Справа: № 367/7406/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Кухленко Д.С. Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
09 липня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Дешка В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 19 травня 2015 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області про визнання неправомірною відмови відмови в перерахунку пенсії та зобовязання провести нарахування та виплату пенсії в належному розмірі,
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 19 травня 2015 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, інвалідом ІІ групи та відноситься до 1 категорії постраждалих внаслідок ЧАЕС, що підтверджується відповідним посвідченням.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно статті 63 вказаного Закону фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Відповідно до ч. 1 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» працюючі громадяни мають право на отримання щомісячної доплати до заробітної плати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Згідно з ч.2 цієї статті непрацюючим пенсіонерам проводиться доплата до пенсії в розмірах передбачених ч.1 цієї статті.
Положеннями ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до першої категорії, інвалідам ІІ групи, розмір основної пенсії не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Всупереч вимогам ст.ст. 39, 50, 54 Закону позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до ПКМУ, а не в кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.
Апеляційна інстанція відзначає, що Закони України «Про державний бюджет на 2011 рік», «Про державний бюджет на 2012 рік» та «Про державний бюджет на 2013 рік» встановлювали обмеження щодо виплат додаткових пенсій, доплат особам постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС та пенсії по інвалідності. Законом України «Про Державний бюджет на 2014 рік» від 16 січня 2014 року № 719-VII, що набрав чинності з 1 січня 2014 року (п. 1 Прикінцевих положень Закону) такі обмеження не встановлені.
Натомість на підставі Закону України від 31 липня 2014 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набув чинності 3 серпня 2014 року, «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» були доповнені п. 6-7, за яким було встановлено, що норми і положення ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Слід зауважити, що бюджетні закони приймаються на певний календарний рік та вичерпують свою дію по закінченню такого календарного року.
З огляду на те, що Закон має вищу юридичну силу в порівняні з ПКМУ, відповідач неправомірно виплачував пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст.ст. 39, 50, 54 зазначеного Закону.
З 01.01.2014р. ЗУ «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не містить жодної норми, яка б обмежувала у 2014р. пряме застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а постанову суду першої інстанції - залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області - залишити без задоволення, а постанову Ірпінського міського суду Київської області від 19 травня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Степанюк А.Г.
Василенко Я.М.