Головуючий у 1 інстанції - Тарасенко І. М.
Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.
21 липня 2015 року справа №805/6578/14
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Сухарька М.Г., Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2014р. у справі № 805/6578/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Краматорську Донецької області про стягнення суми витрат на виплату і доставку пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва за період з 01.12.2013 року по 30.04.2014 року в сумі 2 250,00 грн.,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Краматорську Донецької області, в якому просив стягнути суми витрат Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області за період з 01.12.2013 по 30.04.2014 на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва по громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в розмірі 22500,00грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2014р. позов задоволено повністю.
Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою та такою, що суперечить чинному законодавству, просив її скасувати та позовні вимоги залишити без задоволення.
В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Краматорську Донецької області не може прийняти до відшкодування суми, проведені іншими страховиками, але не передбачені законодавством України про державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві.
Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно пункту 2 частини першої статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 11 вересня 1980 року - ТУГРЕ у м. Алдан, що підтверджено актом № 4 про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 № 4 від 15 вересня 1980 року.
Відповідно до довідок із актів огляду у МСЕК №090878, №054270, №045681, №114734, №077734, №090432 ОСОБА_4 встановлена третя група інвалідності з причини трудового каліцтва та призначена пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, про що свідчить розпорядження від 10 грудня 2002 року №100034.
ОСОБА_5 постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 09 січня 1978 року - шахта у м. Воркута, що підтверджено актом №113 про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 від 30 жовтня 1978 року.
Згідно з довідками із актів огляду у МСЕК №043086, №055757, №053369, №123367, №119136, №230312, 235836, №298892, №148598 ОСОБА_5 встановлена третя група інвалідності з причини трудового каліцтва, призначена пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, про що свідчить розпорядження від 07 листопада 2002 року №127800.
ОСОБА_6 постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 05 листопада 1982 року - СМП-696 Читинська обл., Каларський р-н, с. Ікаб'я, УС "Бамстройпуть", що підтверджено актом про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 від 06 листопада 1982 року.
Відповідно до довідки із акту огляду у МСЕК №073063 ОСОБА_6 встановлена третя група інвалідності з причини трудового каліцтва та призначена пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, про що свідчить розпорядження від 16 лютого 1999 року № 115050.
Наведені вище обставини встановлені рішенням у справі № 2а/0570/18140/13-а, яке набрало законної сили, отже, за приписами ч.1 ст.72 та ч.2 ст.255 КАС України не доказуються, не підлягають доведенню та не можуть оспорюватися сторонами при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 виплачено основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва у такому розмірі: в грудні 2013 року - 150,00 грн., в січні 2014 року - 150,00 грн., у лютому 2014 року - 150,00 грн., у березні 2014 року - 150,00 грн., у квітні 2014 року - 150, 00 грн. кожному.
Однак Відділення Фонду відмовило у прийнятті до відшкодування витрат УПФУ на виплату пенсії зазначеним вище особам, що встановлено на підставі розрахунків щодо перерахування коштів на фінансування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, актів щомісячної звірки особових справ пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.
Статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що пенсійне забезпечення громадян України відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до ст.81 Закону № 1788-ХІІ призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Правові норми, що містяться у ст.ст.21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV(далі - Закон № 1105-ХІV), дозволяють дійти висновку, що у разі настання страхового випадку обов'язок своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я або в разі його смерті, здійснюючи виплати йому або особам, які перебували на його утриманні, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи), встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.4 Основ, залежно від страхового випадку існують такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.
Відносини, що виникають за зазначеними в ч.1 цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.25 Основ за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Частиною 4 статті 26 Основ передбачено наступне: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Приймаючи до уваги те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим суб'єктом, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст.25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Абзацом 2 пункту 5 частини 1 статті 24 Закону № 1105-ХІV визначено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
За змістом ч.2 ст.2 Закону № 1105-ХІV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Пунктом «а» ч.1 ст.27 Закону № 1788-XIІ встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Отже, за змістом наведених норм обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.
Правові норми, закріплені ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода), передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 Угоди визначено, що всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не здійснюються, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 року № 5-4/4, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків передбачає відсутність спору.
Суд спростовує доводи, викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що оскільки громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не є застрахованими відповідно до Закону № 1105-ХІV, тому Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Краматорську Донецької області не може прийняти до відшкодування суми, витрачені на виплату та доставку їм пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва. Системне тлумачення наведених норм дозволяє дійти висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, (а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати), є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Верховного Суду України від 12 червня 2012 року № 21-165а12, від 21 травня 2013 року № 21-129а13, від 12 листопада 2013 року № 21-388а13, від 12 листопада 2013 року № 21-394а13, від 31 березня 2015 року №21-2а15.
На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2014р. у справі № 805/6578/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Краматорську Донецької області про стягнення суми витрат на виплату і доставку пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва за період з 01.12.2013 року по 30.04.2014 року в сумі 2 250,00 грн. - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2014р. у справі № 805/6578/14 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Колегія суддів М.Г. Сухарьок
Т.Г. Гаврищук
А.А. Блохін