Справа: № 826/3120/15 Головуючий у 1-й інстанції:Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
09 липня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Дешко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області, Донецької міської ради про зобов'язання вчинити дії, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, розпорядженням Донецького міського голови від 16.05.2013 №162/к позивача було прийнято по переводу із Кіровської районної у м. Донецьку ради на посаду спеціаліста першої категорії сектора обліку комунальної власності відділу комунальної власності управління комунальних ресурсів Донецької міської ради.
Розпорядженням міського голови від 10.11.2014 №283/4к позивача звільнено, однак, за період з серпня по листопад 2014 року заробітна плата була виплачена лише частково та з порушенням строків її виплати, у зв'язку із чим остання звернулась із цим позовом до суду.
Судом першої інстанції позовні вимоги задоволено частково, зокрема зобов'язано відповідача провести виплату затриманої заробітної плати, та відмовлено в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення моральної шкоди.
Судова колегія погоджується із таким рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 460/2011 затверджено Положення про Державну казначейську службу України (надалі - Положення N 460/2011).
Відповідно до п. 1 названого Положення Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр).
Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України.
Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).
З листа Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради від 01.12.2014 №03-1205/3 вбачається, що документи на виплату заробітної плати були вчасно підготовані та сформовані відповідні реєстри для передачі їх в Управління Державної казначейської служби України в м. Донецьку. Крім цього, відповідач-1 зазначав, що ним втрачено можливість контролювати своєчасність перерахування коштів казначейською службою у зв'язку з соціально-політичною та економічною ситуацією на східній частині України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області вчинити дії щодо перерахування грошових коштів у розмірі 7145,14 грн. на користь на користь позивача на її картковий рахунок.
Щодо заявленої вимоги про відшкодування моральної шкоди суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
У постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001 та від 27.02.2009 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не обґрунтовано, в чому полягає ця шкода, не доведено факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті позивача.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.