Головуючий у 1 інстанції - Голубова Л.Б.
Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.
21 липня 2015 року справа №805/1580/15-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Сухарька М.Г., Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А.,
розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду апеляційну скаргу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 р. у справі № 805/1580/15-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.01.2014 року №0000251703/0/945,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 січня 2014 року № 0000251703/0/945. Заявлені вимоги позивач обґрунтував безпідставністю висновків фіскального органу, викладених в акті документальної позапланової невиїзної перевірки № 32/17-0/2237603394 від 14 січня 2014 року про порушення п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого було завищено податковий кредит з податку на додану вартість за липень-серпень 2013 року в розмірі 70891,51 грн. по взаємовідносинам з постачальником - ТОВ "ДОНБАС ОІЛ" за правочином, визнаним податковою інспекцією нікчемним.
На підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 14 січня 2014 року податковим повідомленням-рішенням від 29 січня 2014 року № 0000251703/0/945 позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 70891,51 гривень за липень-серпень 2013 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 35445,76 грн. При проведенні перевірки встановлено порушення які полягають в тому, що податкові накладні, виписані ТОВ "ДОНБАС ОІЛ" підлягають виключенню зі складу податкового кредиту ФОП ОСОБА_4, оскільки податковою інспекцією договір постачання нафтопродуктів № 03/01-07 від 03 січня 2013 року, укладений між позивачем та його постачальником - ТОВ "ДОНБАС ОІЛ" визнаний нікчемним на підставі ст. 216 Цивільного кодексу України. Таке порушення при формуванні податкового кредиту призвело, на думку фіскального органу, до завищення заявленого позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 70891,51 гривень за липень-серпень 2013 року.
Позивач не погоджується з доводами податкового органу, вважає, що податкові накладні, виписані його постачальником та включені ним до складу податкового кредиту у липні-серпні 2013 року виготовлені у відповідності до приписів Податкового кодексу України, вважає висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 32/17-0/2237603394 від 14 січня 2014 року неправомірними, а винесене на його підставі податкове повідомлення-рішення від 29 січня 2014 року № 0000251703/0/945 незаконним, просить його скасувати.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення від 29 січня 2014 року № 0000251703/0/945.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції і подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року та ухвалити нову постанову якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В апеляційній скарзі відповідач вказав на порушення судом першої інстанції при ухваленні постанови, норм матеріального права. Так, між позивачем та ТОВ «Донбас-Оіл» був укладений Договір № 03/01-07 від 03.01.2013 року, в якому мали місце певні невідповідності, а саме в реквізитах Договору не вказана адреса покупця, що унеможливлює встановлення фактичного місця постачання та зберігання товару. Крім того, до перевірки позивачем не було надано сертифікати якості. Вказані порушення свідчать на відсутність мети здійснення господарської діяльності і нікчемність правочину.
Всі особи які беруть участь у справі, до апеляційного суду не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно пункту 2 частини першої статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 17 жовтня 1996 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію НОМЕР_1 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, він перебуває на податковому обліку у Мар'їнській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області з 17 жовтня 1996 року. ФОП ОСОБА_4 є платником податку на додану вартість, що доведено відповідним свідоцтвом від 09 липня 2003 року № 57810741.
Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 в частині правомірності включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 липня 2013 року по 31 серпня 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ "ДОНБАС-ОІЛ", про що складено акт від 14 січня 2014 року № 32/17-0/2237603394.
Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 70891,51 гривень, у тому числі: за липень 2013 року в розмірі 35241,39 гривень та за серпень 2013 року в розмірі 35650,12 гривень.
Крім того, відповідачем встановлено порушення ст. 216 Цивільного кодексу України, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тому ФОП ОСОБА_4 у перевіряємому періоді безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ у зв'язку з придбанням ТМЦ згідно нікчемного правочину з ТОВ "ДОНБАС-ОІЛ".
Також перевіркою не підтверджено реальність проведення господарських операції з контрагентом-постачальником ТОВ "ДОНБАС-ОІЛ" з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.
Разом, з тим, в акті перевірки не зазначено, що спірні податкові накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто, цей факт не є спірною обставиною, а лише вказано, що податковий кредит позивача не підтверджено виключно через визнання фіскальним органом нікчемним договору постачання нафтопродуктів контрагентом позивача - ТОВ "ДОНБАС-ОІЛ".
В акті перевірки зроблений аналіз витребуваних довідок і проаналізувавши ланцюг постачання - придбання товарів у попереднього контрагента - ТОВ "ОМЕГА-СЕРВІС", державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області встановлює нереальність здійснення господарської діяльності і участі підприємств у схемах ухилення від оподаткування, тобто правомірність формування податкового кредиту позивача фіскальним органом встановлена, зокрема, шляхом співставлення податкових зобов'язань його постачальника - ТОВ "ДОНБАС-ОІЛ" з його попереднім контрагентом - ТОВ "ОМЕГА-СЕРВІС".
Сторонами також не спростовується факт отримання позивачем десяти податкових накладних від ТОВ "ДОНБАС-ОІЛ", які було включено до складу податкового кредиту у липні-серпні 2013 року. В акті перевірки не вказано, що зазначеним постачальником порушено порядок заповнення податкових накладних чи вони не зареєстровані в ЄРПН.
Відповідач фактично виключив зі складу податкового кредиту позивача за липень-серпень 2013 року з причин визнання нікчемним договору постачання нафтопродуктів, про що прямо зазначив у акті.
Виходячи з висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 14 січня 2014 року № 32/17-0/2237603394 фіскальним органом винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 29 січня 2014 року № 0000251703/0/945 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 70891,51 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 35445,76 гривень.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту у липні-серпні 2013 року сум ПДВ у загальному розмірі 70891,51 гривень по податкових накладних, виписаних постачальником нафтопродуктів ТОВ "ДОНБАС-ОІЛ" з підстав визнання угоди нікчемною, є неправомірними.
Податковий кодекс України визначає податкову накладну, як єдиний документ, який підтверджує суми податкового кредиту і на підставі якого платник податків має право формувати податковий кредит. При цьому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від факту декларування та сплати контрагентом його зобов'язань.
Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у липні-серпні 2013 року, виписані контрагентом, який на момент спірних правовідносин був зареєстрований платником ПДВ, що не спростовано в акті перевірки відповідачем та зареєстровані в ЄРПН.
Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За приписами частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не актами перевірки.
Вказані в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, який здійснив перевірку, оскільки висновки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку. Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.
Така ж правова позиція визначена в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.
Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.
Відповідачем зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом, що є тільки припущенням.
Суд зауважує, що висновки документальної позапланової невиїзної перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог діючого податкового законодавства.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03 січня 2013 року між ФОП ОСОБА_4 (покупець) та ТОВ "ДОНБАС-ОІЛ" (постачальник) було укладено договір № 03/01-07 постачання нафтопродуктів. На виконання вказаного договору постачальником виписувались видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів та податкові накладні, які наявні в матеріалах справи.
Оплата за придбане дизельне паливо здійснювалася з поточного рахунку позивача, відкритому у ПАТ "ПроКредіт Банк", про що свідчить відповідна виписка.
Крім того, між сторонами спірного договору постачання було здійснено звірку взаємних розрахунків за липень та серпень 2013 року, про що складено відповідні акти.
Таким чином, первинними документами, наданими позивачем підтверджено реальність укладеного договору постачання нафтопродуктів від 03 січня 2013 року № 03/01-07 та правомірність виписаних спірних податкових накладних, а позбавлення позивача права на формування податкового кредиту у липні-серпні 2013 року є протиправним. Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 січня 2014 року № 0000251703/0/945.
На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у справі № 805/1580/15-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 січня 2014 року № 0000251703/0/945- залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у справі № 805/1580/15-а - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Колегія суддів М.Г. Сухарьок
Т.Г. Гаврищук
А.А. Блохін