"24" листопада 2010 р. справа № 2а-6771/09/1170
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Мірошниченка М.В.
суддів: Бишевської Н.А. Юхименка О.В.
при секретарі судового засідання: Красота А.О.
за участю представників :
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів, м. Кіровоград
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду
від 05.10.2009р.
у справі № 2а-6771/09/1170
за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів, м. Кіровоград
до відповідача ОСОБА_1 ремонтно-експлуатаційного підприємства № 14, м.Кіровоград, Кіровоградської області
про стягнення 8466 грн. 67 коп. адміністративно-господарськх санкцій та
1562 грн. 79 коп. пені,
Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів заявлено позов до ОСОБА_1 ремонтно-експлуатаційного підприємства № 14 про стягнення адміністративно-господарських санкцій за не зайняті інвалідами робочі місця в 2007 році у розмірі 8466 грн. 67 коп. та пені у розмірі 1562 грн. 79 коп. за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.10.2009р. у справі № 2а-6771/09/1170 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача суму 8466,67 грн. адміністративно-господарських санкцій; у задоволенні адміністративного позову в іншій частині про стягнення 1562,79 грн. пені відмовлено.
Суд першої інстанції в оскаржуваній постанові, з посиланням на Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», дійшов до висновку про те, що відповідачем не виконані всі вимоги чинного законодавства щодо організації працевлаштування інвалідів на підприємстві в 2007р., а адміністративно-господарські санкції нараховані позивачем правомірно. Щодо відмови у позові за вимогою про стягнення з відповідача суми 1562,79грн. пені, то суд першої інстанції із посиланням на п. 2.2, п.3.1 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.07р. № 223, дійшов до висновку, що на час подання позовної заяви у позивача не було права на нарахування та стягнення пені в зв'язку з відсутністю сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів подана апеляційна скарга, в якій вказані наступні обставини. Позивач, із посиланням на норми ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Порядок нарахування пені та її сплати, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.07р. № 223, зазначає, що оскільки на момент подання позовної заяви (станом на 08.07.09р.) сума адміністративно-господарських санкцій в розмірі 8466,67грн. відповідачем сплачена не була, тому є обґрунтованим нарахування та стягнення суми 1562,79грн. пені, нарахованої виходячи з діючої облікової ставки НБУ -11%,
Просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.10.2009р. в частині відмови в позові про стягнення пені та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Комунальне ремонтно-експлуатаційне підприємство № 14, відповідач у справі, письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не надало.
В судове засідання 24.11.2010р. представники сторін не з'явились. Про час, дату і місце судового розгляду справи сторони повідомлялись належним чином. На підставі ст. 196 КАС України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін, оскільки їх неявка не є перешкодою для цього.
Технічне фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою журналу судового засідання.
За результатами судового розгляду справи в судовому засіданні 24.11.2010р. колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та обставини справи, перевіривши їх доказами колегія суддів знаходить підстави для задоволення апеляційної скарги.
Як випливає з матеріалів справи, згідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007р. (форма № 10 -ПІ (річна)), наданого відповідачем до Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2007р. склала 36 осіб; з них -середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність -0 осіб. Середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 8467 грн.
За розрахунком позивача (а.с. -6), середньооблікова чисельність інвалідів, що повинні працювати на робочих місцях підприємства, створених відповідно до нормативу у 2007р. -складає 1 особу. У 2007р. середньооблікова чисельність інвалідів, що фактично працювали на підприємстві, склала 0 осіб. За невиконання встановленого нормативу робочих місць позивачем до відповідача було застосовано адміністративно-господарську санкцію, передбачену ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»у розмірі 8466,67 грн. Сума санкцій визначена позивачем як добуток середньої річної заробітної плати на даному підприємстві на середню річну кількість робочих місць, не зайнятих інвалідами, за 2007р., за формулою: 8466,67 грн. х 1- 0 = 8466,67 грн. Окрім того, на вказану суму позивачем станом на момент звернення із позовом до суду (станом на 20.07.09р.) нарахована пеня у розмірі 1562,79 грн. за період прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій з 16.04.2008р. по 20.07.2009р. Зазначені суми відповідач не сплатив. У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Колегія суддів зазначає, що у відповідності з ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно з частинами 1 і 2 ст.20 цього Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
В силу ст.238 Господарського кодексу України до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, за статтею 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Так, згідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.3 ст.181 цього Закону, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Аналіз норм чинного законодавства України щодо соціальної захищеності інвалідів свідчить про те, що на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, інформуванню державної служби зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади на яких може використовуватися наймана праця інвалідів.
Матеріали справи свідчать, що у 2007 році відповідач не створив одне робоче місце для працевлаштування інваліда і не свідчать, що на підприємстві працював один інвалід, а тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача суму 8466,67грн. адміністративно-господарських санкцій.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові за вимогою про стягнення суми 1562,79грн. пені.
Так, згідно до абз. 2 ст 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Згідно до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.07р. № 223, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, розмір якої обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, що діє на момент подання позовної заяви. На суму 8466,67грн. позивачем станом на момент звернення із позовом до суду (станом на 20.07.09р.) нарахована пеня у розмірі 1562,79 грн. за період прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій з 16.04.2008р. по 20.07.2009р. При цьому позивачем була використана облікова ставка НБУ, яка станом на 20.07.09р. складала 11%.
Отже роботодавець не вжив всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, не було працевлаштовано інваліда, тому застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій позивачем є обґрунтованим в розмірах, ним визначених.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції в частині відмови в позові за вимогою про стягнення суми 1562,79грн. пені та задоволення позову за цією вимогою.
Керуючись ст. ст. 195, 198 п.3, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Кіровоград задовольнити.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.10.2009р. у справі № 2а-6771/09/1170 скасувати в частині відмови у позові за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 ремонтно-експлуатаційного підприємства № 14, м.Кіровоград, Кіровоградської області суми 1562,79грн. пені.
Позов за цією вимогою задовольнити
Стягнути з ОСОБА_1 ремонтно-експлуатаційного підприємства № 14, м.Кіровоград, Кіровоградської області на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Кіровоград суму 1562грн. 79 коп. пені.
В іншій частині постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.10.2009р. у справі № 2а-6771/09/1170 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання до адміністративного суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено -13.12.2010р.
Головуючий: М.В. Мірошниченко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: О.В. Юхименко