справа № 2-1232/10
Іменем України
23 червня 2010 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування квартирою та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним,
До суду звернулась ОСОБА_3 із позовом про поділ в натурі квартири, згодом уточнивши позовні вимоги просила встановити порядок користування квартирою.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що є власником 1\2 частини квартири АДРЕСА_1. Квартира знаходиться у спільній частковій власності та складається із двох житлових кімнат. Між нею та іншим співвласником квартири ОСОБА_4 виникають спори про порядок користування квартирою, вона не може вільно користуватись спірною квартирою. Просила виділити в її користування кімнату розміром 12 кв. м. та балкон, а відповідачу виділити в користування кімнату розміром 16 кв.м., кухню, ванну кімнату та туалет залишити в спільному користуванні.
Відповідач ОСОБА_4 подав зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору дарування, посилаючись на те, що є інвалідом з дитинства (ДЦП) та потребує постійного стороннього догляду, 21.05.2004 року померла його мати ОСОБА_5, а 15.04.2007 року помер батько - ОСОБА_6 Після його смерті відповідач залишився один, без постійного щоденного догляду та матеріальної підтримки, під збігом тяжких для нього обставин, розшукав знайому своїх батьків ОСОБА_3 та запропонував скласти заповіт на її користь в обмін на догляд та матеріальну підтримку, однак позивач відмовилась, а через півроку сторони домовились про те, що ОСОБА_4 подарує 1\2 частину квартири ОСОБА_3, а взамін мав намір отримати матеріальну та фізичну допомогу. Однак з часом позивач відмовилась надавати таку допомогу.
Вважає, що договір укладений під впливом тяжких для нього обставин та на вкрай невигідних умовах, тому повинен бути визнаний судом недійсним.
Позивач у судовому засіданні доводи позову підтримала, проти задоволення зустрічного заперечувала з тих підстав, що після смерті батька, велика кількість людей постійно турбувались про відповідача, йому надавалась соціальна допомога Територіальним центром самотніх пенсіонерів, яка надається і до цього часу. Також пояснила, що її сім'я товаришувала із сім'єю відповідача ще з 1971 року, майже всі свята святкували разом, а вона сама із відповідачем були добрими друзями, він навіть пропонував їй одружитись, вона піклувалась про відповідача постійно, а після смерті батька почала ще більше приділяти уваги піклуванню про ОСОБА_4, ніякого договору окрім дарування, з відповідачем не укладала, хоча постійно за ним доглядала, як за товаришем, зробила у квартирі ремонт, встановила душову кабіну та зручну сантехніку. Тому просила відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Представник позивача ОСОБА_7 позов підтримав, та заперечував проти задоволення зустрічного позову.
Відповідач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги про визнання недійсним договору та просив відмовити у задоволенні первісного позову, пояснивши також, що подання зустрічного позову мотивоване тим, що він не хоче бачити у своїй квартирі сторонніх людей.
Представник відповідача ОСОБА_8 також первісний позов не визнав, наполягаючи на задоволенні зустрічного позову відповідача.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на прав спільної часткової власності належала квартира АДРЕСА_1.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 являється інвалідом першої групи з дитинства (дитячий церебральний параліч). 21 травня 2004 року померла його мати ОСОБА_5, а 15 квітня 2007 року помер його батько ОСОБА_6.
15 січня 2008 року ОСОБА_4 склав заповіт на користь ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_9, даний заповіт скасований у січні 2010 року.
11 вересня 2008 року ОСОБА_4 подарував 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3, що підтверджується копією договору дарування частини квартири, посвідчений Державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_10
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Судом встановлено, що дійсно смерть близьких людей відповідача та наявність у нього важкої хвороби з дитинства є тяжкими обставинами для відповідача.
Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що після смерті батька ОСОБА_4, йому допомагали, надавали матеріальну та моральну підтримку велика кількість людей: його друзі, в тому числі і ОСОБА_3, сусіди, а також йому надавалась соціальна допомога Територіальним центром самотніх пенсіонерів, яка надається і до цього часу. Батьки ОСОБА_3 були дуже добрими знайомими батьків відповідача, вони дружили ще з 1971 року, часто приїжджали один до одного, святкували разом свята.
Дані факти сторони не заперечували та підтверджуються свідченнями свідків.
Зокрема, свідок ОСОБА_11 допомагала виносити речі, коли робився у квартирі ремонт, і тоді чула від відповідача, що він хоче щоб із ним проживала ОСОБА_3
Свідок ОСОБА_12, товариш відповідача, перебуває у дружніх стосунках із ОСОБА_3, надав покази про те, що завжди надавав допомогу ОСОБА_4 безплатно, із ОСОБА_3 часто зустрічались у квартирі, разом святкували різні свята, зустрічали втрьох Новий Рік.
Свідок ОСОБА_13, соціальний працівник, надала покази про те, що двічі в тиждень відвідує ОСОБА_4, приносить йому продукти, ліки, спілкується із ним, така допомога надається безкоштовно.
Свідок ОСОБА_14 знає сім'ю ОСОБА_4 із 70-х років, надав покази про те, що після смерті батька відповідач був у пригніченому стані і майже рік він не дзвонив свідку, на даний час бачаться дуже часто, майже кожного дня.
Свідок ОСОБА_15 знає ОСОБА_4 із дитинства, перебуває у дружніх стосунках, надав покази про те, що після смерті батька відповідач був у дуже поганому стані, навідувався до нього дуже часто, окрім його робочих днів. Про договір дарування нічого не знав.
Сам відповідач не заперечував, що з 1982 по 1985 рік працював нотаріусом, а ще за життя батька і до січня 2010 року працював в аптеці, однак виконував роботу вдома. ОСОБА_3 знає ще з 70 років, оскільки її сім'я була у дружніх стосунках із його сім'єю. Також підтвердив, що нотаріус перед посвідченням договору приїжджала до нього додому та роз'яснювала наслідки вчинення договору дарування квартири. Більше нікому відповідач не пропонував укласти ні договір дарування, ні будь-який інший договір.
Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Даний вид договору є безумовним і не встановлює обов'язку для обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру.
Таким чином, враховуючи всі вище викладені обставини справи, зокрема те, що за відповідачем здійснювалось піклування багатьох людей безплатно, він добре знав наслідки укладення такого правочину, а про намір відчужити квартиру позивачу свідчить також складений ним заповіт на користь ОСОБА_3, та беручи інші істотні обставини справи, судом не встановлено факту збігу тяжких для відповідача обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з його волевиявленням укласти угоду на вкрай невигідних для нього умовах.
Вимоги позивача про визначення порядку користування квартирою підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 364 ЦПК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.95 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності якщо квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Таким чином слід встановити наступний порядок користування приміщення квартири АДРЕСА_1: виділити в користування ОСОБА_3 кімнату, розміром 12 кв.м., виділити в користування ОСОБА_4 кімнату розміром 16 кв.м. Приміщення кухні, ванної кімнати, туалету та балкону залишити в загальному користуванні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 233, 364, 717 ЦК України, ст. ст. 60, 209, 212-213 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Встановити наступний порядок користування приміщення квартири АДРЕСА_1: виділити в користування ОСОБА_3 кімнату, розміром 12 кв.м., виділити в користування ОСОБА_4 кімнату розміром 16 кв.м.; кухню, ванну кімнату, туалет та балкон залишити в загальному користуванні.
В іншій частині позову та в задоволенні зустрічного позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у зазначений вище строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Н.М. Петришин