Броварський міськрайонний суд Київської області
м.Бровари Справа № 2-а-1945/2011 року
01 березня 2011 року суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Білик Г.О., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Броварах Київської області про зобов'язання провести перерахунок недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги “дітям війни”,
В лютому 2011 року позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Броварах Київської області .
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” вона належить до категорії громадян, які мають правовий статус «дитина війни». Згідно зі ст.6 зазначеного Закону з 1 січня 2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але в 2008 -2010 роках - такі виплати проводились в менших розмірах.
Позивач зазначає, що такі дії відповідача є незаконними, оскільки Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 року від 09.07.2007 року і № 10-рп/2008 року від 22.05.2008 року було визнано неконституційними положення Законів України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та «Про державний бюджет України на 2008 рік» про зупинення та внесення змін до ст.6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», посилається на те, що розмір допомоги повинен обраховуватись з мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто з розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за відповідний період.
В зв'язку з цим позивач звернулась до суду та просить зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дитині війни» з урахуванням підвищення її на 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з 16 серпня 2010 року.
Представник відповідача до суду надав заперечення на позов, в якому вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, зазначив, що відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, що діяла до 01.01.2008 року було передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. З 01.01.2008 року внесені зміни до цієї статті Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з якими « дітям війни» до пенсії або грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або грошове утримання чи держана соціальна допомога, що виплачується замість пенсій, підвищується на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а також звертає увагу суду на те, що виплати «дітям війни» - це не пенсія, а соціальна надбавка, виплачується вона не з бюджету Пенсійного фонду, а за рахунок коштів Державного бюджету, Пенсійний фонд лише здійснює виплату цієї надбавки, але в межах асигнувань з бюджету, тому не може нести відповідальність власними коштами за соціальні зобов'язання Держбюджету України.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини в адміністративній справі, об'єктивно дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач належить до категорії громадян, які мають правовий статус «дитина війни», пенсію отримує в Управлінні Пенсійного Фонду України в м.Броварах Київської області, даний статус позивача відповідачем не заперечується та підтверджується посвідченням за №182135 від 21.02.2000 року, крім того статус “дитина війни” визначається автоматично по даті народження пенсіонера в період з 03.09.1927 по 02.09.1945 року.
У листопаді 2004 року Верховна Рада України ухвалила Закон “Про соціальний захист дітей війни”. Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, "Про соціальний захист дітей війни" особам, на яких поширюється дія вказаних нормативно-правових актів, передбачені різноманітні пільги та соціальні виплати.
Зокрема, дітям війни, до яких відносяться громадяни України, яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, передбачено підвищення до пенсії або їх щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” позивач має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Незважаючи на це, у 2006 р. дію Закону України “Про соціальний захист дітей війни” повністю, а у 2007 р. окремо дію ст. 6 цього Закону було зупинено законами про Державний бюджет України на 2006-2007 роки. Згідно із Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів” до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” вносились зміни, якими з 01.01.2008 р. виплата підвищення дітям війни передбачалась лише в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).
Рішеннями Конституційного суду України від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 та від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 зупинені дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007-2008 роки було визнано неконституційними, а відтак з 09.07. 2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. діти війни мали законне право на підвищення пенсій у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод, людини є головним обов'язком держави.
Ст. 8 Конституції встановлює, що норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Ст. 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 152 Конституції України чітко визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Конституційний суд неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України, зокрема рішенні КСУ від 11.10.2005 року № 8-рп/2005, визначено, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту і обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення “Про Пенсійний фонд України” та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.
Разом з тим, слід наголосити, що відповідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно п.8 ч.6 ст. 183-2 КАС України у постанові, прийнятій у скороченому провадженні зазначається зокрема обов'язок відповідача виконати постанову негайно.
Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Броварах Київської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням підвищення її на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 16 серпня 2010 року та провести її виплату з врахуванням вже проведених виплат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 22,64, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року № 8-рп/2005, від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 та від 22.05.2008 р. №10-рп/2008, Законом України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, ст. ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, 99, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити - частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Броварах Київської області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням підвищення її на 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 16 серпня 2010 року та провести її виплату з врахуванням вже проведених виплат.
Постанова в частині проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії з урахуванням підвищення її на 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 16 серпня 2010 року та проведення її виплати з врахуванням вже проведених виплат, - підлягає негайному виконанню.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі , обчислюється з моменту отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Г.О.Білик