"20" грудня 2010 р. справа № 2а-490/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Уханенка С.А. Суховарова А.В.
при секретарі судового засідання: Ліненко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ДАІ ОСОБА_2, Управління ОСОБА_3 України в м. Києві про скасування постанови по справі про притягнення до адміністративної відповідальності, -
У березні 2010 року позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до інспектора ДПС ДАІ ОСОБА_2, Управління ОСОБА_3 України в м. Києві, в якому просив суд визнати протиправними дії інспектора ДПС ДАІ ОСОБА_2; визнати недійсною постанову серії АА №138619 по справі про адміністративне правопорушення від 27.02.2009 року та скасувати її; закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2010 року та задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясовано всіх обставин, що мають значення для справи.
Заперечень на апеляційну скаргу відповідач до суду не подавав.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явились, клопотань про розгляд справи за їх участі до суду не надходило, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 27 лютого 2010 року інспектором ДПС ДАІ ОСОБА_2 було складено адміністративний протокол про адміністративне правопорушення серії АА №251832, відповідно до якого, позивач 27 лютого 2010 року, керуючи автомобілем «Тойота»д.н. НОМЕР_1 в місті Києві на перехресті вулиць Дмитрівська та Воровського, здійснив поворот праворуч на вимкнену додаткову зелену секцію світлофора, чим порушив п.8.7.3 ПДР України (а.с.4).
На підставі цього протоколу 27 лютого 2010 року було винесено постанову серії АА №138619 по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП за вчинене правопорушення та накладено штраф у розмірі 425,00 грн. (а.с.5).
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в межах наданих повноважень, з урахуванням усіх істотних обставин справи, з додержанням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не було надано суду доказів того, що дії відповідача є неправомірними, винесена постанова є необґрунтованою та безпідставною.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частина 2 статті 122 КАС України передбачає відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди. Скоєння даного правопорушення тягне за собою накладення штрафу від 25 до 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.8.7.3 «з»Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001р., вимкнений сигнал додаткової секції забороняє рух у напрямку, вказаному її стрілкою (стрілками).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст..256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення, в тому числі, зазначаються пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, які також є доказом у справі, як це передбачено ст.251 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення від 27.02.2010р. позивачем, якому була надана можливість власноручно викласти свої пояснення щодо обставин скоєного правопорушення, в графі «Пояснення порушника»зазначив наступне: «З протоколом не згоден. Починав поворот на дозволений сигнал світлофора (тобто зелена стрілка). Пропускав пішохода на повороті».
Вказані обставини відповідачем іншими доказами не спростовані, і, відповідно, доказів того, що оскаржена постанова прийнята з урахуванням усіх істотних обставин, що мають значення для прийняття рішення, відповідачем не надано.
Виходячи з того, що для суду будь які належні докази (протокол про адміністративне правопорушення чи поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності) не мають переваги один перед одним та з урахуванням вимог ч.2 ст.71 КАС України, коли в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не надано беззаперечних доказів, які б свідчили про правомірність прийнятого ним рішення, насамперед про його обґрунтованість, безсторонність, як це передбачено ч.3 ст.2 КАС України.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині закриття провадження у справі, то вони задоволенню не підлягають, оскільки , відповідно до ч.3 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень, а тому прийняття рішення щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення може лише орган чи повноважена особа, яка вирішує питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст.202, 205, 207 КАС України колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2010 року - скасувати та прийняти нову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Постанову АА №138619 від 27.02.2010 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді 425 гривень за порушення ч.2 ст.122 КУпАП -визнати протиправною та скасувати.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі.
Повний текст постанови виготовлено 26 грудня 2010 року.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: А.В. Суховаров