Головуючий у 1 інстанції - Хацько Н.О.
Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.
22 липня 2015 року справа №242/2926/14-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., ГеращенкаІ.В., Сіваченка І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 11 червня 2015 року у справі № 242/2926/14-а за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство «Селидіввугілля» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
08 вересня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області, третя особа - Державне підприємство «Селидіввугілля» (з урахуванням уточнень) про:
- визнання неправомірним та скасування рішення управління № 1102 від 12 серпня 2014 року про відмову в призначенні пенсії;
- зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 04 серпня 2014 року № 2070 про призначення пенсії позивачу на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язання управління на підставі належним чином оформлених записів трудової книжки зарахувати до пільгового стажу позивачу: період навчання в ПТУ № 41 з 01 вересня 1985 року по 16 липня 1986 року; періоди роботи на шахті «Україна» на дільниці ЕМС з 01 серпня 1986 року по 23 жовтня 1986 року та з 10 квітня 1989 року по 13 листопада 1990 року у якості електрослюсаря підземного; періоди роботи в Селидівському ШПУ тресту «Селидіввуглебуд» з 19 листопада 1990 року по 23 квітня 1991 року та з 29 березня 1993 року по 31 березня 1995 року в якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті; період роботи на шахті «Коротченко» з 11 березня 1992 року по 23 березня 1993 року у якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею; період роботи на шахті «1-3 Новогродівська» з 07 квітня 1997 року по 31 січня 1999 року у якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею на дільниці ЕМО; період роботи на шахті «Павлоградська» з 09 квітня 2001 року по 29 травня 2007 року у якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею (а.с. 2-5, 36-37, 76-77).
Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 21 жовтня 2014 року позовну заяву задоволено. Визнано незаконними дії управління щодо відмови в призначенні пенсії позивачу та скасовано рішення управління № 1102 від 12 серпня 2014 року про відмову в призначенні пенсії. Зобов'язано управління повторно розглянути заяву позивача за № 1102 від 12 серпня 2014 року про призначення пенсії. Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області зарахувати до пільгового стажу роботи позивача періоди: навчання в СПТУ № 41 з 01 вересня 1985 року по 16 липня 1986 року; роботи на ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Україна» на дільниці ЕМС з 01 серпня 1986 року по 23 жовтня 1986 року у якості електрослюсаря підземного; роботи на ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Україна» на дільниці ЕМС з 10 квітня 1989 року по 13 листопада 1990 року у якості електрослюсаря підземного; роботи у Селидівському ШПУ тресту «Селидіввуглебуд» з 19 листопада 1990 року по 23 квітня 1991 року у якості електрослюсаря підземного та з 29 березня 1993 року по 31 березня 1995 року у якості електрослюсаря підземного; роботи на ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Коротченко» з 11 березня 1992 року по 23 березня 1993 року у якості електрослюсаря підземного; роботи на Шахті «1-3 Новогродівська» з 07 квітня 1997 року по 31 січня 1999 року у якості електрослюсаря підземного; роботи на Шахті «Павлоградська» з 10 травня 2002 року по 29 травня 2007 року у якості електрослюсаря підземного (а.с. 81-83).
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року апеляційну скаргу задоволено частково. Постанову суду першої інстанції від 21 жовтня 2014 року в частині зобов'язання управління зарахувати до пільгового стажу роботи позивача період навчання в СПТУ № 41 з 01 вересня 1985 року по 16 липня 1986 року. У задоволені цієї частини позовних вимог відмовлено. В решті постанову суду першої інстанції від 21 жовтня 2014 року залишено без змін (а.с. 107-109).
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 07 квітня 2015 року касаційні скарги сторін задоволено частково. Постанову суду першої інстанції від 21 жовтня 2014 року та постанову суду апеляційної інстанції від 10 лютого 2015 року в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання управління зарахувати до пільгового стажу роботи позивача періоди роботи на ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Україна» на дільниці ЕМС з 01 серпня 1986 року по 23 жовтня 1986 року та з 10 квітня 1989 року по 13 листопада 1990 року скасовано, а справу направлено в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року та змінену нею постанову Селидівського міського суду Донецької області від 21 жовтня 2014 року залишено без змін (а.с. 145-147).
25 травня 2015 року до суду першої інстанції від позивача надійшли уточнення позовних вимог, в яких позивача просив суд зобов'язати відповідача зарахувати до його пільгового стажу періоди роботи на шахті «Україна» у якості електрослюсаря підземного на дільниці ЕМС з 01 серпня 1986 року по 23 жовтня 1986 року та з 10 квітня 1989 року по 13 листопада 1990 року, а саме фактично відпрацьований під землею час, час учбової відпустки, час чергових відпусток, час перебування на лікарняному у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (а.с. 156-157).
Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 11 червня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано управління зарахувати до пільгового стажу час учбових відпусток позивача за періоди його роботи на шахті «України» у якості електрослюсаря підземного на дільниці ЕМС з 01 серпня 1986 року по 23 жовтня 1986 року та з 10 квітня 1989 року по 13 листопада 1990 року. В решті позовних вимог відмовлено (а.с. 187-188).
Не погодившись з судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права (а.с. 192-194).
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчать поштові повідомлення (а.с. 201-203).
13 липня 2015 року представником відповідача до канцелярії Донецького апеляційного адміністративного суду надіслано заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 204-205).
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 04 серпня 2014 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області з заявою № 2070 про призначення пенсії за роботу в підземних умовах за ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецькій області від 12 серпня 2014 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за ст. 14 Законом України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з відсутністю необхідних 25 років пільгового стажу в підземних умовах (а.с. 6).
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог (з урахуванням уточнень та прийнятих рішень), оскільки дійсно рішенням управління № 1102 від 12 серпня 2014 року фактично відпрацьований час під землею. час чергових відпусток та час перебування позивача на лікарняному в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю за періоди його роботи на ВП «шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» з 01 серпня 1986 року по 23 жовтня 1986 року та з 10 квітня 1989 року по 13 листопада 1990 року вже зараховано до пільгового стажу, що сторонами не спростовується та не оскаржується.
Спірним на даний час є питання щодо зарахування до пільгового стажу час учбових відпусток позивача за періоди його роботи на шахті «України» у якості електрослюсаря підземного на дільниці ЕМС з 01 серпня 1986 року по 23 жовтня 1986 року та з 10 квітня 1989 року по 13 листопада 1990 року.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що на час додаткових відпусток у зв'язку з навчанням за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата, тому зазначений період підлягає зарахуванню до пільгового стаду.
Апелянт вважає неможливим зарахування зазначеного стажу до пільгового, оскільки відсутні відомості про отримання тарифної ставки підземного робітника.
Суд апеляційної інстанції вважає доводи апелянта недоведеними т а безпідставними.
Відповідно до ст. 217 Кодексу законів про працю на час додаткових відпусток у зв'язку з навчанням за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата.
Відповідно до ст. 62 Закону України № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Враховуючи вищевикладене та те, що трудова книжка позивача містить данні про підтвердження роботи позивача у спірний період, до якого увійшов час навчання позивача,беручи до уваги те, що пенсійним органом рішенням № 1102 від 12 серпня 2014 року зараховано фактично відпрацьований час під землею та час чергових відпусток, перебування позивача на лікарняному в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю за спірні періоди, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про необхідність зарахування до пільгового стажу час учбових відпусток позивача за періоди його роботи на шахті «України» у якості електрослюсаря підземного на дільниці ЕМС з 01 серпня 1986 року по 23 жовтня 1986 року та з 10 квітня 1989 року по 13 листопада 1990 року.
Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача є недопустимими та суперечать нормам Кодексу адміністративного судочинства України і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області - залишити без задоволення.
Постанову Селидівського міського суду Донецької області від 11 червня 2015 року у справі № 242/2926/14-а за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Судді Т.Г. Арабей
І.В.Геращенко
І.В. Сіваченко