06.2013, № 25 від 29.08.2013 (не вилучені); картки рахунку 631 за період з 01.05.2011 по 30.06.2014; реєстру банківських виписок; податкових накладних № 6, № 7 від 08.07.2013 (вилучені, відповідно до ухвали слідчого) та № 2 від 03.09.2013 (не вилучена); видаткових накладних № 432, № 433 від 23.09.2013, № 1096 від 17.10.2013 (не вилучені);
3) ТОВ «Кренфорд ЛТД»: договору зі специфікацією № 04-1807 від 18.07.2013 (не вилучений); картки рахунку 631 за період з 01.05.2011 по 30.06.2014; реєстру банківських виписок; податкових накладних № 540, № 541, № 542 від 29.07.2013 (не вилучені); видаткової накладної № 410 від 20.09.2013 (не вилучена);
4) ТОВ «Тексоіл»: договорів зі специфікаціями № 34-п від 19.08.2013 (вилучений, відповідно до ухвали слідчого) та № 41 від 27.08.2013 (не вилучений); картки рахунку 631 за період з 01.05.2011 по 30.06.2014; реєстру банківських виписок; податкових накладних № 559, № 560, № 561, № 562, № 563, № 564, № 565, № 566, №567, № 568, № 569, № 570, № 571, № 572, № 573, № 574, № 575, № 576 від 12.09.2013 (не вилучені); видаткових накладних № 559, № 560, № 561, № 562, № 563, № 564, № 565, № 566, №567, № 568, № 569, № 570, № 571, № 572, № 573, № 574, № 575, № 576 від 12.09.2013 (не вилучені);
5) ТОВ «Інмарко ЛТД»: договорів зі специфікаціями № 26 та № 27 від 09.09.2013 (не вилучені); картки рахунку 631 за період з 01.05.2011 по 30.06.2014; реєстру банківських виписок; податкових накладних № 3, № 4 від 01.10.2013 (не вилучені); видаткових накладних № 31, № 32 від 16.12.2013 (не вилучені).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.
Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до ст.. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем вже було перевірено взаємовідносини ТОВ «Компанія Тітал» з ТОВ «Інмарко ЛТД», а саме: в акті перевірки від 26.02.2014 № 405/1-26-50-15-02-24571799 зазначено, що ТОВ «Компанія Тітал» завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року на суму 181094,67 грн. на підставі податкових накладних № 3, № 4 від 01.10.2013.
Однак, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.08.2014 по справі № 826/10956/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015, було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.03.2014 № 00001061502, яке було винесене на підставі акта перевірки від 26.02.2014 № 405/1-26-50-15-02-24571799 та, яким було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року на суму 181095 грн.
Проте, як вбачається з розрахунку податкових зобов'язань донарахованих позивачу на підставі висновків акта перевірки від 22.08.2014 № 390/1-22-01/24571799, було донараховано суму податку на додану вартість за жовтень 2013 року в розмірі 181095 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Інмарко ЛТД» та застосовані штрафні санкції в розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.08.2014 по справі №826/10956/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015, було встановлено реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Компанія Тітал» та ТОВ «Інмарко ЛТД».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем було протиправно донараховано позивачу за жовтень 2013 року суму податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Інмарко ЛТД».
Відповідно до розрахунку податкових зобов'язань донарахованих позивачу на підставі висновків акта перевірки від 22.08.2014 № 390/1-22-01/24571799, позивачу по взаємовідносинах з ПП «Калка» за листопад 2012 року були донараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 156279 грн. та з податку на прибуток в розмірі 164093 грн.
Згідно із актом від 29.11.2013 № 404/1-22-01/24571799 взаємовідносини між ТОВ «Компанія Тітал» та ПП «Калка» за період діяльності з 01.10.2012 по 31.12.2012 вже досліджувалися, проте, позивачу не були здійсненні донарахування по взаємовідносинах з ПП «Калка», що підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.03.2015 № К/800/62693/14 (витрати по господарських взаємовідносинах з ПП «Калка» не враховувались) та пунктом 3 висновків акта від 29.11.2013 № 404/1-22-01/24571799 (відсутні донарахування за листопад 2012 року).
Відтак, повторність донарахування грошових зобов'язань ТОВ «Компанія Тітал» за листопад 2012 року з податку на додану вартість в розмірі 156279 грн. та з податку на прибуток в розмірі 164093 грн. спростовуються ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.03.2015 № К/800/62693/14 та пунктом 3 висновків акта від 29.11.2013 № 404/1-22-01/24571799.
Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Компанія Тітал» та ПП «Калка», хоча договір № 121015Т від 15.10.12, податкові накладні № 23 від 16.10.2012, № 22 від 09.11.2012, № 396 від 30.11.2012, № 57 від 12.11.2012, № 397 від 30.11.2012, видаткові накладні № 844, № 845 від 30.11.2012, № 463 від 12.11.2012, № 344 від 09.11.2012, № 193 від 16.10.2012 не були вилучені у позивача.
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем вже досліджувались господарські операції між ТОВ «Компанія Тітал» та ТОВ «ТД «Аларкон» за липень 2013 року, що підтверджується актом від 26.02.2014 № 405/1-26-50-15-02-24571799, в якому зазначено, що звіркою товариство документально підтвердило реальність здійснення господарських відносин з платниками податків у липні 2013 року.
В той же час, в акті перевірки від 22.08.2014 № 390/1-22-01/24571799 відповідач дійшов висновку, що реальність даних господарських відносин не підтверджена документально, а тому позивачеві було донараховано грошові зобов'язання за липень 2013 року з податку на додану вартість в розмірі 106760,00 грн., з податку на прибуток в розмірі 101422,00 грн. та за вересень 2013 року з податку на додану вартість в розмірі 36833,00 грн., з податку на прибуток в розмірі 34991,35 грн.
Отже, висновки податкового органу про фіктивність операцій між ТОВ «Компанія Тітал» та ТОВ «ТД «Аларкон» за липень 2013 року спростовується актом від 26.02.2014 № 405/1-26-50-15-02-24571799, а тому відповідачем було протиправно здійснено донарахування позивачеві податкових зобов'язань за даний період.
Проте, судом було встановлено, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «ТД «Аларкон» за вересень 2013 року, хоча договори № 18 від 21.06.2013, № 25 від 29.08.2013, податкова накладна № 2 від 03.09.2013 та видаткові накладні № 432, № 433 від 23.09.2013, № 1096 від 17.10.2013 не були вилучені у позивача.
Позивачем не надано суду доказів на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Тексоіл», хоча договір № 41 від 27.08.2013, податкові накладні № 559, №560, № 561, № 562, № 563, № 564, № 565, № 566, № 567, № 568, № 569, № 570, № 571, №572, № 573, № 574, № 575, № 576 від 12.09.2013 та видаткові накладні № 559, № 560, №561, № 562, № 563, № 564, № 565, № 566, № 567, № 568, № 569, № 570, № 571, № 572, №573, № 574, № 575, № 576 від 12.09.2013 не були вилучені, відповідно до протоколу обшуку від 29.04.2014 та ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06.05.2014 по справі 752/6025/14-к провадження № 1-кс/752/1273/14.
Також, позивачем не надано суду доказів на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Кренфорд ЛТД», хоча договір зі специфікацією № 04-1807 від 18.07.2013, податкові накладні № 540, № 541, № 542 від 29.07.2013 та видаткові накладні № 410 від 20.09.2013 не були вилучені у ТОВ «Компанія Тітал».
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з протоколу обшуку від 29.04.2014 та ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06.05.2014 по справі №752/6025/14-к провадження № 1-кс/752/1273/14 у ТОВ «Компанія Тітал» було здійснено обшук та вилучено ряд первинних документів.
Крім того, позивач, посилаючись на вилучення доказів, не надав суду жодних доказів, а саме: договорів, податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортних накладних, карток рахунку 631 за період діяльності з 01.05.2011 по 30.06.2014, банківських виписок для підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Калка», ТОВ «ТД «Аларкон», ТОВ «Кренфорд ЛТД», ТОВ «Тексоіл».
Проте, судом було встановлено, що у ТОВ «Компанія Тітал» була вилучена не вся первина документація, а лише її частина, про що було зазначено судом у переліку документів, які були використані відповідачем під час проведення перевірки.
Крім того, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач мав можливість сформувати та надати суду картки рахунку 631 за період діяльності з 01.05.2011 по 30.06.2014, як і мав можливість надати суду банківські виписки по рахункам для підтвердження оплати ТОВ «Компанія Тітал» товарів (робіт, послуг), отриманих від ПП «Калка», ТОВ «ТД «Аларкон», ТОВ «Кренфорд ЛТД», ТОВ «Тексоіл» за період діяльності з 01.05.2011 по 30.06.2014.
Проте, ТОВ «Компанія Тітал» не надало суду жодних доказів для підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Калка», ТОВ «ТД «Аларкон», ТОВ «Кренфорд ЛТД», ТОВ «Тексоіл», як і не надало доказів, що позивачем вживалися заходи для відновлення вилучених документів шляхом звернення до контрагентів з проханням надати копії договорів та первинних документів на підтвердження їх виконання.
З підстав вище викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Таким чином, доводи апеляційних скарг спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тітал» та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Степанюк А.Г.
Василенко Я.М.